83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
28.08.09 р. Справа № 34/102пд
Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.
при секретарі судового засідання Шамшур Н.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю „Об'єднана вантажно-транспортна компанія”, м. Єнакієве
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Донтранском”, м. Донецьк
про визнання недійсним договору №ТК-01/1 купівлі-продажу пального та його відпуску за електронною карткою від 01.01.2009року.
за участю представників сторін:
від позивача - Вечерня І.М. (за довіреністю)
від відповідача - Крисенко А.Є.(за довіреністю)
У судовому засіданні 27.08.2009року була оголошена перерва до 28.08.2009року до 14год.00хвил.
Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю „Об'єднана вантажно-транспортна компанія”, м. Єнакієве до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донтранском”, м. Донецьк про визнання недійсним договору №ТК-01/1 купівлі-продажу пального та його відпуску за електронною карткою від 01.01.2009року.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу пального та його відпуску за електронною карткою, з боку позивача договір був підписаний комерційним директором Екзарховим Миколою Івановичем, але для виконання таких представницьких функцій підприємства як підписання договорів та інших право чинів, жодних повноважень зазначеній особі не надавалось. Позивач зазначає, що на момент укладення договору протоколом учасників товариства №19 від 13.10.2006року повноваженнями стосовно укладення право чинів наділена єдина особа підприємства позивача, а саме директор Макаров О.В.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 17 серпня 2009року (вхід.№02-41/37303) проти позову заперечує у повному обсязі та зазначає, що на виконання умов договору поставка товару була здійснена відповідачем та прийнята позивачем, що підтверджується наявною в матеріалах справи податковою накладною. На думку відповідача даний факт свідчить про схвалення правочину позивачем, отже договір купівлі-продажу відповідає вимогам дійсності правочинів.
За клопотанням сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, встановив :
Згідно протоколу (рішення) №19 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „Об'єднана Вантажно-транспортна компанія” від 13 жовтня 2006року на Макарова О.В. покладено обов'язки директора ТОВ „Об'єднана Вантажно-транспортна компанія” , з відповідними повноваженнями, з 16 жовтня 2006року.
01 січня 2009року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Об'єднана Вантажно-транспортна компанія” (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Донтранском” (продавець) укладено договір №ТК-01/1 купівлі-продажу пального та його відпуску за електронною карткою, за умовами якого продавець зобов'язується передати певну кількість пального у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти пальне і сплатити за нього певну грошову суму на умовах договору.
Відповідно до п.1.3 укладеного договору право власності на певну кількість пального переходить від продавця до покупця в момент його передачі, підтвердженням чому можуть виступати видаткові документи або чеки терміналів, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання пального з АЗС.
Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.Підпис покупця стоїть навпроти посади, прізвища та ініціалів директора Товариства з обмеженою відповідальністю „Об'єднана Вантажно-транспортна компанія” Макарова О.В.
Позивач стверджує, що даний договір підписаний Екзарховим М.І., який не має повноважень на укладання цього договору.
31 січня згідно наявної в матеріалах справи видаткової накладної №РН-002473 позивачем отримано дизельне паливо на загальну суму 307290,58грн. згідно договору №ТК-01/1 від 01.01.2009року. Дизельне паливо отримано позивачем в особі директора Макарова Олександра Володимировича на підставі довіреності серії СИА №0000014 від 31 січня 2009року (а.с.24).
В матеріалах справи також наявна копія податкової накладної від 31 січня 2009року №2657 (а.с.25), яка підтверджує здійснення господарської операції з постачання дизельного палива Товариству з обмеженою відповідальністю „Об'єднана Вантажно-транспортна компанія”. У розділі „умови поставки” вищевказаної накладної зазначено „ Договір №ТК-01/1 від 01.01.09”.
Позивач просить суд визнати недійсним договір №ТК-01/1 купівлі-продажу пального та його відпуску за електронною карткою від 01.01.2009року.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін господарський суд дійшов до висновку, що вимоги позивача не обґрунтовані та задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України права та обов'язки виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Зазначені пункти статті 203 ЦК України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978р. №3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угод недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і застосування передбачених законом наслідків.
