Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121
Іменем України
22.09.2009
Справа №2-23/4119-2009
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційного банку "СоцКомБанк", м. Одеса
До відповідачів: 1.Відкритого акціонерного товариства "Європейський банк розвитку та заощаджень ", м. Сімферополь
2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Южна інжінірінгова компанія", м. Одеса
Про спонукання до виконання певних дій та про визнання права позачергового задоволення вимог
Суддя Доброрез І.О.
Від позивача - Латіпов Т.Г., представ. за довір. від 08.08.2009р.
Від відповідачів : 1. Музикантова Т.М., представ. за довір. від 21.11.2008р.
2. не з'явився
Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Європейський банк розвитку та заощаджень " про визнання позачергового задоволення вимог заставодержателя згідно договорів застави майнових прав №022/1-1233-ZAL від 12.12.2007р. з додатковими угодами і договору застави майнових прав №022/1-1234-ZAL від 27.12.2007р. Крім того, позивач просить суд заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю „Южна інжінірінгова компанія" здійснювати діяльність щодо надання маркетингових та консалтингових послуг.
Відповідач з позовом не згоден за мотивами, викладеними у відзиві на позов, вважає, що у позивача відсутнє право звернення до суду за захистом права, яке не було порушено банком.
В судовому засіданні 22.09.2009р. представник позивача надав письмові пояснення по суті спору, де вказує, що оскільки в державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано обтяження майнових прав за договорами застави майнових прав №022/1-1233-ZAL від 12.12.2007р. та №022/1-1234-ZAL від 27.12.2007р., то згідно ст.14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», право першочергового задоволення вимог належить саме позивачеві.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача, відповідача -1, суд
Встановив :
06.12.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційним банком "СоцКомБанк" та Відкритим акціонерним товариством „Європейський банк розвитку заощаджень" було укладено договір про надання міжбанківського кредиту № 022/1-1233.
Згідно зазначеного договору позивач надав відповідачу кредитні ресурси у розмірі 5000000грн. на строк з 06.12.2007р. по 07.12.2007р., що підтверджується меморіальним ордером № 2 від 06.12.2007р.
Відповідно до додаткових угод №1-15 до цього договору, термін повернення кредиту був продовжений до 01.03.2008р.
За користування кредитними ресурсам відповідач зобов'язався сплатити відсотки.
12.12.2007р. в якості забезпечення зобов'язань по кредитному договору, між Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційним банком "СоцКомБанк" та Відкритим акціонерним товариством „Європейський банк розвитку та заощаджень" було укладено договір застави майнових прав №022/1-1233-ZAL, згідно якого відповідач передав в заставу позивачу свої майнові права як заставодержателя за договором про кредитну лінію №21-06 від 27.12.2006р., позичальником по якому є Товариство з обмеженою відповідальністю „Пассат", та за договором про кредитну лінію №05-07 від 30.03.2007р., позичальником по якому є Товариство з обмеженою відповідальністю „Владар-Киш".
Kpiм того, 24.12.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційним банком "СоцКомБанк" та Відкритим акціонерним товариством „Європейський банк розвитку та заощаджень" було укладено договір застави майнових прав №022/1-1234-ZAL, згідно якого відповідач передав в заставу позивачу майнові права за договором міжбанківського депозиту № 261MBD/0207 від 28 лютого 2007 року, за яким відповідач розмістив депозит в Закритому акціонерному товаристві „Фінансовий Союз Банк", та майнові права заставодержателя за договором про кредитну лінію № 21-06 від 27.12.2006р., позичальником по якому є Товариство з обмеженою відповідальністю „Пассат".
