Запорізької області
28.08.09 Справа № 20/238/09
Суддя
м.Запоріжжя
За позовом Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м.Дніпропетровськ” (49070, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 17)
до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (69068, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, 5)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство “Фабрика делікатесних сирів” (69000, м. Запоріжжя, вул.Димитрова,50)
про звільнення з-під арешту майна, що знаходиться в іпотеці та заставі
Суддя Гандюкова Л.П.
Представники сторін:
Від позивача -Кучерева Н.В. (довіреність № 790 від 02.04.2009р.);
Від відповідача -Руднєв В.О. (довіреність № 13624 від 18.08.2009р.);
Від третьої особи -Косаревська О.М. (довіреність № 5 від 30.12.2008р.);
Від підрозділу примусового виконання рішень відділу
державної виконавчої служби Головного управління
юстиції у Запорізькій області - Кохненко Є.С. (довіреність б/н від 12.01.2009р.).
Заявлений позов про звільнення майна, що знаходиться в іпотеці та заставі у АК ПІБ (ЗАТ) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Дніпропетровськ” та належить ПП “Фабрика делікатесних сирів”, з-під арешту, накладеного Шевченківським ВДВС Запорізького МУЮ постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.07.2009р.
Ухвалою господарського суду від 07.08.2009р. порушено провадження у справі №20/238/09, судове засідання призначено на 19.08.2009р. Ухвалою суду від 19.08.2009р. на підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 28.08.2009р.
28.08.2009р. справу розглянуто, за згодою представників сторін та третьої особи оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні 28.08.2009р. позивач підтримав позовні вимоги, які мотивовано наступним. Шевченківським ВДВС Запорізького МУЮ 27.07.2009р. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №35/1 про стягнення грошових коштів з ПП “Фабрика делікатесних сирів” винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно боржника в межах суми боргу та з урахуванням виконавчого збору, всього на суму 944 776,17 грн. Позивач не може погодитися з прийнятою постановою, якою порушено його права та охоронювані законом інтереси, оскільки все рухоме та нерухоме майно, що належить ПП “Фабрика делікатесних сирів” на праві власності, знаходиться в заставі та іпотеці банку на підставі відповідних договорів, укладених між банком та боржником з метою забезпечення останнім зобов'язань за кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії №2085/02-07 від 28.11.2007р. з подальшими змінами, щодо повернення кредиту в сумі 89 000 000 грн., сплати процентів та штрафних санкцій, передбачених цим договором. В порушення ст.52 Закону України “Про виконавче провадження” відповідач не повідомив банк про накладення арешту на майно боржника, що знаходиться в заставі та іпотеці. На підставі ст.ст.546, 572-593 ЦК України, ст.ст.1, 3, 7,33, 41 Закону України “Про іпотеку”, ст.ст.1,19,20 Закону України “Про заставу”, ст.52 Закону України “Про виконавче провадження” просить позов задовольнити. Також представник позивача у судовому засіданні пояснив, що повідомлення про арешт майна 27.07.2009р. позивач отримав від відповідача після звернення до суду .
Відповідач позов не визнав, оскільки відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець має право накладати арешт на майно боржника. Оцінка арештованого майна може встановити вартість майна, яка перевищує вартість заставного майно, що дозволить реалізувати майно в рахунок погашення боргу перед іншими стягувачами. Зведене виконавче провадження передано на виконання до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області. 07.08.2009р. цим підрозділом було отримано скаргу ПП “Фабрика делікатесних сирів” на дії державного виконавця, відповідно до якої скаржник просив скасувати постанову про накладення арешту від 27.07.2009р. у зв'язку з тим, що належне боржнику майно, на яке було накладено арешт знаходиться в заставі та направити до ЗФ ДП “Інформаційний центр” МУЮ заяви про вилучення обтяжень рухомого та нерухомого майна, що були внесені згідно постанови про арешт. За наслідками розгляду даної скарги начальником підрозділу 13.08.2009р. було винесено постанови, якими скаргу задоволено та скасовано оскаржувану постанову Шевченківського ВДВС від 27.07.2009р. Того ж дня в державному реєстрі обтяжень рухомого майна та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було зроблено відповідні записи. На підставі викладеного, просить припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору. Присутній у судовому засіданні представник підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області надав аналогічні пояснення.
Третя особа -ПП “Фабрика делікатесних сирів” також надало пояснення, в якому зазначило про те, що станом на 28.08.2009р. постанова Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ від 27.07.2009р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження скасована.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін та третьої особи , суд
Протягом 2007 -2008 років між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (ЗАТ) в особі Філії “Відділення Промінвестбанку в м.Дніпропетровськ” (Іпотекодержатель, Заставодержатель, позивач у справі) та ПП “Фабрика делікатесних сирів” (Іпотекодавець, Заставодавець, третя особа у справі) в забезпечення вимог Банку та виконання ПП “Фабрика делікатесних сирів” зобов'язань, що виплавають з кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №2085/02-07 від 28.11.2007р., було укладено декілька договорів іпотеки та застави, згідно з якими в іпотеку та заставу було передано об'єкти нерухомого та рухомого майна (обладнання, товари в обороті), що належать Іпотекодавцю (Заставодавцю) на праві власності. Завірені копії усіх цих зазначених договорів залучено до матеріалів справи.