Навіть враховуючи твердження позивача про те, що договір підписаний не уповноваженою особою, судом встановлено що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Об'єднана Вантажно-транспортна компанія” (покупець) після укладення спірного договору вчинив дії , які свідчать про схвалення спірного договору, а саме по закінчення місяця з дня укладення договору, позивач в особі уповноваженого від імені товариства Макарова О.В. прийняв поставлений товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною №РН-002473 від 31 січня 2009року, податковою накладною №2657 від 31 січня 2008року. Позивач не надав доказів того, що товар ним був повернутий відповідачу, тобто використаний позивачем у власних потребах. Крім того Товариство з обмеженою відповідальністю „Об'єднана Вантажно-транспортна компанія” видала довіреність серії СИА №0000014 (а.с.24) строком до 31.01.2009року на отримання від відповідача дизельного палива Макарову Олександру Володимировичу, який згідно протоколу позивача №19 від 13.10.2006року займає посаду директора. У видатковій накладній №РН-002473 від 31.01.2009року є посилання на договір №ТК-01/1 від 01.01.2009року, а також на те, що одержувачем товару є позивач (а.с.23), дані факти підтверджуються податковою накладною (а.с.25).
Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку представляють, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Наступним схваленням спірного договору купівлі-продажу є зокрема прийняття дизельного палива за цим договором, оформлення відповідних документів на його отримання. Отриманий товар не був позивачем повернутий відповідачу.
Тобто, зазначене доводить, що позивач при виконанні умови договору щодо отримання поставленого товару, діяв свідомо виконуючи умови спірної угоди.
Наступне схвалення договору позивачем є підставою для відмови у позові про визнання такого договору недійсним. Такої ж правової позиції дотримаується і Вищий господарський суд України у постановах від 13.05.2008року по справі №28/173-07, від 28.02.2008року по справі №4/127-ПД-06.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства, зокрема, є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 42 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу (отже і третіх осіб) перед законом і судом.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до приписів ст.33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини справи на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Суд ухвалами від 29.07.2009року та від 18.08.2009року зобов'язував позивача надати суду документи необхідні для розгляду справи, а саме: штатний розпис станом на 01.01.2009р., копію посадової інструкції Екзархова Миколи Івановича, відомість нарахування заробітної плати Екзархову М.І. за грудень 2008 року та січень 2009 року, докази отримання пального з січня 2009 року по липень 2009 року (накладні, рахунки, податкові накладні), реєстр отриманих податкових накладних з січня по липень 2009 року, докази оплати (копії платіжних доручень, чеків, тощо); копії податкових декларацій з ПДВ та прибутку за 2008 рік (оригінали для огляду у судовому засіданні). Суд також зобов'язував позивача забезпечити явку у судове засідання Екзархова М.І. та директора Макарова О.В. особисто для надання пояснень суду.
За умовами ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами як письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб.
Позивач у порушення ст.ст.32,33,34,36,38 ГПК України ухвали суду не виконав.
Позивач не довів та не надав доказів того, що даний договір порушує його права та охоронювані законом інтереси, оскільки свідомо отримав поставлений товар та набув права власності на нього, чим виконав умови договору.
Відтак вимоги позивача про визнання недійсним договору №ТК-01/1 купівлі-продажу пального та його відпуску за електронною карткою від 01.01.2009року задоволенню не підлягають.
Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.21-22) просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на послуги адвоката у розмірі 2900,00грн. Представником позивача до матеріалів справи надано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та платіжне доручення №2490 на суму 2900,00грн. про сплату адвокатських послуг. Відтак витрати на послуги адвоката у розмірі 2900,00грн. покладаються на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.
У судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі Конституції України , Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.42,32,33,34,36,42, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,
У позові відмовити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Об'єднана вантажно-транспортна компанія” (86400, м. Єнакієве, вул. Марата,1, р/р2600712107 в АППБ „Аваль” м. Донецьк, МФО 335076, ЄДРПОУ 32287238, ІПН 322872305115, Св-во ПДВ №06134395) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Донтранском” (юридична адреса: 83030, м. Донецьк, вул. Висотна, б.2, поштова адреса: 83017, м. Донецьк, вул. Овнатаняна,4, р/р 26007001000412 в ТОВ БК „Український Фінансовий Світ”, МФО 377777, ЄДРПОУ 345583644, ІПН 345836405610, Св-во №07177337) витрати на послуги адвоката у розмірі 2900,00грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складений та підписаний 31 серпня 2009року.
Суддя