Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313
Іменем України
01.10.2009
Справа №2-24/9551-2007
За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Крименергосервіс 2004", (95493 АР Крим, м. Сімферополь, вул. Монтажна, 1; ідентифікаційний код 33267013)
До відповідача - Комунального підприємства "Щолкіно-Азов", с. Щолкіне, (98213 АР Крим, Ленінський район, с. Щолкіно, б.3, а/с 27; ідентифікаційний код 33490313)
Про стягнення 19 136,05 грн.
Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова
Від позивача - не з'явився
Від відповідача - не з'явився
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Крименергосервіс 2004" звернулося до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до Комунального підприємства "Щолкіно-Азов" про стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крименергосервіс 2004" заборгованості за спожиту теплову енергію за договором № 4 Т - 2005 від 20.11.2005 року у розмірі 17865, 70 грн., пені у розмірі 947, 85 грн., 3 % річних у розмірі 167,28 грн., індексу інфляції у розмірі 155,22 грн. - загальною сумою 19136,05 грн.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору № 4Т-2005 про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 20.11.2005 р. в частині своєчасності розрахунків за надані послуги за період з листопада 2006 р. по березень 2007 р, що привело до утворення заборгованості у розмірі 17865,70 грн. та стало підставою для звернення з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості у примусовому порядку.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 09 липня 2007 року позовна заява прийнята до розгляду суддею Копиловою О.Ю.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 18 жовтня 2009 року провадження по справі зупинено до розгляду по суті справи № 2-25/10307-2007 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крименергосервіс 2004" до Щолкінської міської ради про стягнення збитків у вигляді неотриманого прибутку у розмірі 1 839 000, 02 грн.
Резолюцією Заступника голови Господарського суду АР Крим Тіткова С.Я. від 27 січня 2009 року у зв'язку з відпусткою судді ГС АР Крим Копилової О.Ю. справа № 2-25/9551-2007 передана на розгляд судді ГС АР Крим Колосовій Г.Г із привласненням справі № 2-24/9551-2007.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 22 травня 2009 року провадження по справі поновлено та призначено розгляд справи.
Позивач відповідно до пояснень від 10.08.2009 р. змінив пункт 3 прохальної частини позовної заяви, та відповідно просить викласти його у наступній редакції: «стягнути з Комунального підприємства "Щолкіно-Азов" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крименергосервіс 2004" витрати зі сплати державного мита у розмірі 191,36 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.»
Ухвалою господарського суду АР Крим від 11.08.2009 р. вказані зміни прийняті судом до розгляду.
Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов. Так, відповідач посилається на те, що у якості доказів надання послуг за договором позивач посилається на акти наданих послуг, які не підписані з боку відповідача, а також рахунки без дати та найменування платежу. Крім того, на підтвердження неякісно наданих послуг відповідач посилається на те, що в провадженні господарського суду АР Крим є справа № 2-4/9085-2008 про стягнення збитків з позивача на користь відповідача у розмірі 82500,00 грн.
22 червня 2009 року до Господарського суду АР Крим від відповідача по справі надійшло клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду справи №2-4/9085-2008 за позовом Комунального підприємства "Щолкіно-Азов" до ТОВ КЕС про стягнення збитків у розмірі 82 500,00 грн. Крім того, у клопотанні відповідач повідомляє суд, що ухвалою Господарського суду АР Крим від 19.01.2009р. по справі №2-17/344-2009 порушено процедуру банкротства Комунального підприємства "Щолкіно-Азов" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Розглянувши зазначене клопотання судом встановлено наступне.
В провадженні господарського суду АР Крим знаходиться справа № 2-4/9085-2008 за позовом Комунального підприємства "Щолкіно-Азов" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крименергосервіс 2004" про стягнення 82502,00 грн. Ухвалою господарського суду АР Крим від 02.12.2008 р. по зазначеній справі призначено комплексну судову будівельно - технічну експертизу, провадження у справі зупинено.
