Справа № 460/2722/15-к
Провадження №1кп-460/499/15
11.08.2015 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючої -судді - ОСОБА_1
при секретарі- ОСОБА_2
з участю прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого- ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в залі суду, в місті Яворові кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015140000000290 від 07.07.2015 року, про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого директором ТзОВ «МІГ», раніше не судимого,
в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.213 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_4 будучи директором ТзОВ «Міг», відповідно до отриманої ліцензії №578659 від 07.06.2011 року, виданої Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, проводив діяльність із заготівлі металобрухту чорних металів за адресами: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , на початку 2013 року, де організував незаконний пункт прийому, схову та збуту металобрухту.
Діючи на виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_4 03 січня 2013 року уклав з ВАТ «Яворівський завод залізобетонних конструкцій за адресою: с.Воля Старицька, вул. Польова-Бічна, 3 Яворівського району Львівської області, з метою використання його для розміщення незаконного пункту прийому, схову та збуту металобрухту, при цьому достовірно знаючи, що вказана адреса не зазначена в ліцензії ТзОВ «Міг» на здійснення операцій з металобрухтом, а сам майданчик не відповідає ліцензійним вимогам встановленим Наказом міністерства економічного розвитку і торгівлі України №183 від 31.10.2011 року.
ОСОБА_4 усвідомлюючи, що без залучення сторонніх осіб реалізація їхнього злочинного умислу неможлива, залучив до реалізації свого злочинного плану ОСОБА_6 .. З цією метою 03 травня 2012 року він прийняв ОСОБА_6 на посаду начальника дільниці ТзОВ «Міг». ОСОБА_6 було доручено здійснювати незаконну заготівлю металобрухту, шляхом скуповування його у юридичних та фізичних осіб та подальшу його відправку автомобільним або залізничним транспортом.
Крім цього, ОСОБА_4 з метою забезпечення злочинної діяльності ОСОБА_6 організував можливість зважування та відправки металобрухту залізничним транспортом із станції «Шкло», що прилягає до створеного ним же незаконного пункту прийому металобрухту, за адресою: с.Воля Старицька, вул. Польова-Бічна, 3 Яворівського району Львівської області, для чого 01 січня 2013 року уклав договір про надання послуг із зважування вантажів автомобільним транспортом із ТзОВ «Укррембудшлях» та забезпечив подання заявок на поставку вагонів для металобрухту на станцію «Шкло», в залежності від його обсягу, заготовленого ОСОБА_6 , згідно договору №452 від 04.02.2010 року укладеного між ТзОВ «Міг» в особі ОСОБА_4 та ДТГО «Львівська залізниця».
31.07.2015 року до суду подано обвинувальний акт та угоду, укладену між прокурором прокуратури Львівської області ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_4 про визнання обвинуваченим винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.213 КК України. За змістом угоди, обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнає свою винуватість у зазначеному діянні та погоджено покарання обвинуваченому за ч.1 ст.213 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 (одної тисячі) неоподатковуваних мінімумів1доходів громадян, що становить 17 000 гривень.
Судом встановлено, що дана угода про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст.468-470, 472 КПК України, відповідає закону України про кримінальну відповідальність за ст.213 ч.1 КК України, в тому числі щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення та щодо узгодженої міри покарання у виді штрафу, з урахуванням особи винного. Шляхом вивчення документів кримінального провадження, думки учасників кримінального провадження, суд приходить до переконання, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно з ч.6 ст.474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, наявні фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченого. При цьому, судом з'ясовано в обвинуваченого та встановлено, що він зможе реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Крім цього, обвинуваченому роз'яснено зміст ст.473 КПК України, який йому зрозумілий та ним усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості є його відмова від здійснення прав, передбачених ч.4 ст.474 КПК України, а саме відмова права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, права допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь. Також ним усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеженням його права на оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст.394 та 424 КПК України, а саме можливість оскарження вироку лише з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.ч.4, 6, 7 ст.474 КПК України, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди. Наслідки невиконання угоди обвинуваченому зрозумілі.
Після таких роз'яснень обвинувачений ОСОБА_4 не заперечив проти затвердження угоди. Прокурор просить затвердити угоду про визнання винуватості.
Таким чином, за наслідками розгляду угоди про винуватість під час підготовчого судового засідання, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, приходить до висновку про наявність правових підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про визнання винуватості ОСОБА_4 у скоєнні ним злочину, передбаченого ч.1 ст.213 КК України, та призначення узгодженої сторонами міри покарання у виді штрафу.
Відповідно до ст.12 КК України скоєне ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.213 КК України, відноситься до злочину невеликої тяжкості.
У ст.472 КПК України визначені основні вимоги до змісту угоди про визнання винуватості.
Згідно вимог ч.2 ст.474 КПК України розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов"язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду.
П.1 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468- 475 КПК України.
Керуючись ст.ст.314, 368, 370, 374, 475 КПК України, суд,-
затвердити угоду про визнання винуватості від 31.07.2015 року, укладену між прокурором ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_4 31.07.2015 року по кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015140000000290 від 07.07.2015 року, про обвинувачення:у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.213 КК України.
ОСОБА_4 визнати виннуватим в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.213 КК України, та обрати покарання за ч.1 ст.213 КК України у вигляді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.
Міру запобіжного заходу у вигляді особистого зобов"язання до набрання вироком законної сили залишити, після набрання вироком законної сили вважати скасованою.
Роз"яснити ОСОБА_4 про його обов"язок виконання умов угоди про визнання винуватості від 31.07.2015р. та передбачену ст.389-1 КК України кримінальну відповідальність за невиконання умов угоди про визнання винуватості.
Роз"яснити ОСОБА_4 про те, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду про скасування вироку.
Вручити копію вироку засудженому та прокурору негайно.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Апеляційного суду Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Яворівський районний суд Львівської області.
Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СУДДЯ: ОСОБА_1