Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
Іменем України
27.08.2009
Справа №2-15/3215-2009
За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Чеканова Андрія Володимировича (95047, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Задорожний, 3/4, ідентифікаційний номер 2625601790)
До відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Сєйт-Джеліль Ельміри Акимівни (98433, АР Крим, Бахчисарайський район, с. Віліне, вул.. Леніна, 18, ідентифікаційний номер 2580810124)
Про стягнення 2054,49 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко
Від позивача - Барановська Л.О., довіреність № 1692, від 07.07.2009 р., у справі
Від відповідача - Сєйт-Джеліль Е.А.
Обставини справи: Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа Чеканов Андрій Володимирович звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Сєйт-Джеліль Ельміри Акимівни про стягнення 2054,49 грн., в тому числі суму основного боргу у розмірі 1950,00 грн., 104,49 грн. пені.
Позивач позовні вимоги підтримав, мотивуючи тим, що відповідно договору № 3544/06 від 06.04.2007 р. поставив відповідачу товар, однак відповідач обов'язки за договором щодо своєчасного повернення тари не виконав неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 1950,00 грн., що стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 104,49 грн.
08.07.2009 р. до господарського суду АР Крим від позивача надійшла заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 1200,00 грн. заборгованості по оплаті поставленої зворотної тари.
Судом вказана заява була прийнята до розгляду.
27.07.2009 р. до господарського суду АР Крим надійшов відзив відповідача на позов, в якому відповідач проти позову заперечує, просить суд у позові відмовити, зазначаючи, що договору з позивачем не підписувала, а тару за накладною № РН-94125 від 13.06.2008 р. повернула, що підтверджується зворотною накладною.
У судовому засіданні представником позивача надана заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за поставлену зворотну тару згідно накладної № РН-94125 від 13.06.2008 р. у розмірі 1200,00 грн. Крім того, позивач просить суд прийняти відмову від позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 104,49 грн.
Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти зміну позовних вимог, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Відповідач у судовому засіданні 27.08.2009 р. надала відзив на позов, в якому позовні вимоги визнала в повному обсязі, суму заборгованості підтвердила в розмірі 1200,00 грн.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалася перерва. Після закінчення перерви судове засідання було продовжено.
За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
06 квітня 2007 року між Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою Чекановим Андрієм Володимировичем (Постачальник) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Сєйт-Джеліль Ельмірою Акимівною (Покупець) був укладений Договір № 3544. (а.с. 7-8)
Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Постачальник у відповідності з умовами цього Договору зобов'язується поставити у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити продукцію на умовах, передбачених дійсним договором.
Згідно з пунктом 5.3 Договору Покупець повертає Постачальнику зворотну тару одразу після приймання продукції в пункті поставки в кількості, не меншій поставленої та зазначеної в товарно-транспортній накладній.
У випадку повернення тари в меншій кількості, ніж поставлено Покупцю, Постачальник здійснює переведення заборгованості по зворотній тарі в розряд придбаної, виставив Покупцю рахунок на оплату тари, що не повернута. В цьому випадку оплати тари здійснюється згідно пунктів 3.2-3.8. (пункт 5.4 Договору).
Так, пунктами 3.2-3.8 Договору передбачено, що розрахунки за продукцію здійснюються в порядку попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, або іншим передбаченим чинним законодавством України видами розрахунків. При виконанні Покупцем всіх умов дійсного договору може надати Покупцю відстрочку платежу.
Строк дії договору передбачений розділом 7 Договору та становить з моменту його підписання до 31.12.2007 р. Якщо за 10 днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін письмово не заявила про своє бажання розірвати дійсний договір, він вважається пролонгованим на той же строк та на тих самих умовах.
Сторони не представили суду доказів зміни умов договору, його розірвання або визнання недійсним в установленому законом порядку.
На виконання умов Договору позивачем здійснювалися поставки відповідного товару. Вказаний товар був отриманий відповідачем, що підтверджується підписами у видаткових накладних.
Проте, відповідачем всупереч умов договору не було повернуту позивачу зворотну тару, зокрема згідно видаткової накладної № РН-94125 від 13.06.2008 р. в кількості 4 одиниць.
18.02.2009 р. за вих.. № 55 відповідачу було направлено відповідне повідомлення про переведення зворотної тари в розряд придбаної та виставлений рахунок на оплату.
Проте, відповідачем вартість тари оплачена не була, що призвело до утворення кредиторської заборгованості перед позивачем за зворотну тару кількістю 4 одиниці у розмірі 1200,00 грн., що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.
Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Договору та вимогам чинного законодавства зобов'язання за договором по оплаті за отриману зворотну тару не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість.
Відповідач відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів повної оплати заборгованості. У судовому засіданні відповідачем сума заборгованості у розмірі 1200, 00 грн. визнана у повному обсязі.
За такими обставинами, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 1200,00 грн. заборгованості за поставлену зворотну тару, через що вимоги позивача про стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Сєйт-Джеліль Ельміри Акимівни заборгованості у розмірі 1200,00 грн. підлягають задоволенню.
У судовому засіданні представником позивача надана заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої просив прийняти відмову від позову в частині стягнення пені у розмірі 104,49 грн.
Розглянувши матеріали справи, заяву позивача, суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити.
Судом встановлено, що відмова позивача від частини позову не порушує чиї-небудь законні права та охоронювані законом інтереси, а також повноваження, якими наділений представник Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Чеканова Андрія Володимировича Барановська Л.О. дозволяють відмовитися від позову, також, приймаючи до уваги той факт, що звернення з позовом до господарського суду було ініційоване саме позивачем, а отже заява Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Чеканова Андрія Володимировича підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального Кодексу України провадження по справі підлягає припиненню у випадку відмови позивача від позову та якщо відмова прийнята господарським судом.
Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 104,49 грн. пені підлягає припиненню.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, пунктом 4 частини 1 статті 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Сєйт-Джеліль Ельміри Акимівни (98433, АР Крим, Бахчисарайський район, с. Віліне, вул.. Леніна, 18, ідентифікаційний номер 2580810124) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Чеканова Андрія Володимировича (95047, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Задорожний, 3/4, ідентифікаційний номер 2625601790, р/р 26003440466551 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк» в м. Сімферополі, МФО 324010) 1200,00 грн. заборгованості, 59,58 грн. державного мита та 182,53 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення пені у розмірі 104,49 грн. провадження у справі припинити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.