Підставами для звернення КП "Щолкіно-Азов" з позовом до суду до ТОВ "Крименергосервіс 2004" у справі № 2-4/9085-2008 стало те, що між зазначеними сторонами був укладений договір оренди об'єктів комунальної власності - зовнішніх магістральних та квартирних мереж теплопостачання м. Щолкіно. Умовами договору передбачено, що у разі припинення дії цього договору орендар (ТОВ "Крименергосервіс 2004") зобов'язаний повернути орендарю (КП "Щолкіно-Азов") орендоване майно відповідно до порядку, встановленому при передачі майна орендарю за цим договором. 07.08.2007 р. сторони за сумісним бажанням розірвали договір оренди від 11.11.2005 р. зі складанням акту приймання - передачі орендованого майна. За результатами роботи комісії по прийому - передачі майна з оренди був складений акт з додатком № 1 (перелік недоліків після виконя ремонтних робіт на зовнішніх інженерних мережах). На підставі цього акту був складений дефектний акт та кошторис вартості будівництва після оренди майна ТОВ "Крименергосервіс 2004". Вартість ремонтних робіт складає 82502,00 грн., які ТОВ "Крименергосервіс 2004" відмовилось відшкодувати, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.
Суд зазначає, що обов'язковою умовою для зупинення провадження по справі до розгляду іншої справи є їх пов'язаність. Пов'язаність справ полягає в тому, що рішення по справі № 2-4/9085-2008 про стягнення збитків повинне встановлювати обставини, що впливають на оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають значення при встановленні заборгованості відповідача по справі № 2-24/9551-2007, ці обставини мають бути такими, що мають значення для даної справи.
У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що пов'язаність зазначених справ полягає в тому, що у справі № 2-4/9085-2008 може бути встановлений факт пошкодження з боку позивача зовнішніх магістральних та квартирних мереж теплопостачання, що призвело до неякісного теплопостачання за договором № 4Т-2005 від 20.11.2005 р.
Суд зазначає, що предметом розгляду справи № 2-24/9551-2007 є стягнення заборгованості у зв'язку з порушенням строків сплати отриманих послуг за договором № 4Т-2005 від 20.11.2005 р.
Предметом же розгляду справи № 2-4/9085-2008 є стягнення збитків у зв'язку з неналежним використанням об'єкту оренди. Питання щодо визначення видів пошкодження та як вони могли вплинути на якість послуг з теплопостачання у даній справі не ставляться та не розглядаються.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність пов'язаності даних справ, а тому підстав для зупинення справи не має. Отже суд відхиляє клопотання відповідача щодо такого зупинення розгляду справи.
У клопотанні відповідач також посилається на порушення процедури банкрутства у відношенні КП "Щолкіно-Азов" ухвалою господарського суду АР Крим від 19.01.2009 р. у справі № 2-17/344-2009.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ухвали господарського суду АР Крим від 18.06.2009 р. у справі № 2-27/344-2009 залишена без розгляду заява Комунального підприємства “Щолкіно-Азов” про порушення справи про банкрутство на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.08.2009 р. ухвала суду першої інстанції залишена без змін.
Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. Строк розгляду справи був продовжений в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд
20.11.2005 р. між ТОВ "Крименергосервіс 2004" (Енергопостачальна організація) та Комунальним підприємством "Щолкіно-Азов" (Споживач) був укладений договір № 4Т-2005 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води (а.с. 12-14).
Згідно з пунктом 1.1 Договору Енергопостачальна організації бере на себе зобов'язання за дорученням ДП «Газ - тепло» у відповідності з договором комісії № 12/05-603 від 20.10.2005 р. здійснювати подачу теплової енергії у вигляді гарячої води Споживачу, а Споживач зобов'язаний повністю оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в строки, передбачені дійсним Договором.
Пунктом 3.2.2 Договору на Споживача покладений обов'язок виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в об'ємах та строки, передбачені дійсним Договором.
Пунктом 3.1.11 Договору на Споживача покладений обов'язок надавати Енергопостачальної організації акти про відключення та неякісне теплопостачання своїх об'єктів не пізніше 25-го числа звітного місяця.
Фактичне споживання теплоенергії підтверджується Актом, підписаним повноважними представниками двох сторін, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим. При неявці представника у відділ маркетингу та збиту Енергопостачальної організації, Акт набирає чинності по закінченню вказаного строку. При відмові від підписання Акту без письмового надання аргументованих причин до 7-го числа місяця, який слідує за розрахунковим, Акт набирає чинності після 7-го числа місяця, який слідує за розрахунковим (пункт 5.6 Договору).
Споживач сплачує 100 % вартість фактично відпущеної теплової енергії Енергопостачальної організації в строк до 10-го числа місяця, який слідує за розрахунковим (п. 6.3 Договору).
Відповідно до пункту 10.1 Договір набирає чинності з 01.11.2005 р. та діє до 01.11.2006р., а також вважається продовженим на наступний рік, якщо до 01.10.2006 р. не поступило заяв від одної із сторін про припинення його дії або перегляду.
Сторони не представили суду доказів припинення дії вказаного договору, у той час як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, суд приходить до висновку, що станом на березень 2007 р. зазначений договір був дійсним.
Як стверджує позивач, він протягом листопада 2006 р. по березень 2007 р. надавав послуги з теплопостачання у відповідності до умов договору, що підтверджується доданими до матеріалів справи актами про надання послуг по подачі теплової енергії від 04.04.2007 р. за березень 2007 р., від 03.03.2007 р. за лютий 2007 р., від 03.02.2007 р. за січень 2007 р., від 04.01.2007 р. за грудень 2006 р., від 04.12.2006 р. за листопад 2006 р., а також рахунки № 105 за березень 2007 р. на суму 1492,50 грн., № 76 за лютий 2007 р. на суму 4343,91 грн., № 72 за січень 2007 р. на суму 4937,94 грн., № 55 за грудень 2006 р. на суму 5160,71 грн., № 41 за листопад 2006 р. (а.с. 122-135).
Зазначені акти та рахунки були отримані відповідачем про що свідчить штамп відповідача із вказівкою дати отримання на супровідних листах до зазначених документів, та по суті не заперечується відповідачем.
Суд зазначає, що в акті про надання послуг за березень 2007 р. від 04.04.2007 р. вказано, що послуги надані у березні 2006 р. Проте, відповідно до супровідного листа до зазначеного акту та рахунку № 105 вбачається, що зазначений в акті об'єм наданих послуг з теплопостачання був наданий саме у березні 2007 р. У поясненнях до справи щодо зазначеного акту позивач зазначає, що у даному випадку мала місце описка, зазначені послуги були надані саме у березні 2007 р.
В запереченнях на позов відповідач посилається на те, що акти наданих послуг не підписані з його боку, у зв'язку з чим не можуть бути належними доказами надання послуг. Крім того, надані рахунки на сплату не мають дати та найменування платежу.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 5.6 Договору фактичне споживання теплоенергії підтверджується Актом, підписаним повноважними представниками двох сторін, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Крім того, вказаним пунктом договору передбачено, що при неявці представника у відділ маркетингу та збиту Енергопостачальної організації, Акт набирає чинності по закінченню вказаного строку. При відмові від підписання Акту без письмового надання аргументованих причин до 7-го числа місяця, який слідує за розрахунковим, Акт набирає чинності після 7-го числа місяця, який слідує за розрахунковим.
Як було встановлено судом акти наданих послуг за період з листопада 2006 р. по березень 2007 р. були врученні відповідачу під розпис, доказів звертання відповідача до позивача з письмовими поясненнями щодо відмови від підписання зазначених актів, відповідач не представив. За такими обставинами в силу п. 5.6 Договору, зазначені акти набрали чинності після закінчення строку на письмове звернення відповідача з мотивованою відмовою від їх підписання.
Щодо відсутності дати складання рахунків, суд зазначає, що умовами договору не передбачено форму рахунків, які повинен надавати позивача. З реквізитів рахунків та доданих до них актів наданих послуг вбачається, що зазначені рахунки складені на сплату спожитої теплової енергії за період з листопада 2006 р. по березень 2007 р.
Щодо відсутності найменування платежу, то умовами договору, зокрема п. 6.1 договору, передбачено, що розрахунки за спожиту теплову енергію виконуються Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на визначений у договорі розрахунковий рахунок із призначенням платежу «за теплову енергію, з ПДВ».
Також заперечення відповідач ґрунтуються на тому, що у зазначений період послуги, що надавались, були неякісні. Так, у зазначений період середня температура у приміщенні була нижче, ніж передбачено умовами договору та закону щодо теплопостачання.
На підтвердження цього відповідачем до матеріалів справи були долучені акти - претензії про якість наданих послуг по теплопостачанню від 20.02.2007 р. та від 06.03.2007 р. (а.с.54-55).
