83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
22.09.09 р. Справа № 26/58
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервісний центр”
Автотехмаркет”, м.Луганськ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Маз-Транс”, м.Донецьк
Про стягнення 5 210 грн. 00 коп.
Суддя Нестеренко Ю.С.
В засіданні суду брали участь
Представники:
Від позивача: Ходаковський Ю.В. за довіреністю
Від відповідача: не з”явився
Товариство з обмеженою відповідальністю „Сервісний центр” Автотехмаркет”, м.Луганськ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Маз-Транс”, м.Донецьк про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 5 210,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на видаткові накладні №АТМ-000194 від 03.03.2009р., №АТМ-000324 від 08.04.2009р., №АТМ-000325 від 08.04.2009р., рахунки-фактури ДТМ-000125 від 02.03.2009р., №ДТМ-000140 від 06.03.2009р., №ДТМ-000211 від 28.03.2009р. довіреності №39 від 25.02.2009р., №71 від 06.04.2009р., претензію №67 від 12.06.2009р.
Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений за місцем реєстрації, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення (а.с. 29-30). Витребуваних судом документів та відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Сервісний центр” Автотехмаркет”, м.Луганськ (далі-позивач) за усною домовленістю з Товариством з обмеженою відповідальністю „Маз-Транс”, м.Донецьк (далі-відповідач), поставив останньому товар за видатковими накладними №АТМ-000194 від 03.03.2009р., №АТМ-000324 від 08.04.2009р., №АТМ-000325 від 08.04.2009р. на загальну суму 5 210 грн. 00 коп.
За приписами ч.1,2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Встановлено, що договір між сторонами у формі єдиного документу не укладався, проте суд вважає, що цивільні права та обов'язки сторін виникли в порядку ч. 1 ст. 11 ЦК України, ч.1 ст. 181 ГК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують взаємні права та обов'язки.
Товар на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №39 від 25.02.2009р. та №71 від 06.04.2009р. був отриманий уповноваженою особою відповідача, про що свідчать підписи останнього в накладних.
На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт поставки відповідачу товару на спірну суму.
Відповідно до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Таким чином, між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін.
Отже, угода укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначених видаткових накладних.
Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов'язання щодо оплати отриманого товару.
Відповідно до ч.1 ст 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Враховуючи, що сторонами не визначено термін виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати вартості поставленого товару, такий термін слід обчислювати виходячи з положень ст. 530 ЦК України.
Згідно положень наведеної статті, в разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи 12.06.2009р. позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про платіж №67 від 12.06.2009р. в якої позивач просив здійснити оплату отриманого товару за спірними накладними. Зазначена претензія отримана відповідачем 17.06.2009р., про що свідчить копія повідомлення та реєстру відправленої документації за 12.06.09р. Однак дана вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Крім того в матеріалах справи наявні рахунки-фактури №ДТМ-000125 від 02.03.2009р., №ДТМ-00140 від 06.03.2009р., №ДТМ-00211 від 28.03.2009р., які відповідно до пояснень позивача особисто вручались представнику відповідача.
За приписом статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Отже судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної сплати грошових коштів не виконав у зв'язку з чим за останнім виникла спірна заборгованість у сумі 5 210,00 грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 5 210,00 грн. не надав.
За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу в розмірі 5 210,00 грн. підтверджена матеріалами справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервісний центр” Автотехмаркет”, м.Луганськ суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.11, 205, 206, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервісний центр” Автотехмаркет”, м.Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Маз-Транс”, м.Донецьк про стягнення 5 210,0 грн.- задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Маз-Транс”, м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервісний центр” Автотехмаркет”, м.Луганськ суму основного боргу у розмірі 5 210 грн. 00 коп., витрати за державним митом в сумі 102 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового-процесу в сумі 118 грн. 00коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оголошено повністю в судовому засіданні 22.09.2009р.
Суддя