83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
22.09.09 р. Справа № 12/126пн
Господарський суд Донецької області у складі суддя Склярук О.І
при секретарі судового засідання Здоренко В.В.
за участю представників сторін
від позивача
від відповідача
від третьої особи
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітел”, м.Горлівка
до Горлівської міської Ради, м. Горлівка
за участю третьої особи Горлівського міського БТІ м.Горлівка
про визнання права власності
Суть спору
Товариство з обмеженою відповідальністю “Вітел”, м.Горлівка
звернулося до господарського суду з позовною заявою до Горлівської міської Ради, м. Горлівка, за участю третьої особи Горлівського міського БТІ м.Горлівка про визнання права власності на реконструйоване вбудоване приміщення.
В подальшому позивач уточнив предмет позову та просив суд визнати за ТОВ „Вітел” право власності на вбудоване приміщення магазину літ. A-V з прибудовами літ. А'-I, а9; підвалом літ. а; входом в підвал літ. а1; тамбурами літ. а2, а4,а6; ганками літ. а3, а5, а7, з загальною площею 487,3 м2, яке розташовано за адресою: м. Горлівка, Ц-Міський район, вул. Черніцина, 1.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу від 17.01.2008року, рішення Горлівської міської ради №V/41-38 від 19.12.2008року, технічний висновок, технічний паспорт.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позову не заперечував.
Третя особа повідомила, що між тим ж сторонами вже був спір, який вирішено у суді, позивачу було відмовлено, а тому провадження по справі підлягає припиненню.
Розглянувши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін господарський суд встановив
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “НІКА” ЛТД (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВІТЕЛ” (покупець) 17 січня 2008року був укладений договір купівлі-продажу вбудованого приміщення з прибудовами. За умовами укладеного договору, а саме пункту 1 продавець передає у власність, а покупець приймає та зобов'язується оплатити його вартість за ціною та на умовах встановлених цим догові ром вбудоване приміщення з прибудовами, розташоване на земельній ділянці Горлівської міської ради, вул. Черніцина, будинок 1. На земельній ділянці розташовані: одне вбудоване цегляне приміщення, загальною площею 480,7кв.м., позначене на плані літерою А-V, прибудова А'-І, підвал -а, вхід в підвал -а1, тамбур -а2, ганок - а3, прибудова -а4, ганок -а5, тамбур -а6, ганок - а7, козирок -а8, прибудова -а9, ворота -1,2, огорожа -3, замощення -І.
Договір купівлі-продажу 17 січня 2008року посвідчений приватним нотаріусом Горлівського міського нотаріального округу.
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17569715 від 31.01.2008року виданого КП “Бюро технічної інвентаризації” позивачу на праві власності належить вбудоване приміщення з прибудовами загальною площею 480,7кв.м., що розташоване за адресою: Донецька область, м. Горлівка, вул. Черніцина, буд.1.
Відповідно до технічного паспорту виданого КП “Бюро технічної інвентаризації” 04 серпня 2008року позивачем самочинно збудовано: вбудоване приміщення з прибудовами реконструйоване за рахунок перепланування та переобладнання, загальна площа 487,3кв.м.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи позивачем самочинно реконструйоване вбудоване приміщення з прибудовами в результаті чого змінилася загальна площа приміщення на 487,3кв.м.
Згідно до технічного висновку розробленого ТОВ “Проектно-будівельного підприємства “Горстройпроект” будівельні конструкції вбудованого приміщення з прибудовами по вул. Черніцина,1 у м. Горлівці (колишньої будівлі магазину) знаходяться у задовільному технічному стані та придатні для подальшої експлуатації.
Відповідно до договору оренди землі від 22 січня 2009року укладеного між позивачем та Горлівською міською радою позивачу надано в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0488га згідно рішення Горлівської міської ради від 19.12.2008року №V/41-38 (для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, 1.11.3.), яка знаходиться за адресою: вул. Черніцина,1, Центрально-Міський район, м. Горлівка, Донецька область.
