ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 53/366
17.08.09
За позовом Закритого акціонерного товариства «АВК»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрус-Інвесткомпанія»
про стягнення 22 194, 07 грн.
Суддя Грєхова О. А.
Представники сторін:
від позивача: не з'явились
від відповідача: Мамаєнко О. Д. -представник за довіреністю від 20.05.2009р.
Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрус-Інвесткомпанія»заборгованості за Договором поставки № 14/10-355 від 14.10.2008р. в розмірі 22 194,07 грн., в тому числі 20 872 ,00 грн. -основний борг, 121 ,72 грн. -3% річних, 962 ,94 грн. -пеня, 237,41 грн. - збитки від інфляції.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе згідно з договором поставки зобов'язань.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2009р. порушено провадження по справі № 53/366, розгляд справи призначено на 10.07.2009р.
У відповідності до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошено перерву до 17.08.2009р.
Представник позивача в засідання суду 17.08.2009р. не з'явився, проте через відділ діловодства суду подав заяву про розгляд справи без повноважного представника позивача та стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 962,94 грн., 121,72 грн. -3% річних, 237,41 грн. -збитків від інфляції та судових витрат.
Представник відповідача порушив перед судом клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 20 872,00 грн. основного боргу та про зменшення суми штрафних санкцій.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 17.08.2009р. за згодою представника відповідача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
14.10.2008р. між Закритим акціонерним товариством «АВК»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрус-Інвесткомпанія»(замовник), було укладено договір поставки № 14/10-355 (далі-договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався виготовити і поставити глазур та інші напівфабрикати у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору (п. 1.1 Договору).
Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.
У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
На виконання умов договору позивачем було поставлено напівфабрикати на загальну суму 63 756,00 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними № 093551 від 14.03. 2009р., № 097295 від 15.04. 2009р., належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали досліджені судом у судовому засіданні. Факт отримання відповідачем продукції підтверджується підписом повноважної особи відповідача, який скріплений печаткою юридичної особи відповідача.
Згідно з п. 4.3 договору оплата поставленої постачальником продукції здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з моменту переходу права власності на поставлений товар.
Позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору, взяті на себе зобов'язання по оплаті вартості поставленої продукції не виконав, в результаті чого у нього перед позивачем виникла заборгованість, яка згідно наданого позивачем розрахунку становить 20 872,00 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно зі ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З наданих Закритим акціонерним товариством «АВК»доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання, покладені на нього договором. Відповідачем не подано будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем.
В свою чергу, судом встановлено, що відповідач після порушення провадження у справі повністю погасив суму основного боргу, що підтверджується платіжними дорученнями та виписками з банківського рахунку позивача, які долучені до матеріалів справи, визнається та не оспорюється сторонами. З огляду на те, що відповідач сплатив заборгованість в розмірі 20 872,00 грн. після звернення позивача з позовом до суду, провадження в цій частині, за відсутністю предмету спору, на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, підлягає припиненню.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 4.3 договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за отриманий товар розрахувався з порушенням строків, зокрема, згідно договору відповідач зобов'язаний був розрахуватись за поставлений товар в строк до 15.05.2009 року, проте відповідач останній платіж за поставлений товар здійснив лише 13.07.2009 року.
Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 121,72 грн. -три проценти річних від простроченої суми 237,41 грн. -інфляційні витрати за період прострочення з 11.04.2009 року по 11.06.2009 року, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 962,94 грн., яка нарахована позивачем відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання за період прострочення з 11.04.2009 року по 11.06.2009 року. Суд відзначає, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п. 6.1 договору сторони погодили, що за прострочення оплати за поставлену продукцію покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої за період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд відзначає, що позивач правомірно припинив нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, тобто дії відповідача є порушенням вимог договору, отже є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
В свою чергу, розглянув клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд відзначає, що подане клопотання підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини 2 статті 616 Цивільного кодексу України, суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.
В силу частини 3 статті 219 Господарського кодексу України, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.
Крім того, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Таким чином, враховуючи тяжке фінансове становище відповідача та заявлене ним клопотання, а також приймаючи до уваги, що відповідач повністю сплатив суму основного боргу, суд вважає за необхідне використати право, надане пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарсько процесуального кодексу України, частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України, та зменшити розмір пені до 500,00 грн. У стягненні 462,94 грн. пені судом відмовлено.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193, 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 551, 611, 616, 625, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрус-Інвесткомпанія»(03115, м. Київ, вул. Святошинська, 32; ідентифікаційний код 35080975 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Закритого акціонерного товариства «АВК»(83062, донецька область, м. Донецьк, вул. 1-а Александрівка, 9; ідентифікаційний код 30482582) 237 (двісті тридцять сім) грн. 41 коп. збитків від інфляції, 121 (сто двадцять одна) грн.. 72 коп. 3% річних, 500 (п'ятсот) грн.. 00 коп. пені, 217 (двісті сімнадцять) грн. 31 коп. витрат по сплаті державного мита та 305 (триста п'ять) грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 20 872,00 грн.
4. Відмовити у стягненні 462,94 грн. пені.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Грєхова О.А.
Дата підписання:
27.08.2009р.