Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 11-172/11
Стаття
01 березня 2011 року апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Ткача С.О.
суддів: Велидчука В.М., Крижанівського В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за апеляцією звільненого з місць позбавлення волі ОСОБА_1 на постанову Бердичівського міськрайонного суду від 02 листопада 2010 року про встановлення адміністративного нагляду щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Російської Федерації, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3,
останній раз судимого 26 вересня 2005 року за ст. 121 ч. 1 КК України на 6 років позбавлення волі судимого. Звільненого по відбуттю строку покарання.
Постановою суду першої інстанції задоволене подання начальника Райківської ВК № 73 Житомирської області, ОСОБА_1 при звільненні з місць позбавлення волі у зв'язку з відбуттям покарання, встановлений адміністративний нагляд на 1 рік 6 місяців, з покладенням обов'язків передбачених ст. 9 Закону України „Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі” № 264/94-ВР від 01 грудня 1994 року (далі Закону).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить переглянути рішення суду. Мотивує тим, що він не допускав злісних порушень режиму за місцем відбування покарання, тому адміністрація колонії і суд не мали підстав для встановлення йому адміністративного нагляду. Посилається на те, що він після звільнення з місць позбавлення волі і до останнього засудження, протягом 10 років, за місцем проживання характеризувався позитивно. Встановленим адміністративним наглядом позбавлений можливості знайти роботу та утримувати сім'ю.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляцію ОСОБА_1 залишає без задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст. 3 Закону, адміністративний нагляд встановлюється щодо осіб, поведінка яких під час відбування покарання свідчила, що вони вперто не бажають стати на шлях виправлення і залишаються небезпечними для суспільства. Підставою для встановлення адміністративного нагляду, є матеріали установ виконання покарань.
Як встановлено з матеріалів справи, суд розглянув подання начальника установи виконання покарання, подане на підставі рішення комісії від 07 жовтня 2010 року про те, що ОСОБА_1 є злісним порушником встановленого порядку відбування покарання, не проявив готовності до самокерованої соціально-правомірної поведінки (а. с. 3-4).
На підтвердження висновку комісії надано довідку про стягнення та заохочення до засудженого ОСОБА_1, згідно якої за період відбування покарання, він заохочень не мав і в той же час до нього було застосовано 18 стягнень (а. с. 5-6).
Посилання ОСОБА_1 на позитивну характеристику з місця проживання до засудження, яка відсутня в матеріалах справи, наміри про бажання працевлаштуватись після звільнення з місць позбавлення волі та наявність сім'ї, не можуть бути забороною для встановлення адміністративного нагляду та не перешкоджає становленню ОСОБА_1 на шлях виправлення.
За наведених обставин колегія суддів не знайшла підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1.
Тому, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів -
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Бердичівського районного суду від 02 листопада 2010 року, про встановлення щодо нього адміністративного нагляду - без зміни.
Судді апеляційного суду: