ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 36/343
16.09.09
За позовом Фабрики «Варіант»Товариство з обмеженою відповідальністю
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське будівельне
підприємство №3»
про стягнення 261 709 грн. 56 коп.
Суддя Трофименко Т.Ю
Представники:
Від позивача Овчаренко А.В. -по дов. №б/н від 15.09.2009р.
Від відповідача не з”явились
Обставини справи:
Фабрика «Варіант»Товариство з обмеженою відповідальністю звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське будівельне підприємство №3»261 709 грн. 56 коп., із яких: 173 966 грн. 68 коп. основний борг, 43 394 грн. 17 коп. інфляційні, 7782 грн. 97 коп. -3% річних, 36 565 грн. 17 коп. пеня за прострочку платежу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору купівлі -продажу №141 від 12.09.2007р. не повністю оплатив позивачу вартість отриманого товару, у зв'язку з чим виник борг в сумі 173 966 грн. 68 коп.
В судовому засіданні представником позивача подана заява про уточнення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені за прострочку плату же. Відповідно до даної заяви позивач просить стягнути з відповідача 20 025 грн. 30 коп. пеню за прострочку платежу за період за 15.03.2009р. по 15.09.2009р.
Відповідач письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалі від 07.08.2007р.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
12.09.2007 року між Фабрикою «Варіант»Товариство з обмеженою відповідальністю (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київське будівельне підприємство №3 (далі відповідач) був укладений договір №141 купівлі -продажу.
Відповідно до п. 2.1 договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача товари, визначений у специфікації, яка є невід»ємною частиною договору, а відповідач приймає на себе зобов'язання прийняти такий товар та оплати його повну вартість в обумовлений договором строк.
Загальна вартість товару, що передається у власність відповідача становить 1 439 400, 01 грн. (п. 3.1 договору).
На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 1 439 398 грн. 57 коп., що підтверджується видатковими накладними, що долучені до матеріалів справи.
Відповідно до умов договору (розділ 3 договору) відповідач зобов'язаний здійснити оплату товару наступним чином:
передплата у розмірі 500 000,00 (п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок, в тому числі ПДВ - 83 333,33 (вісімдесят три тисячі триста тридцять три) гривні 33 копійок, шляхом безготівкового її перерахування на поточний рахунок Продавця на протязі 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання цього Договору;
до 31 жовтня 2007 року - Покупець зобов'язаний сплатити суму у розмірі 156 566,67 (сто п'ятдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят шість) гривень 67 копійок, в тому числі ПДВ - 26 094,45 (двадцять шість тисяч дев'яносто чотири)гривні 45 копійок;
до 30 листопада 2007 року - Покупець зобов'язаний сплатити суму у розмірі 156 566,67 (сто п'ятдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят шість) гривень 67 копійок, в тому числі ПДВ - 26 094,45 (двадцять шість тисяч дев'яносто чотири) гривні 45 копійок;
до 31 грудня 2007 року - Покупець зобов'язаний сплатити суму у розмірі 156 566,67 (сто п'ятдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят шість) гривень 67 копійок, в тому числі ПДВ - 26 094,45 (двадцять шість тисяч дев'яносто чотири)гривні 45 копійок;
до 31 січня 2008 року - Покупець зобов'язаний сплатити суму у розмірі 156 566,67 (сто п'ятдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят шість) гривень 67 копійок, в тому числі ПДВ - 26 094,45 (двадцять шість тисяч дев'яносто чотири) гривні 45 копійок;
до 29 лютого 2008 року - Покупець зобов'язаний сплатити суму у розмірі 156 566,67 (сто п'ятдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят шість) гривень 67 копійок, в тому числі ПДВ - 26 094,45 (двадцять шість тисяч дев'яносто чотири) гривні 45 копійок;
до 31 березня 2008 року - Покупець зобов'язаний сплатити суму у розмірі 156 566,66 (сто п'ятдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят шість) гривень 66 копійок, в тому числі ПДВ - 26 094,42 (двадцять шість тисяч дев'яносто чотири) гривні 42 копійки.
При розгляді справи судом встановлено, що відповідач частково оплатив товар позивачу в сумі 1 265 431, 89 грн. На день пред'явлення позову та порушення провадження у справі заборгованість відповідача перед позивачем становить 173 966, 68 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання по договору №141 від 12.09.2007р. виконав в повному обсязі та строки передбачені договором. Відповідач доказів сплати вартості товару та відсутності заборгованості суду не надав.
З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 173 966 грн. 68 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
В п. 7.3 договору сторони передбачили, що за порушення строків оплати орендної плати відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.
Оскільки відповідач припустився прострочки платежу з нього на підставі п. 7.3 договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»підлягає стягненню пеня в сумі 20 025 грн. 30 коп. ( за період з 15.03.2009р. по 15.09.2009р)., відповідно до наданого позивачем уточненого розрахунку пені.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором .
З огляду на викладене, суд вважає що вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 7782,97 грн. та інфляційних втрат в сумі 43 594 грн. 46 коп. обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Витрати понесені позивачем по сплаті державного мита та витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача в сумі 2 451 грн. 69 коп. та 312 грн. 50 коп. відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське будівельне управління №3»(м. Київ, вул. Кошиця, 1/38, код 32156847) на користь Фабрики «Варіант»товариство з обмеженою відповідальністю (м. Харків, вул.. Шевченка, 325, код 21170203) 173 988, 68 грн., грн. 43 394,17 грн. інфляційних, 7782,97 грн. - 3% річних, 20025,30 грн. пені за прострочку платежу, 2 451 грн. 69 коп. державного мита та 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Суддя Трофименко Т.Ю.