61022, м.Харків, пр.Леніна, 5
іменем України
17.08.2015 Справа № 908/3122/15
Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.
при секретарі судового засідання Сапожніковій Ю.Б.
у справі за позовом: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго ЦЗФ», м. Добропілля
до відповідача: Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк
про стягнення 14 170,57грн
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», м. Добропілля звернулась до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ДП «Донецька залізниця», м. Донецьк про стягнення вартості нестачі вантажу у сумі 14 170,57грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що вугілля кам'яне марки Г 0-100, яке перевозилось за накладною № 53303137 у вагонах № 68604552 в кількості 69000 кг., № 68295047 в кількості 71000 кг., № 66931569 в кількості 71000 кг, № 68778836 в кількості 71000 кг., було доставлене на станцію призначення з недостачею вантажу, про що складено комерційний акт БИ № 558905/2 від 01.11.2014р.
На думку позивача, недостача виникла у зв'язку з незбереженням вантажу залізницею під час перевезення.
У судові засіданні представник відповідача не з'являвся, ухвали суду надсилались на адресу відповідача, яка вказана позивачем у позові та за адресою відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, розміщених на офіційному сайті розпорядника ЄДР - Міністерства юстиції України, за безкоштовним запитом станом на 13.08.2015р., однак працівниками відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) складений акт про неможливість направлення поштової кореспонденції суду на адресу Державного підприємства “Донецька залізниця”.
Згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Оскільки, судом вжито всіх заходів для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1290/14 від 12.09.2014р., що підтверджується актами господарського суду Донецької області від 16.07.2015р., 31.07.2015р., розміщенням оголошенням про час та місце розгляду справи на електронній сторінці господарського суду Донецької області, яка міститься на офіційному веб-порталі "Судова влада в Україні", виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.
Оцінюючи доводи сторін, матеріали справи, суд виходить з наступного.
Між ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі - Замовник) та ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (далі - Виконавець) був укладений договір №13-15/75-У від 31.12.2013р. відповідно до якого Замовник зобов'язався передати (поставити) вугілля для збагачення, оплати послуги Виконавця, пов'язані зі збагачення вугілля та прийняти концентрат, Виконавець зобов'язався прийняти вугілля, провести його збагачення та передати (поставити) отриманий в результаті збагачення концентрат Замовнику, в строк на умовах, обумовлених дійсним договором.
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.
Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
27.10.2014р. ПАТ «ДТЕК Добропільска ЦЗФ» відповідно до технічних умов завантажило по накладній №53303137 вугілля кам'яне марки Г 0-100:
- у вагон № 68604552 в кількості 69000 кг,
- у вагон № 68295047 в кількості 71000 кг,
- у вагон № 66931569 в кількості 71000 кг,
- у вагон № 68778836 в кількості 71000 кг,
та передало вказаний вантаж для перевезення ДП «Донецька залізниця». Згідно з накладною вугілля у вологому стані, поверхня вантажу маркована однією борозною катка ущільнювача.
В свою чергу, ДП «Донецька залізниця» прийняла у ПАТ «ДТЕК Добропільска ЦЗФ» на станції Добропілля Донецької залізниці для перевезення перерахований вище вантаж і зобов'язалась доставити його на станцію Сороче Донецької залізниці ТОВ «ДТЕК Східенерго» ВП «Зуївська ТЕС».
Під час прибуття вагонів на станцію призначення Сороче Донецької залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізниць України, була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній.
Так, на станції призначення, з посиланням на складений цією ж станцією комерційний акт БИ № 558905/2 від 01.11.2014р. було здійснено комісійне переважування вагонів:
- у вагоні № 68604552 брутто - 87750 кг, тара - 21200 кг, нетто 66550 кг, що менше вантажного документу на 2450 кг. Над 5, 6, 7 люками праворуч пор уху потягу є поглиблення розміром 2000х1800 мм. Маркування в місцях поглиблення порушене.
- у вагоні № 68295047 брутто - 87050 кг, тара - 21200 кг, нетто 65850 кг, що меньше вантажного документу на 5150 кг, Над 5, 6, 7 люками праворуч по руху потягу є поглиблення розміром 2500х1800 мм. Маркування в місцях поглиблення порушене.