31.12.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю Комерційний банк „СоцКомБанк" та Відкрите акціонерне товариство „Європейський банк розвитку та заощаджень" уклали додаткову угоду №15 до договору №022/1-1233 про надання міжбанківського кредиту від 06.12.2007р., згідно п.2.2.1 якої відповідач зобов'язався вносити не менше 15000грн. на рахунок простроченої заборгованості №1527010345211 в Товариство з обмеженою відповідальністю Комерційний банк "СоцКомБанк" до повної сплати простроченої заборгованості, але не пізніше 01.03.2008 року. Також відповідно до п.2.2.2 вищевказаної угоди відповідач зобов'язався перераховувати щоденно відсотки за користування кредитними ресурсами, виходячи із ставки 24% річних.
Однак, відповідач прийняті на себе зобов'язання по вищевказаній додатковій угоді виконав, про що свідчить розрахунок заборгованості по рахунку простроченої заборгованості за кредитом №15270103452100 та по рахунку простроченої заборгованості за відсотками по кредиту №15295103452000 у ТОВ КБ „СоцКом Банк" i не заперечується відповідачем.
Згідно п.8.1 вищевказаних договорів застави, заставодержатель набуває прав звернення стягнення на предмет застави, якщо на момент настання терміну виконання основного договору він не був виконаний.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України „Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Частиною 1 статті 589 ЦК України передбачено, що у paзi невиконання зобов'язання забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Таким чином, приймаючи до уваги невиконання відповідачем основного Договору про надання міжбанківського кредиту №022/1-1233, суд вважає, що у позивача виникло право звернення стягнення на предмет застави.
Постановою Правління Національного банку України від 22.02.2008р. N39 відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації відкритого акціонерного товариства "Європейський банк розвитку та заощаджень". У зв'язку з цим позивач звернувся 02.04.2008р. до відповідача iз заявою, в якій просив ліквідатора здійснити процедуру передачі активів відповідача на баланс позивача, як це передбачено статтею 96 Закону України „Про банки та банківську діяльність", так як в першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою за договорами застави майнових прав від 12.12.2007 р. № 022/1-1233-ZAL та від 24.12.2007 р. № 022/1-1234-ZAL.
Проте, як зазначає позивач, черга ТОВ КБ „СоцКом Банк" на даний час не визначена. Так, на думку позивача, такі дії відповідача порушують права i охоронювані законом інтереси позивача як заставодержателя.
Згідно ст. 96 Закону України „Про банки та банківську діяльність" майно банку, що є предметом застави, включається до ліквідної маси, але використовується для позачергового задоволення вимог заставодержателя.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним iз способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Рішенням Міжрегіонального третейського суду при Асоціації „Українська третейська організація підприємств та фінансових установ" від 14.03.2008р. по cпpaвi №01/23/08 за позовом ЗАТ „Фінансовий Союз Банк" до ТОВ „Руза-ЛТД" i BAT „Європейський банк розвитку та заощаджень" визнано неукладеним, підписаний між ЗАТ „Фінансовий Союз Банк» та ВАТ „Європейський банк розвитку та заощаджень" Договір міжбанківського депозиту від 28.02.2007р. № 261МВШ2076.
Посилаючись на зазначене рішення, відповідач-1 вважає, що в силу відсутності зобов'язань за договором міжбанківського депозиту, що були предметом застави майнових прав по Договору №022-ZAL від 24.12.2007р., припинені заставні зобов'язання у зв'язку з неможливістю їx виконання.
Однак, суд критично ставиться до зазначеного рішення третейського суду, оскільки позовні вимоги про визнання договору неукладеним відповідають як способам захисту цивільних прав та інтересів, встановлених статтею 16 Цивільного Кодексу України, так i статтею 20 ГК України.
Не укладення договору є лише доказом встановлення факту та елементом оцінки фактичних обставин справи.
Згідно частини другої статті 35 ГПК факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Також, приймаючи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю Комерційний банк "СоцКомБанк" не було стороною по cпpaві №01\23\08, що розглядалась Міжрегіональним третейським судом при Асоціації „Українська третейська організація підприємств та фінансових установ", у суду відсутні підстави вважати доведеним факт не укладення Договору міжбанківського депозиту від 28.02.2007р. №261MBD\02076 між ЗАТ Фінансовий Союз Банк" та ВАТ „Європейський банк розвитку та заощаджень".