Як зазначалося вище, позивач просить суд визнати за ним право власності на самочинне реконструйоване приміщення.
Розглядаючи зазначений спір, суд виходить з наступного
Стаття 392 ЦК України встановлює, що власник майна може пред”явити позов про визнання його права власності якщо це право не визнається іншою особою.
У відповідності до п. 2 ст.20 Господарського Кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав.
Відповідно до частини 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належне затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм та правил .
Таким чином, відносини пов'язані з самочинним будівництвом об'єктів нерухомого майна регулюються в Україні зокрема ст. 376 Цивільного кодексу України.
Відповідно до приписів зазначеної статті, будівля, споруда та інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм та правил.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під вже збудоване нерухоме майно.
Тобто, законодавчо передбачена можливість легалізації самочинно збудованого та самочинно реконструйованого нерухомого майна шляхом визнання права власності на нього в судовому порядку.
Чинне законодавство встановлює, що для визнання права власності на самочинно збудоване майно, необхідно з'ясувати ряд обставин, що мають суттєве значення для розв'язання справи, а саме - встановити особу, яка є фактичним власником спірного майна, відсутність порушень прав третіх осіб, відповідність самочинно збудованих об'єктів приписам основних державних будівельних норм та питання щодо можливості їх подальшої безпечної експлуатації, наявність наданої у встановленому законом порядку земельної ділянки.
Судом встановлено, що спірний об”єкт було реконструйовано за кошти позивача господарським способом. Тобто позивачу належить право на будівельні матеріали та обладнання, які фактично були використані для будівництва об'єкту нерухомого майна.
Спірне нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, що була раніше відведена позивачу для експлуатації існуючого нерухомого майна. В укладеному договорі оренди земельної ділянки відсутні обмеження щодо використання наданої земельної ділянки, окрім прямо передбачених чинним законодавством.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається в якості обґрунтування своїх вимог та заперечень. Сторонами не було доведено, що спірне майно порушує законні права відповідача чи третіх осіб.
Доводи сторін, відносно необхідності прийняття спірного об'єкту до експлуатації як обов'язкової умови для визнання права власності, не можуть бути прийняти судом до уваги, оскільки чинне законодавство не містить приписів щодо обов'язку та порядку прийняття об'єктів самочинного будівництва до експлуатації.
Чинне законодавство передбачає декілька шляхів набуття права власності на об'єкти нерухомого майна. Положення Цивільного кодексу України щодо регулювання правових наслідків самочинного будівництва передбачають в якості способу набуття права власності на нього лише його визнання в судовому порядку. Обов'язок власника чи іншої зацікавленої особи, а також сама необхідність прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва не передбачена в чинному законодавстві, а порядок прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва не врегульовано жодним нормативним актом.
До моменту розгляду справи міська рада, до компетенції якої відносяться повноваження щодо розпорядження землями в межах території міста, або її виконавчий комітет, не здійснювала жодних дій та не приймала жодних рішень, спрямованих на ліквідацію вказаного об'єкту самочинного будівництва, та не інформувала його власників щодо неможливості подальшого існування спірного майна.
В матеріалах справи міститься Технічний висновок о ТОВ “Проектно-будівельного підприємства “Горстройпроект”, згідно якого будівельні конструкції вбудованого приміщення з прибудовами по вул. Черніцина,1 у м. Горлівці (колишньої будівлі магазину) знаходяться у задовільному технічному стані та придатні для подальшої експлуатації
Зазначений висновок з урахуванням ст. ст. 32, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, може свідчити про відсутність порушень основних державних будівельних норм та можливість подальшого користування будівлями за їх функціональним призначенням.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основних свобод людини, якою встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецендентної практики Європейського суду з прав людини закріплює засади поваги до права власності та забороняє безпідставне позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених нормами міжнародного права.
Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. В даному випадку, набуття права власності на самочинно збудоване та самочинно реконструйоване майно можливе лише в судовому порядку за умови додержання низки умов.
Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійсню відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 319 Цивільного кодексу України, встановлюється, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти до свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Статтею 320 ЦК України передбачено право власника використовувати своє майно для підприємницької діяльності. Поряд з цим, ст. 321 ЦК України гарантує, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише в випадках, прямо передбачених законом.
На час розгляду справи позивач відкрито володіє спірним майном. Право позивача на вказане майно не спростовується жодною особою, але не може бути визнано та зареєстровано з огляду на порушення встановленої процедури отримання дозвільної документації для проведених будівельних робіт.
Відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю об'єктів самочинного будівництва та належним чином оформити правоустановчі документи на належне позивачу майно, заважає йому вільно володіти та користуватись зазначеними об'єктами нерухомості та унеможливлює розпорядження їм.
Чинне законодавство України передбачає необхідність вирішення подальшої долі самочинно збудованого нерухомого майна саме в судовому порядку на підставі ст. 376 ЦК України.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України кожна особа має право за захист свого законного права чи інтересу в судовому порядку, зокрема шляхом визнання права власності.
Власник майна має право звернутися до суду з позовом про визнання за ним права власності, якщо це право не визнається іншою особою ( ст. 392 ЦК України).
З огляду на наведене позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується доводів, що рішення по цій справі може порушувати права Державної архітектурно-будівельної інспекції в Донецькій області, то ці доводи є безпідставними, оскільки згідно Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженою постановою КМУ від 18.10.2006 року за № 1434, Державна архітектурна-будівельна інспекція є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінрегіонбуд і йому підпорядковуються , і її основними завданнями є участь у формування та реалізації державної політики у сфері архітектури та будівництва, виконання дозвільних функцій та здійснення контролю та нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури , тобто Державна архітектурна-будівельна інспекція є суб”єктом владних повноважень у галузі державного архітектурно-будівельного контролю та відповідного до п.5 Положення має право здійснити захист у суді своїх прав та законних інтересів, зокрема у разі виявлення правопорушень у сфері будівництва, містобудування та архітектури, згідно ст..ст. 3, 17 КАС України, має право звертатися до суду з відповідними позовами до адміністративного суду
Спір щодо визнання права власності на самочинне будівництво стосується прав та обов”язків особи, яка здійснила таке будівництво, а також осіб, права яких порушує самочинне будівництво. Таким чином, підстав для залучення не має. Саму таку позицію висловив Вищий господарський суд України при розгляді справи № 31/105пн ( постанова від 23.07.2009 року по справ № 31/105 пн)
Суд також зазначає, що при розгляді справи № 34/12 пн, на яку посилається третя особа, позивачу було відмовлено у зв”язку з недоведеністю, що він у встановленому законом порядку звертався до відповідача з вирішення питання щодо визнання за ним права власності на спірний об”єкт. Тобто були відсутні докази наявності спору між сторонами.
При розгляді даної справи, позивачем надані докази, відповідного звернення до відповідача , яке передувала зверненню з позовною заявою до суду.
Тому підстав для припинення провадження по справі не має.
Враховуючи вище викладене , на підставі ст. 41 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 316, 317, 319, 320, 321, 332, 376, 392 Цивільного кодексу України, та керуючись ст.ст. 1, 12, 13, 16, 22, 30, 33, 34, 36, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю “Вітел”, м.Горлівка вул. Озерянівська, 4 ЄДРПОУ 25101446, право власності на вбудоване приміщення магазину літ. A-V з прибудовами літ. А'-I, а9; підвалом літ. а; входом в підвал літ. а1; тамбурами літ. а2, а4,а6; ганками літ. а3, а5, а7, з загальною площею 487,3 м2, яке розташовано за адресою: м. Горлівка, Ц-Міський район, вул. Черніцина, 1.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом 10-ти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя