91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
17.09.09 Справа № 16/213н.
Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" в особі Стахановського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства, м. Стаханов Луганської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" в особі Кіровського району електричних мереж, м. Кіровськ Луганської області
про визнання рішення незаконним
Суддя Шеліхіна Р.М.
секретар судового засідання Маценко О.В.
за участю представників сторін:
від позивача - Юркін О.І., доівреність від 25.12.08. №154; Коломіченко В.А., довіреність від 17.09.09. № 4772; Бабенко М.І., довіреність від 17.09.09. № 4773;
від відповідача - Шунтова Т.Ю., довіреність від 01.01.09. № 33,
У засіданні суду 27.08.09, відповідно до ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 17.09.09.
Суть спору: заявлена вимога про визнання рішення комісії Кіровського РЕМ по розгляду акту від 22.06.09. №501736 про порушення Правил користування електроенергією споживачем, оформленого протоколом від 07.07.09. №22, незаконним та таким, що винесене з порушенням вимог діючого законодавства.
Від відповідача на адресу господарського суду надійшло клопотання від 15.09.09. № 01-10/1160, яким він просить зобов'язати позивача направити позовну заяву на адресу юридичної особи-відповідача, оскільки позивач надіслав копію позову до Кіровського РЕМ.
Зважаючи на те, що справа розглядається судом з 03.08.09. і повноважний представник юридичної особи відповідача був присутнім у судових засіданнях, ознайомлений з правами та обов'язками у відповідності до ст.22 ГПК України, але жодного разу не використав свого права на ознайомлення з матеріалами справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті у даному судовому засіданні за участю повноважних представників обох сторін.
Представник відповідача у судовому процесі 17.09.09. проти позову заперечив, посилаючись на відсутність у позивача права оскаржувати рішення комісії, оскільки дане рішення не є документом, на підставі якого у сторін виникають права та обов'язки.
Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представників сторін, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що провадження у справі слід припинити згідно з вимогами п.1ст.80 ГПК України за таких підстав.
Відповідно до норми ст.19 Основного закону держави -Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі господарські спори, які виникають у справах з укладання, зміни, розірвання і виконання господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, справи про банкрутство, справи за заявами Антимонопольного комітету України, рахункової палати України з питань, віднесених до їх компетенції.
Вищий господарський суд України своїми роз'ясненнями від 26.01.00. №02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» вказав, що у господарському суді не можуть оспорюватися акти ревізій, документальних перевірок, дій службових осіб, вчинених в процесі чи за результатами перевірок, оскільки ці акти не мають обов'язкового характеру.
Протокол відповідача від 07.07.09. №22, який позивач оскаржує, не є актом нормативного або ненормативного характеру, оскільки він не має обов'язкового характеру і не тягне певних правових наслідків.
Слід зазначити, що позивач має право захищати свої інтереси у разі пред'явлення до нього позову відповідачем з даного приводу і на підставі протоколу.
Відповідно ст.49 ГПК України судові витрати -державне мито в сумі 85грн., сплачені позивачем і підтверджені документально, слід повернути позивачу. Підставою для повернення є дана ухвала, засвідчена гербовою печаткою суду.
На підставі викладеного і керуючись статтями 1, 2, 12, п.1 ст.80, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Припинити провадження у справі.
2. Повернути позивачу сплачене державне мито в сумі 85грн. на підставі цієї ухвали, засвідченої гербовою печаткою господарського суду Луганської області.
Суддя Р. Шеліхіна