"28" липня 2009 р.
Справа № 17/68-1340
Господарський суд Тернопільської області у складі
судді Андрусик Н.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарську справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", м. Тернопіль, в особі Бучацького управління з експлуатації газового господарства, м. Бучач Тернопільської області
до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернополя, м. Тернопіль
За участю представників від:
позивача: Штогрин М.П., юрисконсульт, довіреність № 01/604 від 13.04.2009р.;
відповідача: Олійник О.І., юрисконсульт, довіреність № 14/31 від 14.01.2009р.
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України.
Судом в порядку ст. 81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність письмового клопотання.
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", м. Тернопіль, в особі Бучацького управління з експлуатації газового господарства, м. Бучач Тернопільської області, звернулося 09.07.2009р. до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернополя, м. Тернопіль, про стягнення 9334,15 грн. заборгованості згідно договору № 03/Д-006 від 01.01.2009 р. за спожитий в січні-квітні 2009 року природний газ та надані послуги по його транспортуванню, з яких 8476,68 грн. основного боргу, 740,97 грн. нарахованої пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань, 92,06 грн. -3% річних та 264,56 грн. інфляційних нарахувань.
В обґрунтування позову позивач посилається на договір № 03/Д-006 від 01.01.2009 р. на постачання і транспортування природного газу (з доповненнями), розрахунок суми заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних сум, копії актів прийому-передачі природного газу за січень-квітень 2009року, інші документи.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з наведених в позові підстав та подав витребувані судом документи.
Відповідач в судовому засіданні та згідно відзиву на позов №14/801 від 27.07.09р. позовні вимоги не заперечує, однак просить у зв'язку з тяжким фінансовим становищем та відсутністю фінансування з Державного бюджету України зменшити розмір заявленої до стягнення пені, а в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань просить відмовити на цій же підставі.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд встановив:
01 січня 2009 року між Бучацьким управлінням з експлуатації газового господарства як Постачальником та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Тернополя як Покупцем, укладено договір на постачання і транспортування природного газу за № 03/д-006 (далі Договір).
У відповідності до п.п. 1.1., 2.1.1., 2.2.2 та 6.1. Договору Постачальник зобов'язувався поставити природний газ в мережі Покупця згідно реєстрів розподілу лімітів природного газу, а Покупець зобов'язувався прийняти та оплатити його на умовах і в строки, визначені договором, а саме: грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок проводиться до 10 числа наступного за місяцем поставки газу.
Згідно п. 3.2. Договору фактична кількість поставленого природного газу визначається на підставі щомісячних актів фактичного споживання природного газу, які підписуються Покупцем та Постачальником.
Як свідчать акти прийому-передачі природного газу від 31.01.2009 року, 28.02.2009р., 30.03.2009р. та 27.04.2009року Бучацьким управлінням з експлуатації газового господарства поставлено споживачу -Бучацько-Монастириському об'єднаному райвійськомату у січні 2009р. - 1847 куб. м. природного газу, в лютому 2009р. -1288 куб. м. природного газу, в березні 2009р. -1247 куб. м. природного газу та в квітні 2009р. -343 куб. м. природного газу.
30.04.09р. сторонами підписано доповнення до договору №03д-006 згідно якого п. 5.1. договору доповнено та визначено ціну природного газу за Договором в розмірі 2911,18 грн. за 1000 м3, в тому числі 290,92 грн. -цільова надбавка до тарифу на природний газ, 49,56 грн. -тариф на постачання газу, 144,96 грн. - вартість транспортування газу мережами постачальника та 1,44 грн. вартість транспортування газу мережами ДК «Укртрансгаз».
Спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Покупцем, умов договору щодо оплати за поставлений йому природний газ згідно договору та надані послуги з постачання і транспортування природного газу.
