91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
27.08.09 Справа № 16/171.
За позовом Державної екологічної інспекції в Луганській області, м. Луганськ
до Поріченської сільської ради Краснодонського району Луганської області, с. Поріччя, Краснодонський район Луганської області
про стягнення 616 грн. 18 коп.,
Суддя Шеліхіна Р.М.
секретар судового засідання Маценко О.В.
за участю представників сторін:
від позивача - Меженська О.О. - головний спеціаліст юр. сектору, довіреність від 08.06.09. № 5;
від відповідача - представник не прибув,
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків у сумі 616грн. 18коп., заподіяних порушенням природоохоронного законодавства.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 16.10.06., яким встановлено, що на території Поріченської сільської ради на вулиці ім. Бикова знаходиться свердловина технічної води, яка обліковується на балансі Поріченської сільради і передана в оперативне управління «Роднічку» (форми підприємства, установи, організації не вказано) на підставі договору.
Актом встановлено, що експлуатація свердловини почалась у 2003 році, але зони санітарної охорони не розроблені і не погоджені, лічильники на споживання води не встановлені, не отримано дозвіл на спец водокористування.
Приписом від 16.10.06. позивач зобов'язав відповідача усунути порушення експлуатації свердловини води до 26.10.06., про що інформувати Державну екологічну інспекцію в Луганській області.
На підставі вказаного акту та вимог ст.ст.49,110 Водного кодексу України, Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджено наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.95. №37, зареєстрованої Міністерством юстиції України від 01.06.95. № 162/698, позивач розрахував та заявив до стягнення з відповідача суму збитків у розмірі 616,18грн.
Відповідач доводів позивача не оспорив, у судове засідання не з'явився, хоча про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Відповідно до ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представника позивача, оцінивши надані ним докази своїх вимог до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу вищої сили, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до норми ст.19 Основного закону держави -Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі. Таким чином, в даній нормі права йдеться мова про збитки в результаті порушення цивільного права.
Так, обов'язок по відшкодуванню збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст.ст.224,225 ГК України, ст.623 ЦК України) або такий обов'язок настає в наслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 ЦК України).
Відповідно до правил ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень до суті спору. Згідно з вимогами ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказами.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки,
2) збитків,
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками,
4) вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Згідно акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 16.10.06., яким позивач обґрунтовує свої вимоги, водна свердловина не перебуває в оперативному управлінні відповідача.
З огляду на приписи Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»сільські ради не суб'єктами господарської діяльності по використанню, постачанню водних ресурсів, відповідно, у відповідача не може бути прав та обов'язків по експлуатації та володінню свердловиною води.
Відповідач наділений правом володіння, розпорядження та користування земельними ресурсами на території сільської ради, де і знаходиться свердловина, але даний факт не зобов'язує відповідача нести відповідальність за порушення природоохоронного законодавства особою, яка експлуатує свердловину і здійснює господарську діяльність по постачанню водних ресурсів сільській громаді. Отже, відповідач не спричиняв шкоди та не порушував природоохоронного законодавства.
Таким чином, фактичні правовідносини сторін та обставини справи суперечать викладеним у позові вимогам, нормі ст.22 ЦК України.
Докази складу правопорушення, вчиненого відповідачем, яке спричинило збитків в результаті неправомірної експлуатації водної свердловини, в матеріалах справи відсутні. Докази того, що відповідач спричинив шкоду місцевому бюджету в результаті порушення природоохоронного законодавства, у справі відсутні.
Питання про судові витрати суд не вирішує, оскільки позивач звільнений від сплати судових витрат.
На підставі викладеного, ст.19 Основного закону держави -Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», керуючись ст.ст.22,33,34,75,82,84,85 ГПК України, суд
Відмовити у позові.
Рішення підписане 01.09.08.
Суддя Р. Шеліхіна