ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.08.2015Справа №910/16199/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Б.Легіон»
До Севастопольського міського центру зайнятості
Про стягнення 49 312,58 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
від позивача Крайдуба В.І. - по дов. № б/н від 10.08.2015
від відповідача не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Б.Легіон» про стягнення з Севастопольського міського центру зайнятості 49 312,58 грн., з яких: 24 624,00 грн. основного боргу, 10 322,32 грн. пені, 13 425,24 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 941,02 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про надання послуг № 132 від 30.12.2013.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2015 порушено провадження у справі № 910/16199/15 та призначено її до розгляду на 11.08.2015.
Позивач в судовому засіданні 11.08.2015 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач в судове засідання 11.08.2015 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 30.06.2015 не виконав.
Відповідач повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, як визначено ч. 3 п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/2052/14 від 01.12.2014, а саме за наявності документального підтвердження неможливості здійснення поштового відправлення до м. Севастополя інформацію про час і місце судового засідання було передано шляхом направлення телефонограми (копія знаходиться в матеріалах справи).
Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
В судовому засіданні 11.08.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
30.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «А.Б.Легіон» (виконавець) та Севастопольським міським центром зайнятості (замовник) було укладено договір про надання послуг № 132 (далі - договір).
Згідно з п. 1.1. договору виконавець зобов'язується надати замовникові послуги по цілодобовій охороні приміщень та майна, в тому числі прилеглої території Севастопольського міського центру зайнятості згідно дислокації охороняємих об'єктів (додаток № 1 до договору), а замовник зобов'язується оплатити надані послуги відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.
Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг охорони за січень, лютий та березень 2014 року, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 24 624,00 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань нарахована пеня в розмірі 10 322,32 грн. 13 425,24 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 941,02 грн. - 3% річних.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з п. 3.1. договору термін надання послуг визначено з 01.01.2014 по 31.03.2014.
Відповідно до п. 2.2. договору загальна вартість договору визначається на підставі ціни за одиницю послуг, що надаються: вартість за годину фізичної охорони, одним охоронцем - 11,40 грн. згідно додатку № 3. Вартість охорони кожного об'єкту, та загальна вартість договору визначається в розрахунку (додаток № 2 до договору), на підставі наведеної ціни та складає 24 624,00 грн.
Згідно з п. 7.1. договору послуги вважається наданими після підписання сторонами акту наданих послуг.
Позивачем до позовної заяви подано акт надання послуг № 18 від 31.01.2014 на суму 8 481,60 грн., акт надання послуг № 158 від 28.02.2014 на суму 7 660,80 грн., акт надання послуг на суму 8 481,60 грн., які підписано та скріплено печатками обох сторін.
Пунктом 5.1. договору встановлено, що замовник проводить розрахунок за надані послуги за фактом наданих послуг, на підставі рахунку та оформленого акту наданих послуг, підписаного сторонами, впродовж 15 календарних днів з дати його підписання.
За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п. 6.2. договору замовник зобов'язався забезпечити своєчасну оплату наданих послуг.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Проте, замовник в порушення взятих на себе зобов'язань за договором вартість наданих послуг охорони у визначений договором строк не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем за січень, лютий, березень 2014 року, яка складає 24 624,00 грн.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
У відповідності до ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в загальному розмірі 24 624,00 грн.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги охорони не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Пунктом 6.3. договору передбачено, що за порушення термінів виконання своїх зобов'язань замовником за договором він сплачує виконавцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за надані послуги охорони.
Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи, що в силу умов п. 5.1. договору, відповідач зобов'язаний був вносити платежі протягом 15 днів з дати підписання акту наданих послуг, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця наданих послуг охорони, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг окремо.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті за надані послуги відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої, за розрахунками суду становить 2 484,58 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 2 484,58 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню. В іншій частині нарахованої пені позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України (перевищено шестимісячний термін нарахування).
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 13 425,24 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 941,02 грн. - 3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд приходить до висновку про обґрунтованість нарахування 13 425,24 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 941,02 грн. - 3% річних, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Б.Легіон» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Севастопольського міського центру зайнятості (99053, м. Севастополь, вул. Руднєва, 40, код ЄДРПОУ 03491145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Б.Легіон» (25006, м. Кіровоград, вул. Велика перспективна, 48-Б, код ЄДРПОУ 38144897) 24 624 (двадцять чотири тисячі шістсот двадцять чотири) грн. 00 коп. основного боргу, 2 484 (дві тисячі чотириста вісімдесят чотири) грн. 58 коп. пені, 13 425 (тринадцять тисяч чотириста двадцять п'ять) грн. 24 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 941 (дев'ятсот сорок одна) грн. 02 коп. - 3% річних, 1 536 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) грн. 61 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 17.08.2015.
СуддяВ.В. Сівакова