24 січня 2012 р. < Текст >Справа № 11791/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Онишкевича Т.В., Яворського І.О.
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області на постанову Болехівського районного суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області про стягнення підвищення до пенсії як дитині війни,-
У листопаді 2010 року позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області, в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та сплати їй щомісячної державної соціальної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії за період з 2007 року по 31 жовтня 2010 року, з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та провести її виплату.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилалася на те, що маючи статус дитини війни, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право на отримання щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач, недивлячись на рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, не виплачує їй підвищення до пенсії, заборгувавши позивачу в такий спосіб певну грошову суму.
Ухвалою Болехівського районного суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області за період з 01.01.2007 року по 10.05.2010 року включно залишено без розгляду.
Постановою Болехівського районного суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2010 року позов задоволено. Визнано відмову управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області в перерахунку ОСОБА_1 підвищення до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виходячи з розміру мінімальної пенсії по віку неправомірною. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 11 травня 2010 року по 31 жовтня 2010 року включно з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з одночасним її збільшенням на 20% відповідно до вимог п. 2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні»з врахуванням виплачених сум.
Головуючий у 1-й інст. суддя Поляниця М.М. ряд. ст. зв. № 10.3.1 суддя-доповідач ОСОБА_2 справа № 2-а-390/10/0902 справа № 11791/11/9104.doc
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову Болехівського районного суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2010 року та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що суд не з'ясував чи були перераховані бюджетні кошти на рахунки відповідача для виплати їх особам-дітям війни, з якого розрахунку на кожну особу надходили ці кошти; чи має право відповідач проводити заявлені позивачем виплати за рахунок інших платежів; тощо. Суд не проаналізував Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» в частині визначення розмірів видатків, що направляються органам Пенсійного фонду України для проведення виплат дітям війни.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни, що стверджується паспортом позивача та пенсійним посвідченням. Позивачу надано статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, згідно посвідчення серії 2Б №061483. У Законі України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
В силу п. 2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків.
Стосовно позовних вимог позивача щодо здійснення нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2010 рік, суд апеляційної інстанції вважає, що такі підлягають задоволенню, так як Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не зупинено. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2010 році, повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості виплати підвищення пенсії позивачу в передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі, із врахуванням п. 2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», за період з 11.05.2010 року по 31.10.2010 року, згідно позовних вимог, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Доводи відповідача про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, тому цей розмір не може застосовуватись для інших розрахунків (доплат, підвищень, дотацій, надбавок), є безпідставними, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення розміру пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 08.11.2005 року у справі Кечко проти України, заява № 63134/00, в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Згідно з п. 26 даного Рішення Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
З врахуванням зазначеної вище позиції Європейського суду з прав людини, посилання відповідача на відсутність відповідних асигнувань з державного бюджету України на дані виплати суд апеляційної інстанції не приймає.
З огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачу сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення чи виплату їх конкретних розмірів.
Оскільки функцію з призначення, нарахування та виплати підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області, відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195, п.3 ч.1 ст.197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Болехівського районного суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2010 року у справі № 2а-390/10 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області про стягнення підвищення до пенсії як дитині війни - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Я.С. Попко
Судді Т.В. Онишкевич
ОСОБА_3