- у вагоні № 66931569 брутто - 88050 кг, тара - 21300 кг, нетто - 66750 кг, що менше вантажного документу на 4250 кг, Над 5, 6, 7 люками праворуч по руху потягу є поглиблення розміром 2000х1500 мм. Маркування в місцях поглиблення порушене.
- у вагоні № 68778836 брутто - 89700 кг, тара 20900 кг, нетто - 28800 кг, що менше вантажного документу на 2200 кг, Над 5, 6, 7 люками праворуч по руху потягу є поглиблення розміром 1500х1500 мм. Маркування в місцях поглиблення порушене. У комерційному акті також відображено, що течі вантажу немає. Вагон прибув у технічному відношенні справний.
Комерційний акт підписаний належними особами згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р.
Згідно із ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.
У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язується доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Статтею 12 Закону України “Про залізничний транспорт” та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Статтею 23 Закону “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічний припис міститься у ст.113 Статуту, ч.2 ст.924 Цивільного Кодексу України.
Суд приймає до уваги те, що спірний вантаж був прийнятий залізницею до перевезення з маркуванням, однак на станцію призначення вантаж прибув з порушеним маркуванням, тобто не у тому ж стані, у якому він був прийнятий залізницею до перевезення. Отже, наявні сліди доступу до вантажу, ознаки розкрадання чи втрати вантажу під час перевезення. Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Відповідач не довів суду, що недостача вантажу відбулася не з вини залізниці.
Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст.129 Статуту.
Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належним доказом - комерційним актом БИ № 558905/2 від 01.11.2014р.
Вказаний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.
Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Норми природної втрати та граничного розходження у визначені маси нетто встановлені п.27 Правил видачі вантажу.
Недостача вантажу становить:
- у вагоні № 68604552 - (2450-1380) 1070 кг, або 1,07 т,
- у вагоні № 68295047 - (5150-1420) 3730 кг, або 3.73 т,
- у вагоні № 66931569 - (4250-1420) 2830 кг, або 2.83 т,
-у вагоні № 68778836 - (2200-1420) 780 кг, або 0,78 т,
а всього - 8410 кг, або 8,41 т.
Відповідно до наявного в матеріалах справи рахунку ПАТ «ДТЕК Добропільска ЦЗФ» (вантажовідправник) від 23.01.2015р. вартість 1 тони вугілля складає 1684грн. 96коп. з ПДВ.
Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 2% маси, зазначеної в перевізному документі, та заявлена у розмірі 14170грн. 51коп.
Суд, перевіривши розрахунок позовних вимог встановив, що розрахунок є арифметично вірним.
З огляду на викладене, з урахуванням даних, зазначених в комерційному акті, своїх зобов'язань за договором перевезення відповідач не виконав належним чином, оскільки не забезпечив збереження довіреного йому вантажу. Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи, у зв'язку з чим суд вважає, що вимоги позивача обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 110, 113, 114, 127, 129 Статуту залізниць України, ст. ст.23, 26 Закону України „Про залізничний транспорт”, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільска ЦЗФ», м. Добропілля, Донецька область до Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк про стягнення збитків, які виникли у зв'язку з несхоронністю вантажу при перевезенні у розмірі 14 170грн. 57коп.- задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства “Донецька залізниця” (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільска ЦЗФ» (85300, Донецька область, м. Добропілля, вул. Київська, 1, код ЄДРПОУ 00176472; р/р 26004962490458 у ПАТ «ПУМБ», МФО 334851) суму збитків у розмірі 14 170грн. 51коп.
Стягнути з Державного підприємства “Донецька залізниця” (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільска ЦЗФ» (85300, Донецька область, м. Добропілля, вул. Київська, 1, код ЄДРПОУ 00176472; р/р 26004962490458 у ПАТ «ПУМБ», МФО 334851) витрати на сплату судового збору в розмірі 1827грн. 00коп.
Повний текст рішення підписаний 17.08.2015р.
Рішення набирає законної сили 27.08.2015р.
Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.
Суддя О.М. Сковородіна