"01" вересня 2009 р. Справа № 14/105
за позовом Головне управління статистики у Рівненській області
до відповідача Зовнішньо-економічна асоціація торговий дім (ЗЕА ТД) "Валютінторг"
про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 1 172 грн. 84 коп.
Суддя
Представники:
Від позивача : представник Міщук М.М., Фурман Н.І.
Від відповідача : представник Рибак В.В.
Статті 20, 22 ГПК України сторонам роз"яснено.
СУТЬ СПОРУ: Головне управління статистики у Рівненській області звернулося в господарський суд з позовом до Зовнішньо-економічної асоціації торговий дім (ЗЕА ТД) "Валютінторг" в якому просить стягнути з останньої 1 172 грн. 84 коп. матеріальної шкоди.
Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що матеріальна шкода завдана Головному управлінню статистики відповідачем - ЗЕА ТД "Валютінторг" поданням останнім безпідставних, необгрунтованих позовів до управління статистики. У зв"язку з цим позивач змушений був понести витрати для відновлення свого порушеного права, зокрема це оплата відрядних витрат та добових для представлення інтересів Головного управління статистики в судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Відповідач надав суду письмові заперечення на позов в яких вимог позивача не визнає, посилаючись при цьому на наступне.
1.Відсутність договірних чи будь-яких інших законних зобов'язань і обов'язків у сторін по відшкодуванню сторонами відрядних чи інших витрат працівникам Позивача, а отже в порядку ст.12 ГПКУ вбачається відсутність предмету спору у сторін який підсудний господарським судам.
2. Відповідач не запрошував і не примушував Позивача направляти у відрядження до інших міст, як на екскурсію по 2, 3 особи своїх представників . Суд також не запрошував великі групи представників Позивача по 2,3 особи на свої засідання. Отже вимоги відшкодувати такі витрати Позивачу є безпідставними.
З. Якщо Позивач до початку судових засідань був впевнений , що позови Відповідача безпідставні і не обгрунтовані, то навіщо були потрібні якісь пояснення працівників Позивача? Суд і без участі представників Позивача мав всі підстави і міг законно вирішити такий спір отримавши заперечення Позивача.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
При цьому суд керувався наступним.
Звертаючись з позовом про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, вираженої у вигляді оплати відрядних витрат та добових для представлення інтересів Головного управління статистики в судах апеляційної та касаційної інстанцій, позивач посилається на статті 22 та 1166 Цивільного кодексу України.
Частиною першою статті 22 вказаного Кодексу передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Тобто основною підставою для відшкодування збитків, за вказаною статтею, є порушення цивільного права особи.
Частиною першою статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Тобто, за змістом даної правової норми, підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини заподіювача шкоди.
Відповідно до статті 128 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Таким чином оскаржуючи рішення місцевого суду в порядку апеляційного чи касаційного провадження відповідач не порушував цивільного права Головного управління статистики у Рівненській області, а використовував своє право на оскарження рішення суду, яке надано йому Конституцією України та іншими актами законодавства, відтак у вказаних діях відповідача відсутні підстави для виникнення цивільно-правової відповідальності.
Відтак, з огляду на вищенаведене, посилання позивача на статті 22 та 1166 ЦК України в обгрунтування своїх вимог, є неправомірним.
Необгрунтованим є і посилання позивача на те, що понесені ним витрати на оплату відрядних витрат та добових для представлення інтересів Головного управління статистики в судах апеляційної та касаційної інстанцій є судовими витратами, а відтак підлягають стягнення з відповідача на підставі статтей 44, 49 ГПК України.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначається, що відповідно до розділу VI ГПК судовими витратами є пов"язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (ст.30 ГПК).
Таким чином витрати на оплату відрядних та добових для представлення інтересів особи в судах апеляційної та касаційної інстанцій нє судовими витратами в розумінні ст.44 ГПК України.
Крім того судові витрати понесені стороною у конкретній справі розподіляються судом, який розглядав дану справу, про що зазначається в рішенні суду.
Керуючись ст. ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволенні позову.
Суддя
підписано "03" вересня 2009 р.