Справа № 1-97/2010р.
02 липня 2010 року Сколівський районний суд Львівської області складі:
головуючого-судді Гуменної Н.М.
при секретарі Трембач М.М.
з участю прокурора Коциби Р.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сколе Львівської області в залі
суду справу про обвинувачення
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, військовозобов'язаного, не працює, раніше судимого:
13.02.2006 року Сколівським районим судом Львівської області за ч.1 ст.164 КК України на 1 /один/ рік позбавлення волі; на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 /один/ рік,
за ч.2 ст.164 КК України
встановив:
ОСОБА_1, будучи раніше судимий за злочин, передбачений ч.1 ст.164 КК України, з квітня 2009 року по квітень 2010 року, всупереч вимогам ст.51 Конституції України, ст.180 Сімейного кодексу України, ст.12 Закону України “Про охорону дитинства”, ст.27 Конвенції про права дитини, злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 27.12.2007 року аліментів на утримання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, в розмірі по 200 грн., щомісячно починаючи з 13.12.2007 року і до його повноліття, а також рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 30.01.2001 року аліментів на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян на дитину, щомісячно починаючи з 26.12.2000 року і до її повноліття, що призвело до заборгованості по сплаті аліментів в розмірі 6193 грн. 79 коп.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 вину у вчиненні злочину визнав та після роз'яснення йому змісту ст.299 КПК України пояснив, що від спільного проживання в громадянському шлюбі з ОСОБА_4 у них народилась дочка ОСОБА_5. В січні 2001 року Сколівський районий суд Львівської області визнав за ним батьківство та виніс рішення про стягнення з нього аліментів на утримання дочки. З квітня 2009 року він не мав постійної роботи і не мав можливості сплачувати аліменти, був на обліку у Сколівському центрі зайнятості з квітня 2009 року до травня 2009 року, після цього працював бетонярем у «Навтогазбуді» до жовтня 2009 року, після чого був звільнений і не працює по теперішній час. З моменту звільнення в районий центр зайнятості не звертався. З дочкою бачиться дуже рідко, як вона навчається йому не відомо, одяг, взуття чи подарунки він їй не купляв. Під час спільного проживання з колишньою дружиною ОСОБА_6 у них народився син ОСОБА_7. 27.12.2007 року Сколівським районним судом Львівської області було винесено рішення про стягнення з нього коштів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, в розмірі по 200 грн. З квітня 2009 року по теперішній час він аліментів не сплачував так як не працював і йому самому не вистачало на прожиття. Синові одягу не купляв, іноді провідує його в школі, але це буває дуже рідко. До рішення суду про стягнення з нього аліментів він віднісся легковажно і не платив аліменти взагалі, знаючи, що за ухилення від сплати аліментів може наступити кримінальна відповідальність. Виклики в Державну виконавчу службу ігнорував і жодного разу туди не з»являвся. На облік в центр зайнятості не ставав. Йому відомо, про заборгованість по сплаті аліментів. У вчиненому щиро кається.
Суд, вважає доведеним факт злісного ухилення ОСОБА_1, який раніше був судимий за злочин, передбачений ч.1 ст.164 КК України, від сплати встановлених рішенням суду аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, тобто скоєння ним злочину передбаченого ч.2 ст.164 КК України.
Обираючи підсудному вид і розмір покарання, суд враховує, що він вчинив злочин невеликої тяжкості, особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, щире каяття, як пом'якшуючу обставину, відсутність обтяжуючих обставин і вважає за необхідне обрати йому покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч.2 ст.164 КК України.
Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу винного таку пом'якшуючу обставину - щире каяття, відсутність обтяжуючих обставин, думку потерпілих, які просять не карати підсудного, суд приходить до висновку про можливість виправлення підсудного без відбування покарання й вважає за можливе на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд
засудив :
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.164 КК України, й призначити йому покарання - 2 /два/ роки обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування обмеження волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 /один/ рік.
На підставі п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально- виконавчої інспекції.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області через районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя Н. Гуменна
Оригінал вироку