Зазначені акти підписані з боку виконавця інспектором Ганус Л.Є. Проте із зазначених актів не можливо встановити на підставі якого договору про надання послуг з теплопостачання складні ці акти, не вказано у яких саме приміщеннях та за якими адресами встановленні відхилення від середньої температури. Крім того, відповідача не представлено доказів наявності повноваження з боку інспектора Ганус Л.Є. на підписання зазначених актів.
Крім того, умовами договору, зокрема п. 3.1.11 на Споживача покладений обов'язок надавати Енергопостачальної організації акти про відключення та неякісне теплопостачання своїх об'єктів не пізніше 25-го числа звітного місяця.
Доказів надання зазначених актів до ТОВ "Крименергосервіс 2004" відповідачем не представлено.
Також відповідач посилається на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 18.10.2006 р. за позовом фізичних осіб до КП «Щолкіно - Азов», до ТОВ "Крименергосервіс 2004" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яким встановлено, що у 2005 році тепло у квартирах було відсутнє, а у березні 2006 р. взагалі мало місце відключення квартир від опалення.
Із зазначеного рішення вбачається, що період, який розглядався судом в даній цивільній справі, становить 2005 рік по березень 2006 р., тоді як у господарській справі період виникнення заборгованості становить з листопада 2006 р. по березень 2007 р. Крім того, із тексту рішення вбачається, що спірні відносини у цивільній справі виникли на підставі договору № 2 від 01.11.2005 р., укладеного між КП «Щолкіно - Азов» та ТОВ "Крименергосервіс 2004", тоді як підставами виникнення спірних відносин у даній справі є договір № 4Т-2005 від 20.11.2005 р.
Враховуюче викладене, судом встановлено, що позивачем у період з листопада 2006 р. по березень 2007 р. надавались послуги з теплопостачання на загальну суму 17865,70 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи актами про надання послуг по поставці теплової енергії та рахунками за спірний період.
Оскільки вартість наданих послуг відповідачем сплачена не була, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості у примусовому порядку.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідач, в порушення норм чинного законодавства, не представив суду доказів виконання свого зобов'язання оплати наданих послуг у розмірі 17865,70 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.
Отже, вимоги позивача в частині стягнення з Комунального підприємства "Щолкіно-Азов" 17865,70 грн. заборгованості зі сплати отриманих послуг з теплопостачання підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 167,28 грн. 3 % річних, нарахованих за загальний період з 11.12.2006 р. по31.05.2007 р. та 155,22 грн. індексу інфляції за період з грудня 2006 р. по травень 2007 р.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки матеріалами справи підтверджується та судом встановлено, що відповідач припустився порушень умов договору від 20.11.2005 р. в частині своєчасності проведення розрахунків за отримані послуги з теплопостачання, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції та 3 % річних обґрунтованими.
Перевіривши розрахунок 3 % річних та індексу інфляції, враховуючи встановлення судом факту прострочення зобов'язання відповідача щодо оплати отриманих послуг, суд визнає суму 3 % річних у розмірі 167,28 та індексу інфляції у розмірі 155,22 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача суму пені у розмірі 947,85 грн.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 7.3.1 договору передбачено, що Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань, передбачених п. 6.3 дійсного договору, Споживач сплачує Енергопостачальної організації пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов'язань за період нарахування пені.
Стаття 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання (якою відповідно до ст.230 ГК України є пеня), якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Розглянувши розрахунок пені позивача, враховуючи встановлення судом факту прострочення зобов'язання відповідача щодо сплати наданих послуг, суд визнає суму пені у розмірі 947,85 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Щолкіно-Азов", с. Щолкіне, (98213 АР Крим, Ленінський район, с. Щолкіно, б.3, а/с 27; ідентифікаційний код 33490313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крименергосервіс 2004", (95493 АР Крим, м. Сімферополь, вул. Монтажна, 1; ідентифікаційний код 33267013; р/р 26008054901867 в КРУ «Приватбанк», м. Сімферополь, МФО 384436) 17865,70 грн. заборгованості, 155,22 грн. індексу інфляції, 167,28 грн. 3 % річних, 947,85 грн. - пені, 191,36 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.