ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 37/524
02.09.09
За позовом
Дочірнього підприємства «Івано-Франківські ковбаси»Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківський м'ясокомбінат»
До
Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»
Про
стягнення 6 961, 61 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
Представники сторін:
Від позивача : не з'явився.
Від відповідача : не з'явився.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Дочірнього підприємства «Івано-Франківські ковбаси»Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківський м'ясокомбінат»до Товариства з обмеженою відповідальністю “НАФТОГАЗТРАНСКАРТ” про стягнення 6 072, 19 грн. основного боргу, у зв'язку з неповерненням відповідачем грошових коштів, які були сплачені позивачем на виконання договору № К 02021 від 22.05.2007 р. і які мають бути повернені позивачу у зв'язку з розірванням зазначеного договору, 579, 60 грн. пені, 236, 81 грн. інфляційної складової боргу та 73, 01 грн. річних у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2009 р. було порушено провадження у справі № 37/524, розгляд справи призначено на 02.09.09 р.
Представники сторін у призначене судове засідання 02.09.09 р. не з'явилися, про причини нез'явлення суду не повідомили, хоча про судове засідання були обізнані належним чином, витребуваних судом документів не надали.
Через службу діловодства Господарського суду міста Києва 02.09.2009 р. надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду даної справи у зв'язку з неможливістю його уповноваженого представника бути присутнім у призначеному судовому засіданні.
Розглянувши подане клопотання, суд його відхиляє з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників позивача бити присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Проте позивач наданими йому процесуальними правами не скористався.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення позивача та відповідача про час та місце судового засідання, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.
Розглянувши подані матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -
Між Дочірнім підприємством «Івано-Франківські ковбаси»Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківський м'ясокомбінат»та Товариством з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»був укладений договір № К 02021 від 22.05.2007 р., відповідно до умов якого відповідач від свого імені, за дорученням та за рахунок позивача, за винагороду закуповує в торгових точках стиснений природний газ, нафтопродукти, інші товари та надає послуги для обслуговування автотранспортних засобів позивача згідно з отриманими пластиковими картками.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором комісії.
Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
У відповідності до пунктів 3.2., 3.3 договору № К 02021 від 22.05.2007 р., платіжна картка, видана клієнту, приймається до обслуговування в торгових точках системи «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»наступного дня після її отримання. Платіжна картка видається клієнту в користування, на термін дії договору, після чого має бути повернута відповідачеві.
Згідно з пунктом 7.3. зазначеного договору, відповідач несе відповідальність за збереження коштів, перерахованих клієнтом на рахунок ТОВ “НАФТОГАЗТРАНСКАРТ” і, в разі розірвання цього договору, гарантує повернення суми, яка залишилась після остаточного розрахунку в порядку, передбаченому пунктом 10.2. цього договору.
Пункт 10.2. договору передбачає, що цей договір може бути змінений чи розірваний за згодою сторін, або за ініціативою однієї з сторін в порядку, визначеному цим договором та чинним законодавством. Маючи намір розірвати договір, клієнт повинен подати письмову заяву, підписану уповноваженими особами і засвідчену печаткою, та здати платіжну картку. Через 21 банківський день, з моменту подання заяви та повернення платіжної картки, проводиться звірка взаєморозрахунків, та впродовж 3-х банківських днів між сторонами проводиться повний взаєморозрахунок.
Позивач у своїй позовній заяві стверджував, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за договором № К 02021 від 22.05.2007 р. щодо оплати спожитого стисненого газу та послуг відповідача по його доставці шляхом здійснення авансових внесків на рахунок відповідача. Актом звірки взаєморозрахунків від 02.03.09 р. сторони засвідчили, що залишок невикористаних коштів на користь позивача становить 6 072, 19 грн., які відповідачем повернені не були, у зв'язку з чим позивач просить їх стягнути з відповідача. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 579, 60 грн. пені, 236, 81 грн. інфляційної складової боргу та 73, 01 грн. річних.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом в ході розгляду справи встановлено, що відповідач взяте на себе зобов'язання за вищевказаним договором не виконав, грошові кошти не повернув.
У зв'язку із невиконанням ТОВ «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»своїх зобов'язань згідно зазначеного договору, Дочірнє підприємство «Івано-Франківські ковбаси»Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківський м'ясокомбінат»надіслало відповідачу письмову заяву вих. № 372 від 10.03.2009 р. з проханням повернути залишок коштів у зв'язку з розірванням договору № К 02021 від 22.05.2007 р.
Після цього позивачем було направлено відповідачеві претензію вих. № 390-а від 25.05.09 р. з пропозицією у семиденний термін з моменту її отримання перерахувати суму заборгованості 6 072, 19 грн. на розрахунковий рахунок позивача.
У відповідь на дану претензію ТОВ «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»направило лист з поясненням, що не в змозі перерахувати вказану суму боргу в зв'язку зі складним матеріальним становищем, і запевняло, що зробить все можливе для якнайшвидшого погашення існуючої заборгованості.
Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Дочірнього підприємства «Івано-Франківські ковбаси»Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківський м'ясокомбінат»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»основного боргу у розмірі 6 072, 19 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.
Дочірнє підприємство «Івано-Франківські ковбаси»Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківський м'ясокомбінат»просить суд також стягнути з відповідача 236, 81 грн. інфляційної складової боргу та 73, 01 грн. трьох процентів річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № К 02021 від 22.05.2007 р.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання в сумі 6 072, 19 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню відповідно 236, 81 грн. інфляційних нарахувань та 73, 01 грн. трьох процентів річних.
Також позивач просить стягнути з відповідача 579,60 грн. пені за порушення договірного зобов'язання, посилаючись на пункт 8.2. договору № К 02021 від 22.05.2007 р., відповідно до якого за прострочення платежу замовник сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.
Відповідно до розрахунку позивача в частині стягнення пені, перевіреного судом, стягненню з відповідача на користь Дочірнього підприємства «Івано-Франківські ковбаси»Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківський м'ясокомбінат»підлягає пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а всього за період з 06.03.09 р. до 31.07.09 р. -579, 60 грн..
Враховуючи вищевикладене, позов Дочірнього підприємства «Івано-Франківські ковбаси»Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківський м'ясокомбінат»підлягає задоволенню повністю.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 1011 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ» (пл. Святошинська, 1, кв. 272, м. Київ, 03115, код ЄДРПОУ 34483710) на користь Дочірнього підприємства «Івано-Франківські ковбаси»Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківський м'ясокомбінат»(вул. С. Петлюри, 10, м. Івано-Франківськ, 76005, код ЄДРПОУ 32605718) 6 072 (шість тисяч сімдесят дві) грн. 19 коп. основного боргу, 579 (п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 60 коп. пені, 236 (двісті тридцять шість) грн. 81 коп. інфляційної складової боргу та 73 (сімдесят три) грн. 01 коп. річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 315 (триста п'ятнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Гавриловська І.О.