83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
02.09.09 р. Справа № 30/57
Господарський суд Донецької області у складі судді Ягічевої Н.І.,
при секретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Треналофф-Траст”, м.Донецьк, ідентифікаційний код 31297444
до Відповідача: Українсько - німецького спільного підприємства „WEBA” у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Донецьк, ідентифікаційний код 02016034
про: стягнення заборгованості за договором про надання послуг №22-01/09 від 05.01.2009року у сумі 28 175,00грн., пені у розмірі 1 166,30грн., інфляцію у сумі 309,92грн., 3% річних за прострочення зобов'язання у розмірі 159,38грн.
за участю:
представника Позивача - Тіщенко Д.А. (за довіреністю №01-03/09 від 26.03.2009р.);
представника Відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Треналофф-Транс”, м.Донецьк (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Українсько - німецького спільного підприємства „WEBA” у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за договором про надання послуг №22-01/09 від 05.01.2009року у сумі 28 175,00грн., пені у розмірі 1 166,30грн., інфляцію у сумі 309,92грн., 3% річних за прострочення зобов'язання у розмірі 159,38грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за Договором про надання послуг №22-01/09 від 05.01.2009року, щодо оплати за надані послуги.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір про надання послуг №22-01/09 від 05.01.2009року (а.с.а.с.8-11), додаток №2 до Договору „Умови виконання роботи на авто вишці” (а.с.12), додаток №1 до Договору „Протокол договірної вартості техніки та механізмів до Договору (а.с.а.с.13-14), акти приймання передачі виконаних робіт (а.с. а.с.15, 17), розрахунок фактура (а.с.а.с.16, 18), супровідні листи (а.с.а.с.19-20), супровідні документи (а.с.а.с.21-22), правоустановчі документи (а.с. а.с.21, 22).
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст. 526, 549, 550, 551, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 49, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.
На виконання вимог ухвали суду Позивач через канцелярію надав копію статуту (а.с.а.с.28-42), довідку казначейства про зарахування державного мита до державного реєстру (а.с.27), акт звірки взаємних розрахунків по договору на надання послуг №22-01/09 від 05.01.2009р., з доказами відправки акта Відповідачу (а.с.а.с.43,44), витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.52).
Крім того, 18.08.2008р. через канцелярію суду Позивачем подано клопотання про повернення надмірно сплаченого державного мита (а.с.46).
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи (а.с.а.с. 52-53).
При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд справи.
Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.
Позивач до початку судового засідання надав до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача сторін, суд
05 січня 2009 року між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Замовник) було укладено договір №22 - 01/09 про надання послуг (далі-Договір). Згідно п. 1.1 Договору Виконавець зобов'язується надати Замовнику на взаємовигідних умовах послуги будівельною технікою та механізмами.
Розділом 2 Договору сторони визначились щодо вартості та порядку оплати послуг:
- п.2.1 вартість послуг визначається відповідно до протоколу договірної вартості послуг будівельної техніки та механізмів, який є невід'ємною частиною Договору (Додаток №1) (а.с.13-14)
- п. 2.2 оплата за зазначеним договором здійснюється грошовими коштами на розрахунковий рахунок виконавця, протягом 5-ти днів після надання та підписання акту прийому передачі виконаних робіт та підписаного на його підставі рахунку за надані послуги.
- п.2.6 надані послуги приймаються відповідно до акту наданих послуг, які замовник зобов'язується підписати протягом 3 днів після його надання або направити Виконавцю мотивовану відмову від приймання послуг.
Строк дії зазначеного договору встановлюється від дати його підписання та до 31 грудня 2009року згідно п.3.1. Договору.
Відповідно до п.5.6 Договору за порушення строків виконання зобов'язань за даним договором , винна сторонам виплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних зобов'язань за кожен день прос рочки.
На виконання умов договору, Позивачем на замовлення Відповідача були надані послуги на загальну суму у розмірі 28175,00грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами прийому-передачі №117 від 29.04.2009року на суму 16215,00грн., №158 від 29.05.2009р. на суму 11960,00грн. (а.с.15,17), та розрахунками фактурами №43/04 від 29.04.2009року на суму 16215,00грн.(а.с.16), №30/05 від 29.05.2009року на суму 11960,00грн.(а.с.18).
У супровідному листі (а.с.19) вказано що 30.04.2009р Відповідач отримав акт прийому-передачі №117 від 29.04.2009 та розрахунок фактуру №43/04 від 29.04.2009року, у супровідному листі (а.с.20) вказано що 02.06.2009р Відповідач отримав акт прийому-передачі №158 від 29.05.2009р. та розрахунок фактуру №30/05 від 29.05.2009року.
З матеріалів справи вбачається що Відповідачем за надані послуги оплата не здійснювалась внаслідок чого утворилась заборгованість, та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій.
З акту звіряння взаємних розрахунків підписаний з боку Позивача, вбачається, що заборгованість станом на 10.08.2009р. складає 28 175,00грн.(а.с.44)
За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконаннямгрошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.
Стан розрахунків між сторонами за весь період взаємовідносин за договором на 10.08.2009р., що відповідає наявним в матеріалах справи первинним документам, відображений у складеному Позивачем і надісланому Відповідачу на вимогу суду акті звіряння розрахунків (а.с.а.с.43,44)
Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.
Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання ст.901-907 ЦК України.
Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За приписами ст.903 цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідач, уклавши договір про надання послуг №22-01/09 від 05.01.2009 року прийняв на себе зобов'язання своєчасно сплачувати надані послуги. При цьому згідно п. 2.2 оплата за зазначеним договором здійснюється грошовими коштами на розрахунковий рахунок виконавця, протягом 5-ти днів після надання та підписання акту прийому передачі виконаних робіт та підписаного на його підставі рахунку за надані послуги.
Судом встановлено, що на виконання умов договору, Позивачем на замовлення Відповідача були надані послуги на загальну суму у розмірі 28175,00грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами прийому-передачі №117 від 29.04.2009року на суму 16215,00грн., №158 від 29.05.2009р. на суму 11960,00грн. (а.с.15,17), та розрахунками фактурами №43/04 від 29.04.2009року на суму 16215,00грн.(а.с.16), №30/05 від 29.05.2009року на суму 11960,00грн.(а.с.18).
Проте, Відповідач, незважаючи на настання строку оплати, не здійснив оплату наданих послуг за Договором, в порушення п.п.2.1, 2.2 Договору.
Відтак, решта несплаченої суми, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, становить 28 175,00грн За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог щодо стягнення заборгованості у сумі 28 175,00грн.грн., які задовольняє повністю.
Враховуючи, що за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, інфляційну індексацію та 3% річних, суд, перевіривши арифметичних розрахунок позовних вимог в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про їх обґрунтованість, задовольняючи вимоги:
- щодо інфляційної індексації - у розмірі 309,92 грн.;
- щодо 3% річних - у розмірі 159,38 грн.
Як вже зазначалося судом, невиконання Відповідачем грошових зобов'язань перед Позивачем відповідно до умов укладеного договору є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати виконаних робіт сформульована безпосередньо у п. 5.6. договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.
Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд вважає за можливе задоволення вимог і в частині стягнення пені у розмірі 1 166,30грн.
Щодо клопотання Позивача про повернення надмірно сплаченого державного мита (а.с.46), суд задовольняє вказане клопотання, у зв'язку з наступним:
За подання позовної заяви позивачем, згідно платіжного доручення №703 від 17.07.2009р. оплачене державне мито в сумі 1096,20 грн., що є більшим від встановленого законом розміру.
Відповідно до п.п. а п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21 січня 1993 року, за подання позовної заяви, позивачем мало бути сплачене державне мито в сумі 298,10 грн. Надлишкове сплачене державне мито в сумі 798,10 грн.,, відповідно до п.1 ч.1 чт.8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21 січня 1993 р. та ст..47 ГПК України підлягає поверненню.
Як встановлено п. 3-1 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Постановою Кабінету Міністрів України №693 від 8 липня 2009р. відновлено дію постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" (Офіційний вісник України, 2005 р., N 52, ст. 3301; 2006 р., N 46, ст. 3080; 2007 р., N 28, ст. 1116) у редакції, що діяла на день набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 р. N 361.
Дата набрання чинності вказаної постанови - з 14.07.2009р.
Відповідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1258 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів” розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом господарських справ повинен складати 118 грн.
Таким чином, з 14.07.2009р. розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом господарських справ складає 118 грн.
Між тим, 30.07.2009р. до канцелярії господарського суду Донецької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Треналофф-Транс”, м.Донецьк. Згідно доданого до позовної заяви платіжного доручення №702 від 17.07.09р.(а.с.7), витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу сплачені Позивачем у розмірі 315 грн.
За таких обставин, надмірна сплачена сума витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає поверненню у розмірі 197 грн.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на відповідача у разі повного задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Треналофф-Траст”, м.Донецьк, (ідентифікаційний код 31297444) до Українсько - німецького спільного підприємства „WEBA” у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Донецьк, (ідентифікаційний код 02016034) про стягнення заборгованості за договором про надання послуг №22-01/09 від 05.01.2009року у сумі 28 175,00грн., пені у розмірі 1 166,30грн., інфляцію у сумі 309,92грн., 3% річних за прострочення зобов'язання у розмірі 159,38грн.задовольнити повністю.
2. Стягнути з Українсько - німецького спільного підприємства „WEBA” у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Донецьк, (ідентифікаційний код 02016034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Треналофф-Траст”, м.Донецьк, (ідентифікаційний код 31297444) заборгованість в сумі 28 175,00грн., пені у розмірі 1 166,30грн., інфляцію у сумі 309,92грн., 3% річних у розмірі 159,38грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Українсько - німецького спільного підприємства „WEBA” у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Донецьк, (ідентифікаційний код 02016034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Треналофф-Траст”, м.Донецьк, (ідентифікаційний код 31297444) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 298,106 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Повернути Позивачу надмірно сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 197,00 грн., та державне мито в розмірі 798,10 грн.
Видати на адресу Позивача довідки.
За згодою присутнього представника Позивача у судовому засіданні 02.09.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 02.09.2009р.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом 10-ти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом 1-го місяця з дня набрання рішенням законної сили
Суддя