Справа № 152/1197/15-ц
2/152/415/15
12 серпня 2015 року Шаргородський районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді - Славінської Н.Л.,
з участю:
секретаря судового засідання - Бабиної І.Д.,
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
представників:
позивача - ОСОБА_3,
відповідача - адвоката ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шаргороді Вінницької області в залі суду заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Славінської Н.Л. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання майна, придбаного за час спільного проживання, спільною сумісною власністю і його поділ,
встановив:
27.07.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Шаргородського районного суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання майна, придбаного за час спільного проживання, спільною сумісною власністю і його поділ.
30.07.2015 року провадження у справі відкрито і справа призначена до розгляду в попередньому судовому засіданні.
12.08.2015 року позивачем подано до Шаргородського районного суду заяву про відвід головуючому у справі судді Славінській Н.Л., зсилаючись на те, що: суддя не відклала попереднє судове засідання за його клопотанням 15.04.2015 року, яке він заявив у іншій справі про поділ майна, так як його представник ОСОБА_3 був зайнятий у іншій справі, тим самим суддя порушила його право на захист.
Також, вважає, що суддя може не сприяти рівності сторін, оскільки інтереси відповідачки ОСОБА_2 представляє адвокат ОСОБА_4, котрий в минулому працював у прокуратурі Шаргородського району, де працювала і суддя Славінська Н.Л. та була колегою адвоката.
Крім того, вважає, що суддя Славінська Н.Л., в силу вимог ч.1 ст.21 ЦПК України, не може повторно брати участь у справі, оскільки його попередній позов до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя залишено без розгляду.
Всі ці обставини викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді і є, на його думку, підставами для відводу судді в порядку, передбаченому ст.21 ЦПК України.
У попередньому судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_3 підтримали заяву про відвід з тих самих підстав.
Відповідачка ОСОБА_2 та її представник - адвокат ОСОБА_4 заперечували щодо задоволення заяви про відвід як безпідставної.
При цьому, адвокат ОСОБА_4 пояснив, що провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя було закрито за заявою позивача ОСОБА_1
Розглянувши заяву про відвід, вислухавши думки учасників судового розгляду, а також судді Славінської Н.Л., яка пояснила, що вказані у заяві про відвід обставини, на які позивач зсилається в якості підстав для відводу, є безпідставними, суд прийшов до наступного висновку.
Статтею 1 Конституції України передбачено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.
Згідно із ст.8 Конституції України, в Україні діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом.
Статтею 2 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону (ч.1 ст.7 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно із ст.1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Виходячи із загальних засад здійснення судочинства, визначених положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При вивченні матеріалів цивільної справи встановлено, що 02.04.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Шаргородського районного суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Згідно з протоколом про автоматичний розподіл справи, справа була передана в провадження судді Славінської Н.Л., яка 06.04.2015 року відкрила провадження у справі і призначила її до розгляду в попередньому судовому засіданні.
15.04.2015 року у справі було проведено попереднє судове засідання і справа призначена до судового розгляду на 29.04.2015 року.
29.04.2015 року судом було задоволено заяву про відвід судді Славінської Н.Л. і справа була передана на новий автоматичний розподіл.
Провадження у означеній справі, як вбачається із пояснень адвоката ОСОБА_4, було закрито за заявою позивача ОСОБА_1
Відповідно до ч.1 ст.21 ЦПК України, суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участь в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, у перегляді справи Верховним Судом України, а так само у новому розгляді її судом першої інстанції після скасування попереднього рішення або ухвали про закриття провадження у справі.
Справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання майна, придбаного за час спільного проживання, спільною сумісною власністю і його поділ розглядається, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 27.07.2015 року вперше.
Шаргородський районний суд Вінницької області не є судом апеляційної чи касаційної інстанції, судове рішення у попередній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, а саме: ухвала про закриття, не було скасовано, тому безпідставним є ствердження позивача, що здійснюється новий розгляд тієї ж справи судом першої інстанції після скасування ухвали про закриття провадження у справі.
Таким чином, позивач не навів підстав для відводу судді, так як обставини, на які він посилається, як на підстави для відводу судді Славінської Н.Л., - не мали місця та не передбачені статтею 21 ЦПК України.
Також, не є підставою для відводу та не може свідчити про упередженість судді та обставина, що суддя Славінська Н.Л. працювала в прокуратурі Шаргородського району, де в свій час працював і представник відповідачки - адвокат ОСОБА_4 Ця обставина про роботу в прокуратурі Шаргородського району судді дійсно мала місце, оскільки суддя пропрацювала в прокуратурі району на посаді помічника прокурора до 2000 року. ОСОБА_4 так само працював у прокуратурі району станом на 2000 рік на посаді помічника прокурора, але ні суддя, ні ОСОБА_4 не перебували в підпорядкуванні один одного, не мають спільних інтересів, як стверджував позивач та його представник ОСОБА_3
Відтак, робота судді Славінської Н.Л. в прокуратурі Шаргородського району до 2000 року та робота представника відповідачки ОСОБА_4 в цій же прокуратурі станом на 2000 рік, який на сьогодні є адвокатом і діє на підставі свідоцтва, що видане компетентним органом, не свідчить про упередженість судді і ця обставина не може перешкоджати рівності сторін у цивільній справі.
Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у п.43 рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Веттштайн проти Швейцарії».
Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.
Відповідно до п.п. 103, 104, 105 рішення Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_5 проти України» від 09.01.2013 року (остаточне - 27.05.2013 року), «Для того, щоб встановити, чи може суд вважатися «незалежним» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, слід звернути увагу…на спосіб призначення його членів і строк їхніх повноважень, існування гарантій проти тиску ззовні та на питання, чи створює орган видимість незалежного… Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (1) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (2) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності… Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій)… Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності…».
Враховуючи, що позивач, заявляючи про відвід судді Славінської Н.Л., не навів належних та допустимих доказів обґрунтованості сумнівів неупередженості та необ'єктивності судді, проте, зсилається на те, що у нього виникли сумніви у об'єктивності та неупередженості судді, враховуючи засади здійснення судочинства в Україні, визначені Конституцією України, ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вимоги ст.ст. 1, 20, 23, 24 ЦПК України, а також враховуючи пояснення судді Славінської Н.Л., яка повідомила, що заявлені обставини для відводу є безпідставними, а колишня робота в тому ж правоохоронному органі - прокуратурі району, де в свій час працював і представник відповідачки, не перешкоджає її безсторонності у даній справі, але, оскільки у позивача виникли сумніви у об'єктивності та неупередженості судді, приходжу до висновку, що заява ОСОБА_1 про відвід судді Славінської Н.Л. підлягає задоволенню з метою уникнення в подальшому стверджень позивача про неупередженість судді при ухваленні судового рішення у цій цивільній справі.
При цьому, права позивача та відповідачки - не порушуються.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 20, 23-24, 210 ЦПК України, на підставі ст.ст.1, 124, 8 Конституції України, ст.ст.1, 2 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», суд
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Славінської Н.Л. - задовольнити з підстави виникнення у позивача сумніву щодо неупередженості та об'єктивності судді.
Передати справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання майна, придбаного за час спільного проживання, спільною сумісною власністю і його поділ в канцелярію Шаргородського районного суду для проведення повторного автоматичного розподілу справи автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до вимог ст.11-1 ЦПК України.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя: