73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
14.09.2009 Справа № 4/147-ПД-09
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом житлово-експлуатаційної контори №1 Суворовського району м. Херсона
до відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" м. Херсон
про розірвання угоди
за участю представників сторін:
від позивача - юрист Крец Л.М.
від відповідача - юрист Власенко Д.В.
Житлово-експлуатаційна контора №1 Суворовського району м. Херсона (позивач по справі) звернулася з позовом до відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (відповідач) про розірвання угоди про уступку права вимоги №138/10 від 02.07.2007 року, відповідно до умов якої відповідач уступає, а позивач одержує право вимагати від боржника - ТОВ "Наш дім" грошової суми 195.000грн. 00коп., яка є заборгованістю за договором про постачання електроенергії № 138 від 05.05.2003року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав істотних умов договору - пунктів 5.1, 5.4 угоди, а саме: не передав в узгоджений договором строк документів, що підтверджують право вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору, та копії документів, що підтверджують заборгованість боржника, чим спричинив неможливість виконання позивачем своїх зобов'язань за угодою.
Позивач зазначає, що угода має бути розірвана ще й тому, що пунктом 6.4 спірної угоди передбачено, що у разі порушення строків оплати понад 10 діб дія угоди припиняється повністю.
Крім того, позивач зазначає, що відповідач виступив одним з кредиторів у справі №5/62-Б-07 про визнання банкрутом ТОВ "Наш дім" і заявив усю суму заборгованості ТОВ "Наш дім", не виключивши суму 195.000грн. 00коп., про яку йдеться в угоді №138/10, тобто відповідач намагається двічі стягнути одну і ту ж суму.
Заявою про доповнення до позову від 18.08.2009року №01-11/333 позивач посилається на те, що невиконання відповідачем пунктів 5.1, 5.4 договору є істотним порушенням умов договору уступки права вимоги та зазначає, що підставою дострокового розірвання договору є стаття 651 ч.2 ЦК України.
Відповідач позовні вимоги не визнає, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що позивачем не наведено норми права, відповідно до якої невиконання пунктів 5.1, 5.4 спірної угоди є істотним порушенням договору та підставою розірвання договору. Він вважає, що положення пунктів 5.1, 5.4 спірної угоди не є істотними, а оскільки позивач частково сплатив суму боргу, в розмірі 9950грн.00коп., він тим самим підтвердив факт отримання документів, що підтверджують заборгованість, які були йому надіслані простим листом. Як зазначає відповідач, повторно ним надіслані документи на підтвердження заборгованості боржника і факт отримання цих документів підтверджує і сам позивач листом від 11.08.2009року №01-13-322.
Крім того відповідач зазначає, що спірна угода укладалася в той час, коли ТОВ «Наш дім»уже перебував в процедурі банкрутства. Оскільки відповідно до пункту 1.2 угоди про уступку права вимоги новий кредитор, тобто позивач, одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в розмірі, визначеному пунктом 2.1 цієї угоди, то позивач отримав право вимоги до ТОВ «Наш дім», який на цей час уже перебував в процедурі банкрутства, як поточний кредитор.
Відповідач також посилається на те, що позивачем не дотримано вимог статті 188 ГК України щодо досудового врегулювання спору про розірвання договору та вважає, що відповідно до п.7.7 спірної угоди спір щодо умов цієї угоди підлягає розгляду в Постійно діючому третейському суді при юридичній корпорації «Принцип», тому господарський суд повинен припинити провадження у справі, так як сторони уклали угоду про вирішення спору третейським судом.
Клопотання відповідача про припинення провадження у справі у зв'язку з тим, що спір підлягає розгляду в третейському суді судом відхиляється з наступних підстав.
Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції, їх рішення не є актами правосуддя.
Підставою для скасування рішення третейського суду відповідно до Закону України “Про третейські суди” є непідвідомчість справи, у якій прийнято рішення, третейському суду відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Статтею 12 ГПК України передбачено, що господарським судом підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.
Таким чином, належним судом, якому підвідомчий спір про розірвання договору є господарський суд.
31.03.2009року набрав чинності прийнятий Верховною Радою України Закон України від 05.03.2009року №1076-У1 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів”.
Законом від 05.03.2009року №1076-У1 внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України за змістом яких спори, зазначені в пункті 4 частини 1 статті 12 ГПК (в тому числі і спори які виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів) не можуть бути передані на вирішення третейського суду.
Зазначена позиція підтримана і Вищим Господарським Судом України в роз'ясненні від 02.04.2009року №01-08/195 “Про Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів”.
Крім того, сам факт звернення позивача до господарського суду свідчить про те, що ним не визнається угода щодо розгляду зазначеного спору в третейському суді і він не позбавлений права на звернення з цим позовом до господарського суду.
З урахуванням вищезазначеного, спір підвідомчий та підлягає розгляду в господарському суді.
Справа розглядалася з перервами, які відповідно до статті 77 ГПК України оголошувалися в засіданні 20.08.2009року до 03.09.2009року та в засіданні 03.09.2009року до 14.09.2009року. Суд зобов'язав відповідача надати документальне підтвердження того, які кредиторські вимоги ним заявлялися в межах справи про банкрутство ТОВ “Наш дім” №5/62-Б-07 з розшифровкою боргу та зазначенням періоду в якому він виник.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.
Між позивачем та відповідачем 02.07.2007року укладено угоду №138/10 про уступку права вимоги. Згідно з зазначеною угодою відповідач (як первісний кредитор) уступає, а позивач (як новий кредитор) приймає на себе право вимоги, належне первісному кредитору і стає кредитором відповідно до договору про постачання електричної енергії №138 від 05.05.2003року, укладеного між первісним кредитором (відповідачем) та ТОВ “Наш дім” (боржником) щодо зобов'язань по сплаті за активну електроенергію (в тому числі ПДВ), які виникли з 01.01.2005року в сумі 195.000грн.00коп.
Відповідно до пункту 7.1 угода від 02.07.2007року набирає чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цією угодою.
Пунктом 1.2 угоди про уступку права вимоги зазначено, що новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника - ТОВ “Наш дім”, сплати грошової суми в розмірі 195.000грн.00коп.
За умовами пункту 5.1 угоди від 02.07.2007року №138/10 первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору документи, що підтверджують право вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору протягом п'яти робочих днів з дня набуття чинності цією угодою.
Пунктом 5.4 угоди також сторони узгодили, що протягом п'яти календарних днів з моменту підписанні угоди первісний кредитор передає новому кредитору копії всіх необхідних документів, що підтверджують заборгованість боржника.
Позивач звернувся з позовом про дострокове розірвання угоди від 02.07.2007року на підставі ч.2 ст. 651 ЦК України, посилаючись на те, що виходячи із правовідносин сторін за угодою, пункти 5.1 та 5.4 є істотними умовами договору, які відповідачем не виконані, що йому дає право на звернення з позовом про дострокове розірвання договору.
Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України та ч.1 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.
Однак, відповідно до вимог ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Iстотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. При цьому мається на увазі не лише грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли в разі прострочення виконання чи неналежного виконання потерпіла сторона не зможе використати результати договору чи воно втратило для неї сенс.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому право, що уступається, повинно бути визначеним.
Уступка права вимоги за своєю правовою природою не є самостійним правочином, оскільки вона залежить від основного юридичного факту, який її породжує. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Спірною угодою від 02.07.2007року не визначено обсяги зобов'язання і умови існування боргу первісного кредитора, які він має перед боржником за певний період, лише зазначено пунктами 1.1 та 2.1 угоди, що це зобов'язання ТОВ «Наш дім» по сплаті за активну електроенергію які виникли з 01.01.2005року в сумі 195.000грн.00коп. Таким чином, угодою не зазначено виду боргу, умов, які існували на момент переходу прав та конкретного періоду в часі за який утворився борг боржника в сумі 195.000грн.00коп.
Крім того, згідно з ч.1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору документи, що засвідчують передані права (договір, боргові документи, умови за яких виник борг, тощо), а також інформацію, яка є важливою для їх здійснення, а боржник має право не виконувати зобов'язання новому кредитору до надання йому доказів переходу до нього прав за зобов'язанням. Порядок та строки передання документації встановлюється за домовленістю сторін.
При укладенні угоди уступки права вимоги від 02.07.2007року сторони пунктами 5.1 та 5.4 цієї угоди узгодили обов'язок відповідача протягом 5 робочих днів передати позивачу документи що посвідчують право вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору та протягом 5 календарних днів -передати копії необхідних документів, що підтверджують заборгованість боржника.
Відповідно до ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Таким чином, виходячи із аналізу статтей.512, 514, 517, 638 ЦК України передання документації, що засвідчує передані права первісного кредитора, підтверджує право вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору та усіх документів, які підтверджують конкретний борг боржника у відповідний період є істотними умовами договору відступлення (уступки) права вимоги.
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що відповідач не виконав істотних умов договору, встановлених пунктами 5.1.5.4 і документів, що підтверджують право вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору та підтверджують його заборгованість у визначений зазначеними умовами 5-денний термін не передав. Не отримавши вчасно зазначених документів, позивач був позбавлений права заявити кредиторські вимоги до боржника -ТОВ «Наш дім».
Посилання відповідача на те, що документи були надіслані простим листом не підтвердженні доказами, надання яких відповідно до статті 33 ГПК України покладається на відповідача, тому вони не можуть бути прийняті судом як належні докази по справі в розумінні статті 34 ГПК України. Надіслання документів листом № 25/12-2059 від 04.08.2009 року не підтверджує належне виконання зобов'язання в строк, визначений пунктами 5.1, 5.4 угоди, оскільки мало місце уже після звернення позивача з позовом та під час розгляду справи в суді.