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання права позачергового задоволення вимог заставодержателя є обґрунтованими.
Щодо позовних вимог ТОВ КБ „СоцКом Банк" про заборону ТОВ „Южна інжінірінгова компанія" здійснювати діяльність щодо надання маркетингових та консалтингових послуг суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційний банк „СоцКом Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Южна інжінірінгова компанія" був укладений договір про надання консалтингових та маркетингових послуг, згідно якого ТОВ „Южна інжінірінгова компанія" зобов'язалось надати позивачу за плату консалтингові та маркетингові послуги.
Листом №3/47 від 19.11.2007 року ТОВ „Южна інжінірінгова компанія" сповістило позивача про виконання зобов'язань за договором та про проведення маркетингових досліджень ринку, на підставі якого позивачу було рекомендовано розмістити вільні грошові кошти в національній валюті в банки, які зарекомендували себе на ринку в якості позитивних позичальників, а саме: у ВАТ „ Європейський банк розвитку та заощаджень".
Таким чином, на підставі маркетингових досліджень, проведених ТОВ „Южна інжінірінгова компанія", між позивачем та ВАТ „Європейський банк розвитку та заощаджень" було укладено договір про надання міжбанківського кредиту № 022/1-1233, за яким позивач надав відповідачу кредитні ресурси у pозмірі 5000000,00 грн., за яким у відповідача виникла заборгованість у poзмipi 3660000,00 грн.
Так, позивач вважає, що ТОВ „Южна інжінірінгова компанія" неналежним чином виконало зобов'язання за договором про надання маркетингових та консалтингових послуг, у зв'язку з чим позивачем були понесені значні збитки.
Однак, доводи позивача про неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Южна інжінірінгова компанія" зобов'язань за договором про надання маркетингових та консалтингових послуг від 01.11.2007р. є безпідставними та спростовуються листом Товариства з обмеженою відповідальністю "Южна інжінірінгова компанія" № 3/47 від 19.11.2007 року, який свідчить про виконання товариством своїх зобов'язань за вказаним договором щодо проведення маркетингових досліджень. При цьому таке виконання було прийняте позивачем, внаслідок чого між позивачем та ВАТ „Європейський банк розвитку та заощаджень" був укладений договір про надання міжбанківського кредиту № 022/1-1233.
Kpiм того, позивачем взагалі не зазначено правових підстав для задоволення позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Южна інжінірінгова компанія" про заборону здійснення діяльності щодо надання маркетингових та консалтингових послуг, з посиланням на норми чинного законодавства.
Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна доказати ті обставини на які вона посилається, як на підстави своїх вимог та заперечень.
За таких обставин, у задоволені позову щодо вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Южна інжінірінгова компанія" слід відмовити.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з покладенням на відповідача-1 судових витрат.
Згідно п.3.9.5 роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.
За згодою представників сторін в судовому засіданні 22.09.2009р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 28.09.2009р.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу Україні, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «СоцКом Банк" (65005, м. Одеса, вул. Заньковецька, 7; код СДРПОУ 26364113) право позачергового задоволення вимог як заставодержателя згідно договору застави майнових прав №022/1-1233-ZAL від 12.12.2007р. з додатковими угодами та договору застави майнових прав №022/1-1234-ZAL від 24.12.2007 р.
3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Європейський банк розвиту та заощаджень" (95000, м. Сімферополь, вул. К. Лібкнехта, 5; код ЄДРПОУ 20685262) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «СоцКом Банк" (65005, м. Одеса, вул. Заньковецька, 7; код СДРПОУ 26364113) витрати по сплаті державного мита в poзмірi 85,00грн. та витрати на оплату послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.
4. У задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Южна інжінірінгова компанія" про заборону здійснення діяльності щодо надання маркетингових та консалтингових послуг відмовити.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Доброрез І.О.