Справа № 502/3522/13-ц
23 травня 2014 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області у складі :
головуючого судді Тюміна О.Г., при секретарі Фоміній О.В.,
за участю : заявника - начальника відділу ДВС Кілійського районного управління юстиції ОСОБА_1,
розглянувши подання державного виконавця про затвердження мирової угоди укладеної під час примусового виконання виконавчих листів, -
17 квітня 2014 року начальник відділу ДВС Кілійського районного управління юстиції ОСОБА_1 звернувся до Кілійського районного суду Одеської області з поданням про затвердження мирової угоди, укладеної між боржником ОСОБА_2 та стягувачами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в процесі виконання виконавчих листів , виданих Кілійським районним судом про стягнення з ОСОБА_2 грошової суми на користь стягувачів. Заявник зазначає , що сторони виконавчого провадження домовилися про те, що боржник ОСОБА_2 визнає наявність в нього заборгованості перед стягувачами в сумі 40.000,00 грн. та передає у власність стягувачам належний йому на праві власності житловий будинок розташований по вул. Татарбунарського Повстання, 9 в м. Вилкове, Кілійського району Одеської області, після чого , стягувачі не будуть пред'являти вимог за виконавчими листами.
Сторони виконавчого провадження ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 , належним чином повідомлені про розгляд подання в судове засіданні не прибули, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутністю.
Розглянувши заяву та матеріали справи, судом встановлено наступні обставини справи.
Під час розгляду справи № 503/3522/13-ц за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в сумі 40 000,00 грн., ухвалою суду від 28 січня 2014 року було відмовлено у визнанні мирової угоди , укладеної сторонами у справі 17 січня 2014 року, відповідно до якої відповідач ОСОБА_2 передавав у власність позивачів належний йому на праві власності житловий будинок розташований по вул. Татарбунарського Повстання , 9 в м. Вилкове.
Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 21.02.2014 року, ухваленим у справі № 503/3522/13-ц задоволено позов ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , стягнуто на їх користь з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в сумі 40 000,00 грн.
На виконання рішення від 21 лютого 2014 року , Кілійським районним судом видано виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3 грошової суми.
Постановами державного виконавця відділу ДВС Кілійського районного управління юстиції ОСОБА_1 від 11.04.2014 року відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчих листів.
До клопотання державного виконавця додана мирова угода від 15 квітня 2014 року , укладена між сторонами виконавчого провадження ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, згідно якої боржник визнає заборгованість перед стягувачами в сумі 40 000,00 грн. та передає у їх власність належний йому житловий будинок, розташований в м. Вилкове, вул. Татарбунарського Повстання, 9.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним рішенням є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставі своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 372 ч.1 ЦПК України мирова угода, укладена між сторонами, або відмова стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовй формі державному виконавцеві , який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення для виконання.
Згідно ч.2 ст. 372 ЦПК України суд має право перевірити і не визнати мирову угоду або не прийняти відмови стягувача від примусового виконання , якщо це суперечить закону або порушує прав чи свободи інших осіб.
Згідно ч.3 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження , яка визнається судом…
Як вбачається з матеріалів справи, подання державного виконавця та мирової угоди , на примусовому виконанні знаходяться виконавчі листи про стягнення з боржника грошових сум.
Надана сторонами виконавчого провадження мирова угода має предметом перехід права власності на нерухоме майно , яке не є предметом виконавчого провадження.
З метою закінчення виконавчого провадження , сторони вправі укласти між собою мирову угоду , однак така угода може стосуватися лише прав та обов'язків сторін щодо предмета провадження - тобто стягнення суми заборгованості.
Перехід права власності на нерухоме майно до стягувача під час виконання рішення суду про стягнення грошових сум шляхом укладення мирової угоди не передбачено положеннями Цивільно - процесуального кодексу України , Закону України «Про виконавче провадження», а також суперечить вимогам ст. 32, 52, 57, 5, 61, 62, 63 Закону України «Про виконавче провадження», якими встановлено випадки та порядок звернення стягнення на майно , в тому числі нерухоме майно, боржника , випадки та умови, за наявності яких стягувач може отримати майно, на яке було звернуто стягнення.
Таким чином, судом встановлено , що мирова угода суперечить вимогам закону в зв'язку з чим не може бути визнана.
Керуючись ст. 213, 372 ЦПК України , ст. 12, 32, 52, 57, 5, 61, 62, 63 ЗУ «Про виконавче провадження»
Подання начальника відділу державної виконавчої служби Кілійського районного управління юстиції ОСОБА_1 про визнання мирової угоди від 15.04.2014 року укладеної між боржником ОСОБА_2 та стягувачами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в процесі виконання виконавчих листів №503/3522/13-ц , виданих Кілійським районним судом 02.04.2014 року та 09.04.2014 року залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали.
Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_5