33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"26" листопада 2013 р. Справа № 918/1727/13
за позовом ОСОБА_1
до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "СВД"
про стягнення вартості частини майна товариства
Суддя Андрійчук О.В.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_3, дов. віцд 01.03.2012 року
від відповідача: не з'явився
У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "СВД" про стягнення вартості частини майна товариства.
Ухвалою суду від 11.11.2013 року порушено провадження, справу призначено до розгляду на 19.11.2013 року.
У судовому засіданні оголошено перерву до 26.11.2013 року.
Позивачем у судовому засіданні заявлено клопотання про призначення судової економічної експертизи на предмет визначення дійсної вартості частина майна відповідача, пропорційній розміру частки позивача у статутному капіталі відповідача.
Як зазначено у п. 3.7. Рекомендацій Вищого господарського суду від 28.12.2007 року № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин", відповідно до ст. ст. 54 і 64 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженої або додаткової відповідальності, що виходить або був виключений з товариства, має право на одержання вартості частини майна товариства пропорційно розміру його частки у статутному капіталі товариства. У вирішенні спорів щодо розрахунків з учасником, що вийшов (був виключений) з товариства, господарським судам необхідно враховувати таке.
Згідно з ч. 1 ст. 190 ЦК України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У ч. 1 ст. 66 та у ст. 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства. Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.
Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства. Активи (майно і в тому числі майнові вимоги) товариства відображаються у статтях активу балансу за кодами 010, 020, 030, 035, 040, 045, 050, 060, 100, 110, 120, 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 230, 240, 250. Зобов'язання товариства та забезпечення майбутніх витрат і платежів товариства визначаються у статтях пасиву балансу за кодами 400, 410, 420, 440, 450, 460, 470, 500, 510, 520, 530, 540, 550, 560, 570, 580, 590, 600, 610.
Будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства. Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено можливість переоцінки балансової вартості для таких категорій активів товариства як основні засоби (п. 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року № 92), нематеріальні активи (п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 року № 242), довгострокові і поточні біологічні активи (п.п. відповідно 16.1 та 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87).
Враховуючи наведене, господарським судом може бути задоволено клопотання учасника, який вийшов (був виключений) з товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних біологічних активів для обчислення вартості частини майна, належної до сплати такому учаснику.
За п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.
У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.
При вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК та Закону про господарські товариства учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними (п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", Лист Верховного Суду України від 01.08.2007 року "Практика розгляду судами корпоративних спорів").
Судом з наявних матеріалів справи встановлено, що нотаріально посвідчена заява позивача про вихід з ОСОБА_2 від 22.03.2012 року направлена відповідачу рекомендованим листом про вручення з описом вкладення 20.06.2012 року, а вручена - 21.06.2012 року, про що свідчить відмітка працівника пошти на повідомленні про вручення.
Отже, датою виходу позивача з учасників відповідача є 21.06.2012 року.
Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Крім того, експертиза може бути призначена, якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.
Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у ст. 31 цього Кодексу.
Суд вважає, що у даному випадку слід призначити судову економічну експертизу, яка включає дослідження документів бухгалтерського обліку і звітності; дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій, дослідження документів фінансово-кредитних операцій (п. 127 Наказу Мін'юсту від 08.10.1998 року № 53/5 "Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень").
Щодо спеціалізованої установи, то її проведення слід доручити Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (враховуючи регіональну зону обслуговування).
Стосовно витрат, пов'язаних із проведення судової експертизи, то як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. 23 Постанови від 23.03.2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи. Тому в зазначеній ухвалі суд вправі зобов'язати відповідну сторону перерахувати, в тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи на рахунок експертної установи.
Суд, враховуючи вимоги ст.ст. 33, 34 ГПК України, покладає витрати, пов'язані з проведенням судової економічної експертизи, на позивача.
У силу вимог п.1 ч. 2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема у випадку призначення господарським судом судової експертизи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 79, 86 ГПК України, суд
1. Призначити у справі № 918/1727/13 судову економічну експертизу.
2. Поставити експерту для роз'яснення таке питання:
- Яка дійсна (ринкова) вартість частини майна ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "СВД", пропорційна частці ОСОБА_1 у статутному капіталі ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "СВД", розмір якої складає 20%, станом на 21.06.2012 року?
3. Проведення експертизи доручити Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.
4. Зобов'язати відповідача у строк до 02.12.2013 року надати суду баланс та звіт про фінаснові результати станом на 21.06.2012 року.
5. Зобов'язати судового експерта, у разі коли для вирішення поставлених перед експертом питань йому необхідні додаткові матеріали (документи, зразки тощо), звернутися до господарського суду з проханням про їх надання у порядку ч. 4 ст. 31 ГПК України.
6. Зобов'язати судового експерта провести судову економічну експертизу у строк, визначений п. 1.13. Наказу Мін'юсту від 08.10.1998 року № 53/5 "Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень".
7. Попередити судового експерта про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 384 і 385 Кримінального кодексу України.
8. Зобов'язати судового експерта направити висновок сторонам у справі.
9. Витрати, пов'язані з проведенням судової економічної експертизи, покласти на позивача.
10. Зобов'язати позивача надати суду докази оплати вартості судової економічної експертизи.
11. Провадження у справі № 918/1727/13 на час проведення судової економічної експертизи зупинити.
Суддя Андрійчук О.В.