Усі договори про передачу в іпотеку нерухомого майна відповідно до вимог закону посвідчені нотаріально. На підставі цих договорів до Державних реєстрів іпотек та обтяжень рухомого майна внесено відповідні записи про обтяження та заборону відчуження майна.
27.07.2009р. державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (відповідач у справі) при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №35/1 про стягнення з ПП “Фабрика делікатесних сирів” боргів винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно з якою накладено арешт на все майно, що належить ПП “Фабрика делікатесних сирів” в межах суми боргу з урахування виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, а саме: 994 776,17 грн. та заборонено здійснювати його відчуження.
05.08.2009р. Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (ЗАТ) в особі Філії “Відділення Промінвестбанку в м.Дніпропетровськ” звернувся до господарського суду з позовом до Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ про звільнення заставленого майна з-під арешту, накладеного вказаною постановою.
Підстави, умови, порядок звернення стягнення на майно, у тому числі заставлене, а також його реалізації, врегульовані нормами чинного законодавства, зокрема, спеціальним Законом України “Про виконавче провадження”.
Відповідно до ст.50 Закону України “Про виконавче провадження” звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору.
Згідно з ст.52 цього Закону стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, кошти йому виплачуються у разі належного підтвердження права на заставлене майно. Після повного задоволення вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, визначеному цим Законом. Спори, які виникають у виконавчому провадженні щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.
Статтею 55 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
У даному випадку, державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції на підставі ст.55 Закону України “Про виконавче провадження” 27.07.2009р. виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Опис майна, зокрема, переліченого в резолютивній частині позовної заяви, не здійснювався.
Згідно з ст.59 Закону України “Про виконавче провадження” особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
Після порушення провадження у даній справі (07.08.2009р.), у процесі її розгляду надано постанову начальника підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області від 13.08.2009р. про звільнення майна з-під арешту, згідно з якою постанову Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ від 27.07.2009р. щодо накладення арешту на все майно, що належить ПП “Фабрика делікатесних сирів” та заборону здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику, скасовано. У зв'язку з цим відповідач просить провадження у даній справі №20/238/09 припинити за відсутністю предмету спору.
Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, доводи та заперечення сторін, суд вважає, що припинення провадження у даній справі на підставі ст.80 ГПК України в даному випадку неможливе та позов підлягає розгляду по суті на наступних підставах.
Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про звільнення з-під арешту майна у зв'язку з перебуванням цього майна в іпотеці та заставі.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.08.1976 року №6 (зі змінами) “Про судову практику в справах про виключення майна з опису” за правилами, установленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.
Відповідачами в справі суд притягує боржника, особу в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках-особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.
За роз'ясненнями, викладеними в абзаці 3 пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ЦПК, ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.
Аналогічна позиція щодо того, що відповідачами у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є стягувач і боржник, викладена в пункті 5 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України №04-5/365 від 28.03.2002р. (з подальшими змінами).
Як вбачається із матеріалів справи (а.с.114-115), у зведеному виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчих документів про стягнення з ПП “Фабрика делікатесних сирів” стягувачами є 25 юридичних осіб та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, а також держава. Таким чином, відповідачами повинні бути ці стягувачі, а також ПП “Фабрика делікатесних сирів”.
Відповідно до положень ч.3 ст.24 ГПК України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Таким чином, заміна господарським судом первісного відповідача належним відповідачем обумовлюється наявністю згоди на це позивача.
У судовому засіданні на запитання суду позивач наполягав, що відповідачем є Шевченківський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, оскільки саме ця юридична особа порушила права позивача, зокрема, всупереч вимог ст.52 Закону України “Про виконавче провадження” позивачу, як заставодержателю, не було направлено повідомлення про накладення арешту на майно. У зв'язку з відсутністю згоди позивача на відповідну заміну суд розглядає справу згідно з поданим позовом та відмовляє в його задоволенні, оскільки судом встановлено, що визначений у позові відповідач не є боржником, або особою в інтересах якої накладено арешт, тобто не є належним відповідачем у тих матеріально-правових відносинах, в яких виник спір.
Крім того, судом встановлено, що постанова про арешт винесена 27.07.2009р., позивач звернувся до суду з даним позовом вже 05.08.2009р. Однак, як слідує із постанови начальника підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області від 13.08.2009р. про звільнення майна з-під арешту, витяги з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, які стали підставою для скасування постанови від 27.07.2009р., датовані 10.08.2009р., тобто після звернення позивача до суду (а.с.107). Статтею 52 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено повідомлення заставодержателя державним виконавцем про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі. Позивач не надав доказів у підтвердження факту поінформованості Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ про перебування майна боржника у заставі та іпотеці на момент винесення постанови про арешт 27.07.2009р.
Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 №02-5/612 “Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору (п.1-1 ст.80 ГПК), зокрема, у випадку, припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Проте, оскільки судом встановлено, що позовні вимоги до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції пред'явлено необґрунтовано, позов не підлягав би задоволенню навіть у разі відсутності факту скасування оспорюваної постанови на день розгляду справи.
Враховуючи викладене, у задоволенні позову відмовляється повністю.
Згідно з ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя Л.П.Гандюкова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 31.08. 2009р.