Крім того, ухвалою від 19.09.2007року по справі № 5/62-Б-07 про визнання банкрутом ТОВ «Наш дім» визнано вимоги кредиторів та затверджено реєстр кредиторів відповідно до якого визнано кредиторські вимоги і ВАТ енергопостачальна компанія «Херсонобленерго»на суму 2.988.210грн.94коп. та 18.896грн.30коп., як борги 4 черги. До заяви ВАТ ЕК «Херсонобленерго»від 06.07.2007 року №07/06-1711 про визнання його кредитором у справі №5/62-Б-07 не надано розшифровки боргів боржника з зазначенням періоду, але відповідач в заяві зазначає, що вищезазначений борг утворився станом на 20.03.2007року.
Суд двічі зобов'язував відповідача надати розшифровку заборгованості яка є предметом спірної угоди з зазначенням періоду в якому виник борг ТОВ «Наш дім», однак зазначені вимоги відповідачем не виконані. Позивач також звертався до арбітражного керуючого по справі №5/62-Б-07, який листом від 10.08.2009року повідомив, що заборгованість ТОВ «Наш дім»перед відповідачем в сумі 2.988.210грн.94коп. визнана кредиторською вимогою ухвалою суду від 19.09.2007року. Вона сформувалася в результаті несплати боржником вартості активної, реактивної електроенергії та за актами порушення ПКЕЕ, за перевищення споживання активної енергії, нарахованої інфляції, пені, 3 % річних, але суми по складовим у справі №5/62-Б-07 окремо не виділені, а заявлені відповідачем як загальна заборгованість.
В пунктах 1.1 та 2.1 спірної угоди від 02.07.2007року вказано, що до позивача переходять зобов'язання ТОВ «Наш дім»по сплаті за активну електроенергію, які виникли з 01.01.2005року, тобто відповідач спірною угодою передає заборгованість, яка вже включена в суму боргу і за якою його уже визнано кредитором у справі №5/62-Б-07.
Це також свідчить про те, що всупереч п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, право, яке уступив відповідач позивачу і яке є істотною умовою спірної угоди, не було визначене відповідачем при укладанні угоди від 02.07.2007року (конкретно не зазначено за який саме період з 01.01.2005року виник борг боржника) і це позбавило позивача використати результати угоди та заявити вимоги до боржника відповідно до пункту 1.2 угоди.
В засіданні суду 14.09.2009року відповідач посилався на те, що зобов'язання по сплаті за активну електроенергію в сумі 195.000грн.00коп, які є предметом спірної угоди, виникли в період з березня по травень 2007 року і в суму кредиторських вимог не включалися. Але зазначене не підтверджено належними доказами та не відповідає пункту 1.1 спірної угоди в якій зазначено, що зобов'язання по сплаті за активну електроенергію виникли не з березня 2007року, а раніше -з 01.01.2005року. Крім того, при огляді наданих рахунків за період березень 2007року -травень 2007року судом встановлено, що крім активної електроенергії, в рахунках також зазначено і інші платежі -суми за актами про порушення ПКЕЕ, пеня, інфляція, 3 % річних, тощо.
З урахуванням вищезазначеного, матеріали справи підтверджують, що відповідач допустив істотні порушення угоди від 02.07.2007 року №138/10, тому вона підлягає розірванню відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України.
Недотримання позивачем вимог ч.2 ст.188 ГК України не позбавляє його права на звернення до суду з позовом про розірвання договору відповідно до ст. 1 ГПК України. Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008року №01-8/482 (зі змінами від 14.10.2008року) констатується, що саме по собі ненадіслання пропозиції про розірвання договору не є підставою для відмови у прийняті позову чи припинення провадження у справі. Верховний Суд України, з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002року у справі №1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) також зазначає, що недотримання позивачем вимог ч.2 ст.188ГК України щодо обов'язку надіслання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє права позивача звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору. (постанова названого суду від 17.06.2008року №8/32-пд).
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача.
В засіданні за згодою представників сторін оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.
На підставі вищезазначених норм права, керуючись ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Розірвати угоду про уступку права вимоги №138/10 від 02.07.2007 року.
3.Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" м. Херсон вул.Пестеля, 5 п/р 260033807 у ВАТ «Перший Інвестиційний Банк»МФО 300506 код 05396638 на користь житлово-експлуатаційної контори № 1 Суворовського району м. Херсона вул. 40 років Жовтня, 21-б р/р 26002210157 в ХЦРВ ВАТ «Мегабанк»у м.Харкові МФО 351629 код 14114233 -85грн.00коп. витрат по сплаті державного мита та 315грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя З.І. Ємленінова
Рішення оформлено відповідно до
ст. 84 ГПК України 14.09.2009року.