Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" вересня 2009 р. Справа № 56/174-09
вх. №
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
прокурора - не з'явився;
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
розглянувши справу за позовом Прокурор Великобурлуцького району Харківської області, смт. В. Бурлук в особі Великобурлуцька районна Державна адміністрація Харківської обл., смт. В. Бурлук
до ЗАТ "Садовод", с. Садовод
про стягнення 13422,31 грн.
Прокурор Великобурлуцького району Харківської області в інтересах держави в особі Великобурлуцької районної державної адміністрації, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ЗАТ "Садовод" про стягнення заборгованості за договором використання земельної ділянки від 01.09.2008р. в розмірі 13422,31 грн., судові витрати просить покласти на відповідача.
Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 14.08.09р. справу № 56/174-09 у зв'язку з відпусткою судді Кухар Н.М. передано для розгляду судді Рильовій В.В.
Прокурор, та представники позивача та відповідача в судове засідання 29.09.2009 р. не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Позивач у своїх письмових поясненнях на позов (вх.№ 3316 від 14.09.09р.) просив суд розглянути справу за відсутності його представника в судовому засіданні.
Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву зазначив, що сплата за користування земельною ділянкою ним не проводилась у зв'язку з відсутністю врожаю.
Ухвалою від 14.09.2009 р. суд попередив прокурора та сторони про те, що в разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами без участі представників прокураткри, позивача та відповідача.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги прокурора, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне:
01 вересня 2008 р. між Великобурлуцькою районної державної адміністрацією та Закритим акціонерним товариством „Садовод” було укладено договір використання земельної ділянки, за яким власник землі - держава, від імені якої виступає позивач, надає в користування відповідачу земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 604,5 га, в тому числі багаторічні насадження 292,5 га, рілля 157 га та землі у стані докорінного поліпшення родючості 155 га, що розташовані на території Андріївської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області за межами населеного пункту. Підставою укладання договору використання земельної ділянки є розпорядження голови Великобурлуцької райдержадміністрації від 06.07.2007 р. № 209 „Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 24.03.2006 р. № 105 (а.с.7).
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 2 договору строк дії договору до моменту виготовлення проекту відведення земельної ділянки, укладання договору оренди земельної ділянки та державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, але не може бути більшим за 1 рік з моменту підписання договору використання земельної ділянки.
Згідно з п. 5.1. договору розмір плати за користування земельною ділянкою за 1 місяць становить 2549,42 грн. 9з розрахунку 0,5% від середньої грошової оцінки 1 га ріллі по Харківській області). У рік: 30593,00 грн.
Відповідно до п. 5.2. договору орендна плата вноситься у наступні терміни: помісячно протягом 30 календарних днів що настає за останнім календарним днем звітного місяця в грошовому виразі на розрахунковий рахунок Андріївської сільської ради.
Згідно з п. 7.2. договору відповідач зобов'язаний щомісячно вносити плату за користування земельною ділянкою, та подавати документи, що підтверджують внесення плати в 10-ти денний термін з проплати.
Відповідач невиконання своїх зобов'язань за вищевказаним договором щодо своєчасного внесення плати пояснює відсутністю врожаю, про що надав суду відповідні довідки.
Проте , такі посилання відповідача у якості обґрунтування невиконання своїх зобов'язань за договором, не приймаються судом з огляду на наступне.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 6 та 627 ЦК України визначено свободу договору, у вигляді того, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).
Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов'язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.
Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.
Сторонами у справі умови договору не оскаржуються, доказів визнання договору недійсним в матеріалах справи не міститься. Укладаючи вищезазначений договір використання земельної ділянки, позивач та відповідач погодили умови та строки щодо внесення плати за користування земельною ділянкою, та не ставили ці зобов'язання відповідача в залежність від наявності врожаю.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Наявними в матеріалах справи документами, наданими прокурором, підтверджується сума заборгованості відповідача у розмірі 13422,31 грн. Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості не сплатив та не надав суду будь-яких доказів, які б спростували суму, заявлену прокурором до стягнення.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором використання земельної ділянки від 01.09.2008 р..
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач доказів на підтвердження відсутності заборгованості не надав, а навпаки підтверджує факт несплати плати за користування земельною ділянкою, суд визнає вимогу прокурора щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 13422,31 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Оскільки з матеріалів справи вбачається, що спір по даній справі виник з вини відповідача, суд, відповідно до вимог статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 20, 173, 174, 179, 193, 198 Господарського кодексу України, статтями 11, 15, 16, 509, 525, 526, 598, 599, 612, 627, 629 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Садовод” (62643, Харківська область, Великобурлуцький район, с. Садовод, вул. Леніна, 24, код 30892399, р/р 26003000537, банк ХОД Райффайзен банк „Аваль” МФО 350589) на користь Великобурлуцької районної державної адміністрації (62602, Харківська область, смт. Великий Бурлук, вул. Радянська, 9, р/р 25421700700001, ХОД АППБ „Аваль”, МФО 350589) 13422,31 грн. заборгованості за договором використання земельної ділянки.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Садовод” (62643, Харківська область, Великобурлуцький район, с. Садовод, вул. Леніна, 24, код 30892399, р/р 26003000537, банк ХОД Райффайзен банк „Аваль” МФО 350589) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) 134,22 грн. державного мита.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Садовод” (62643, Харківська область, Великобурлуцький район, с. Садовод, вул. Леніна, 24, код 30892399, р/р 26003000537, банк ХОД Райффайзен банк „Аваль” МФО 350589) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000,символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст рішення підписано 30 вересня 2009 року.
Справа № 56/174-09.