ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 8/286
03.09.09
За позовом Закритого акціонерного товариства «ШРБУ № 100»
до Дочірнього підприємства «Автобан Україна»
про стягнення 27 604,42 грн.
Суддя В.С. Катрич
Представники:
Від позивача представник - Лещенко Ю.В. (дов. № 60 від 28.05.2009р.)
Від відповідача не з'явилися
Обставини справи:
Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 16 543,09 грн., що становить заборгованість за надані послуги з перевезення бітумної емульсії авто-гудронатором та поставку бітумної емульсії, а також 9 785,93 грн. збитків від інфляції та 1 275,40 грн. трьох відсотків річних.
Ухвалою Господарського суду м.Києва від 24.06.2009р. порушено провадження у справі № 8/286, розгляд справи призначений на 06.08.2009р.
До прийняття рішення у справі позивач збільшив позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача 16 543,09 грн. основного боргу та 11 244,38 грн. збитків від інфляції, 1 511,99 грн. трьох відсотків річних.
Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулося 06.08.2009р. надав письмові пояснення щодо застосування строків позовної давності та документи по справі.
Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулося 06.08.2009р. подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з знаходженням виконуючого обов'язки директора у лікарні, а головного бухгалтера у відпустці та неможливістю надати документи на вимогу ухвали суду.
Ухвалою Господарського суду м.Києва від 06.08.2009р. розгляд справи був відкладений на 03.09.2009р., у зв'язку з неподанням відповідачем витребуваних доказів; звернуто увагу відповідача на те, що у відповідності до положень ст.75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
У судове засідання, призначене на 03.09.2009р. з'явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Від відповідача через канцелярію суду клопотань та заяв не надходило.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд -
24.04.2009р. між Дочірнім підприємством «ШРБУ № 100»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»- «орендодавець»та Закритим акціонерним товариством «ШРБУ № 100»- «орендар»був укладений договір оренди цілісного майнового комплексу ВМЕ № 126493.
Згідно з п.1 3 вищевказаного договору, «орендар»виступає правонаступником прав та обов'язків «орендодавця»(ДП «ШРБУ № 100»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України») у частині активів та пасивів згідно передавального балансу та прав і обов'язків «орендодавця»в частині здійснення діяльності, зазначеної п.1.2 договору.
Пунктом 1.2 вищевказаного договору передбачено, що майно передається в оренду з метою здійснення «орендарем»діяльності по будівництву та ремонту автомобільних доріг та здійснення інших видів господарської діяльності, що передбачені статутом «орендаря». Майно, що передається в оренду на підставі цього договору, зараховується на баланс «орендаря»із зазначенням що це майно є орендованим.
Позивач наголосив на тому, що Дочірнім підприємством «ШРБУ № 100»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»були надані послуги Дочірньому підприємству «Автобан-України»з перевезення бітумної емульсії авто-гудронатором та поставки бітумної емульсії, що підтверджується складеним, підписаним та скріпленим печатками сторін між Дочірнім підприємством «ШРБУ № 100»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»та Дочірнім підприємством «Автобан-України»актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-000754 від 07.07.2006р. на суму 5 181,78 грн. та видатковою накладною № РН-0000365 від 12.07.2006р. на поставку бітумної емульсії на суму 11 361,31 грн. та товарно-транспортною накладною (копії в матеріалах справи).
Факт отримання бітумної емульсії Дочірнім підприємством «Автобан-України» підтверджується довіреністю серія ЯМГ від 12.07.2006р., виданою Дочірнім підприємством «Автобан-України»на ім'я Шулика О.І. (копія в матеріалах справи).
Дочірнім підприємством «ШРБУ № 100»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»були виставлені Дочірньому підприємству «Автобан-України»рахунки-фактури на оплату № СФ-0000379 від 07.07.2006р. та № СФ-0000354 від 12.07.2006р.
Нормою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дію (сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст.509 ЦК України).
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ст. 11 ЦК України).
Матеріали справи підтверджується, що між Дочірнім підприємством «ШРБУ № 100»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»та Дочірнім підприємством «Автобан-України»існували правовідносини.