Позивач стверджує, і це не заперечується відповідачем у справі, що в порушення умов договору останній не виконав своїх зобов'язань, та не провів розрахунки у строки та в порядку, визначеному розділом 6 Договору, внаслідок чого станом на 09.07.2009 р. сума заборгованості складає 8476,68 грн. (з урахуванням часткової сплати в загальній сумі 4839,62 грн., що підтверджується банківськими виписками від 06.03.09р. та від 25.03.09р.)
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України
Згідно вимог ст. 509 ЦК України 435-ІУ від 16 січня 2003 року, який набрав чинності з 1 січня 2004 року зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов'язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов'язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що між сторонами немає розбіжностей щодо кількості та вартості поставленого позивачем відповідачу природного газу у заявлений період (січень- квітень 2009 року включно), як і немає розбіжностей по загальних щомісячних сумах оплати, проведених відповідачем протягом цього ж періоду (в розмірі 4839,62 грн.).
В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язків.
Доказів, що підтверджують виконання відповідачем оплати вартості поставленого йому природного газу в повному розмірі та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, матеріали справи не містять.
У зв'язку з наведеним, правомірними є вимоги щодо стягнення з відповідача 8476,68 грн. заборгованості, яка складається із несвоєчасно оплаченої вартості поставленого йому у січні-квітні 2009р. включно природного газу та наданих послуг по його транспортуванню.
Разом з тим, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (ст. 546 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
За правилами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.2 договору сторонами визначено, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
За таких обставин справи, оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої пені та подані суду розрахунки пені за період з 10.02.2009 р. по 09.07.2007р. (150 днів), виходячи з розміру щомісячних нарахувань, що за підрахунками позивача становить 740,97 грн., господарський суд вважає, що дані вимоги підлягають до задоволення, як такі, що відповідають вимогам ч.6 ст. 232 ГК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та п. 7.2. договору, а також не суперечать чинному законодавству.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Оцінивши подані позивачем розрахунки інфляційних нарахувань (за період з лютого по травень 2009р. включно) в сумі 264,56 грн. та 3% річних (за період з 10.02.09р. по 09.07.09р.) в сумі 92,06 грн., суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені і є такими, що відповідають визначеним Держкомстатом України індексам інфляції за період з лютого по травень 2009р. та вимогам закону, оскільки ні договір, ні закон, не встановлюють іншого розміру процентів, ніж той, який передбачено нормами чинного законодавства.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Надаючи правову оцінку доводам відповідача щодо зменшення розміру заявленої до стягнення пені та клопотанню про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань з підстав недостатнього фінансування з Державного бюджету України, господарський суд вважає, що наведена обставина не може слугувати підставою для звільнення сторони від відповідальності, передбаченої чинним законодавством та умовами договору у разі неналежного виконання нею грошових зобов'язань. Окрім того, слід зазначити, що подані суду документи не підтверджують доводів, викладених у відзиві на позов на підтвердження факту несвоєчасного виділення Міністерством оборони України коштів, передбачених на оплату спожитого природного газу. У зв'язку з цим також відсутні підстави для зменшення розміру заявленої позивачем пені.
Таким чином, враховуючи , що відповідачем не подано, а судом не здобуто будь-яких доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості за спожитий природний газ на день розгляду справи, тому позовні вимоги, як обґрунтовано заявлені, не заперечені належними доказами відповідачем та підтверджені матеріалами справи підлягають до задоволення в заявленому розмірі.
Згідно ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача у справі.
У судовому засіданні 28.07.2009 р. за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 193, 230-232 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 42 -47, 20, 22, 33, 34, 43, 49, 811, 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль, м. Тернопіль, вул. Галицька, 1, ідентифікаційний код 08464162 -8476,68 грн. основного боргу, 740,97 грн. пені, 264,56 грн. інфляційних витрат, 92,06 грн. -3% річних та 417,00 грн. судових витрат на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", м. Тернопіль, вул. Чернівецька, 54, ідент. код 03353503, в особі Бучацького управління з експлуатації газового господарства, м. Бучач Тернопільської області, вул. Заводська, 9, ідентифікаційний код 34905558.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "31" липня 2009 року через місцевий господарський суд.
Суддя