Кіровоградської області
"04" вересня 2009 р.
Справа № 18/120
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Горловій М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 18/120
за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", від імені якого діє Центр електрозв'язку №2 Кіровоградської філії, м. Світловодськ Кіровоградської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "С.Г.С.", м. Світловодськ Кіровоградської області
про стягнення 595,35 грн.
Представники сторін:
від позивача - Беліменко О.В., довіреність № 2084 від 25.07.08, юрисконсульт;
від відповідача - участі не брали.
Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком", від імені якого на підставі довіреності діє центр електрозв'язку №2 Кіровоградської філії, звернулось до господарського суду з позовною заявою № 143 від 18.06.2009 року про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СГС" заборгованості за надані послуги електрозв'язку у розмірі 556,61 грн., 5,87 грн. втрат від інфляції, 5,63 грн. - 3% річних та 2,00 грн. пені, всього 570,11 грн.
Заявою № 165/18 від 04.09.2009 року позивач збільшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 595,35 грн., з яких: заборгованість за послуги електрозв'язку в сумі 554,13 грн., 6,53 грн. втрат від інфляції, 7,05 грн. - 3% річних та 27,64 грн. пені.
Згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.
З огляду на приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України щодо прав позивача, господарський суд розглядає справу з урахуванням збільшення розміру позовних вимог.
В судовому засіданні 04.09.2009 р. представник позивача позовні вимоги, з урахування заяви про збільшення, підтримав в повному обсязі.
Відповідач участі повноважних представників в судові засідання по даній справі не забезпечив, витребуваних документів до суду не подав.
06.07.2009 року, 18.08.2009 року та 21.08.2009 року на адресу господарського суду поштовим органом зв'язку повернуто конверти з вкладенням (ухвала від 26.06.2009 року про порушення провадження у справі, та ухвали від 11.08.2009 року про відкладення розгляду справи), які направлялись на адресу ТОВ фірма "С.Г.С.", з відміткою про те, що за даною адресою адресат не знаходиться.
Між тим, господарський суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, оскільки ухвала суду про порушення провадження у даній справі від 26.06.2008 р. та ухвала від 11.08.2009 року про відкладення розгляду справи, направлені на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та за якою відповідача зареєстровано згідно даних з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 27).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Водночас, законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах. В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Враховуючи наведене, граничні строки вирішення спору у даній справі та належне повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання, господарський суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними у справі документами.
В судовому засіданні 04.09.2009 р. за згодою представника позивача оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
08.11.2001 року між відкритим акціонерним товариством "Укртелеком", від імені якого на підставі довіреності діє Центр електрозв'язку №2 Кіровоградської філії, та товариством з обмеженою відповідальністю фірма "С.Г.С." укладено договір про надання послуг електрозв'язку №193/01-ю (а.с.8-10, 50-55). Даний договір укладено в письмовій формі, підписано представниками обох сторін та скріплено печатками підприємств.
Предметом укладеного договору є надання послуг електрозв'язку, перерахованих в додатку №1 до договору та безоплатних послуг, перерахованих в додатку №2.
Згідно з пунктом 2.1.1. договору позивач зобов'язувався забезпечувати відповідачу безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв'язку.
Згідно з пунктом 3.2.8. договору відповідач зобов'язувався своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.
Пунктом 4.5. договору сторонами погоджено порядок розрахунків, згідно якого розрахунок за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться Споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відносини суб'єктів ринку телекомунікацій (електрозв'язок) щодо надання та отримання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування регулюються Законом України "Про телекомунікації" від 18.11.2003 р. та Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №720 від 09.08.2005 р.
Згідно статті 63 вказаного Закону та пункту 10 зазначених Правил надання телекомунікаційних послуг здійснюється за умови укладення договору про надання телекомунікаційних послуг. На умовах укладеного договору здійснюються, зокрема, розрахунки за телекомунікаційні послуги.
Загальні положення щодо договорів про надання послуг закріплені в розділі 63 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. ст. 901, 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Спір виник у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором №193-01-ю від 08.11.2001 року.
Як вбачається з обґрунтованого розрахунку позивача та матеріалів справи, заборгованість відповідача за надані йому Послуги за період з 01.10.2008 року по 01.02.2009 року становить 554,13 грн. (а.с. 71-72).
Розрахунок вказаної заборгованості здійснено з урахуванням тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги, тарифів на послугу INTERNET, FRAME RELAY, тарифів на додаткові послуги міжміського міжнародного телефонного зв'язку (а.с. 45-48, 57-62).
Докази оплати відповідачем вказаних сум, які нараховані позивачем за надані телекомунікаційні послуги за період жовтень 2008 - січень 2009 року, в матеріалах справи відсутні, відповідачем на вимогу суду не надані.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача боргу за надані телекомунікаційні послуги в розмірі 554,13 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 36 Закону і пункту 41 Правил у разі затримки плати за надані телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Неустойка (штраф, пеня) є одним із способів забезпечення виконання зобов'язань, що передбачені Цивільним кодексом України.
Згідно статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки.
Виходячи з обґрунтованого розрахунку позивача загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача за період прострочки платежу з 21.11.2008 по 15.06.2009 року, становить 27,64 грн. (а.с. 70).
Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Отже, вимоги позивача про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за грудень 2008 року-червень 2009 р. у сумі 6,535 грн. (а.с. 68) та трьох процентів річних за період з 21.11.2008 року по 15.06.2009 року в сумі 7,05 грн. (а.с. 69) є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене вище та з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів своєчасної оплати відповідачем отриманих телекомунікаційних послуг або доказів сплати заявленої до стягнення суми в цілому, а також відсутність жодних доказів, які б свідчили про неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань по безперебійному і якісному наданню телекомунікаційних послуг, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірма "С.Г.С." (юридична адреса: 27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Будівельників, 8/4; поштова адреса: 27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Леніна 94-а, кім. 9, ідентифікаційний код 22219116, р/р 260043010104, ВОБ № 3069 м. Світловодськ, МФО 323895) на користь відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", від імені якого на підставі довіреності діє Центр електрозв'язку №2 Кіровоградської філії (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Ювілейна, 9, ідентифікаційний код 22211233, р/р 260004649 в АППБ "Аваль", МФО 323538) - заборгованість в сумі 595,35 грн., з яких: 554,13 грн. заборгованість за послуги електрозв'язку, 27,64 грн. пені, 6,53 втрати від інфляції, 7,05 грн. 3% річних, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя В.В. Тимошевська