Дочірнє підприємство «ШРБУ № 100»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»звернулося до Дочірнього підприємства «Автобан-України»з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 16 543,09 грн., але відповіді від Дочірнього підприємства «Автобан-України»не отримало, Дочірнє підприємство «Автобан-України»кошти не перерахувало. Відповідачем не доведено протилежне.
Листом № 447 від 05.05.2009р. Дочірнє підприємство «ШРБУ № 100» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»повідомило Дочірнє підприємство «Автобан-України», що згідно договору оренди цілісного майнового комплексу з 24.04.2009р. переймачем прав та обов'язків нашого підприємства є Закрите акціонерне товариство «ШРБУ № 100»; ЗАТ «ШРБУ № 100»переймає у ДП «ШРБУ № 100»«ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»всі права та обов'язки і наступні розрахунки Дочірнє підприємство «ШРБУ № 100»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»просило проводити з ЗАТ «ШРБУ № 100». (копія листа в матеріалах справи).
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.
Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Станом на день розгляду справи відповідач за поставлений товар (бітумну емульсію) та надані послуги з перевезення бітумної емульсії не розрахувався, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 16 543,09 грн.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 16 543,09 грн. основного боргу за надані послуги з перевезення бітумної емульсії та поставку бітумної емульсії правомірна та підлягає задоволенню.
Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 11 244,38 грн. збитків від інфляції, 1 511,99 грн. трьох відсотків річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.
При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг та поставленого товар виникло згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-000754 від 07.07.2006р. та видаткової накладної № РН-0000365 від 12.07.2006р., відповідач не виконав своїх зобов'язань, а саме не сплатив вартість наданих послуг та поставленого товару у повному обсязі, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних в розмірі 1 511,99 грн. та збитків від інфляції в розмірі 11 244,38 грн., зазначених позивачем в розрахунку, та перевіривши наданий позивачем розрахунок суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 1 511,99 грн. підлягає задоволенню повністю, вимога ж позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягають задоволенню частково в сумі 10 686,84 грн. В іншій частині вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції слід відмовити.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 16 543,09 грн. основного боргу, 10 686,84 грн. збитків від інфляції, 1 511,99 грн. трьох відсотків річних, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково в сумі 28 741,92 грн. В іншій частині позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Позивачем при зверненні до суду з вказаним позов було сплачено державне мито в сумі 552,08 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 48 від 26.05.2009р. та № 123 від 17.06.2009р. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 46 від 26.05.2009р. (наявні в матеріалах справи два платіжних доручення за однаковим номером 46 та від однієї дати 26.05.2009р.)
З огляду на викладене, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України державне мито в сумі 259,09 грн. (за вирахуванням 1% ціни позову з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).
Керуючись ст. ст. 525, 526, 625, 692, 712, 901, 903 ЦК України, ст. ст. 193 ГК України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Автобан Україна»(04655, м.Київ, вул. Чорноморська, 1; код ЄДРПОУ 32593472) на користь Закритого акціонерного товариства «ШРБУ № 100»(юридична адреса: 07335, Київська область, Вишгородський район, с. Демидів, Урочище Берізки, 3; поштова адреса: 03170, м.Київ, вул. Янтарна, 2; код ЄДРПОУ 36444825) 16 543 (шістнадцять тисяч п'ятсот сорок три) грн. 09 коп. основного боргу, 10 686 (десять тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. 84 коп. збитків від інфляції, 1 511 (одна тисяча п'ятсот одинадцять) грн. 99 коп. трьох відсотків річних, 287 (двісті вісімдесят сім) грн. 42 коп. державного мита, 306 (триста шість) грн.55 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Повернути Закритому акціонерному товариству «ШРБУ № 100»(юридична адреса: 07335, Київська область, Вишгородський район, с. Демидів, Урочище Берізки, 3; поштова адреса: 03170, м.Київ, вул. Янтарна, 2; код ЄДРПОУ 36444825) з Державного бюджету України державне мито зайво сплаченого платіжним дорученням № 123 від 17.06.2009р. в сумі 259 (двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 09 коп. Оригінал платіжного доручення № 123 від 17.06.2009р. на суму 276,04 грн. знаходиться в матеріалах справи № 8/286.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Суддя
В.С. Катрич
Дата підписання: 23.09.2009р.