Справа № 686/21190/13-ц
Провадження № 22-ц/792/857/15
11 серпня 2015 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
у складі: головуючого судді Купельського А.В.,
суддів: Фанди В.П., Спірідонової Т.В.
при секретарі: Дорощук О.М., Шевчук Ю.Г.,
з участю:апелянта ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 7 липня 2014 року, по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання права спільної часткової власності на нерухоме майно, поділ майна в натурі та припинення права спільної сумісної власності на нього ,
У жовтні 2013 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначали, що їм та відповідачу на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1. ОСОБА_1 мирним шляхом вирішити питання про поділ не бажає та перешкоджає їм у здійсненні права володіння, користування та розпорядження квартирою.
У зв'язку з цим та після уточнення позовних вимог, позивачі просили суд визнати право на 1/3 частку кожного із сторін в спірній квартирі, поділити спірне житлове приміщення на дві частини, відповідно до частки кожного з них в натурі, виділивши їм згідно варіанту №1 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 6-69-14 від 25 квітня 2014 року: коридор площею 9,6 кв.м, комору - 2,3 кв. м, кухню 9,8 кв. м, жилу кімнату - 16,5 кв. м, всього 38,2 кв. м, відповідачу - інші приміщення загальною площею 38 кв. м; стягнути з ОСОБА_1 на їх користь 48891 грн. - суму коштів, на яку зменшена їх ідеальна частка по відношенню до частки відповідача. Витрати по переобладнанню квартири покласти на кожну з сторін у відповідності до визначеного судом варіанту поділу і зобов'язати відповідача за його рахунок відновити другий вихід з квартири. Припинити право спільної сумісної власності на квартиру №1 в будинку №4 на ст. Богданівні Хмельницького району.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 07 липня 2014 року позов задоволено частково.
Головуючий у першій інстанції: Карплюк О.І. Категорія:2,5 Доповідач: Купельський А.В.
Визнано за ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 право власності по 1/3 частині квартири АДРЕСА_1.
Проведено поділ квартири АДРЕСА_1, шляхом виділення зі складу спільної часткової власності часток співвласників в натурі:
- ОСОБА_3 та ОСОБА_4 коридор 1-1 площею 9,6 кв.м, комору 1-2 площею 2,3 кв.м, кухню 1-3 площею 9,8 кв.м, житлову 1-4 площею 16,5 кв.м, загальною площею 38,2 кв.м;
- ОСОБА_1 коридор 1-1 площею 1 кв.м, житлову 2-1 площею 11 кв.м, житлову 2-2 площею 11,1 кв.м, сходову клітку 1 площею 11,9 кв.м, лоджію площею 3,5 кв.м, загальною площею 38,5 кв.м.
Зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 переобладнати дверний проріз в перегородці між приміщеннями 1-1 і 1-2, обладнати перегородку в приміщенні 1-1, обладнати перегородку для влаштування тамбуру в приміщенні 1-1, переобладнати приміщення 2-2 під кухню, перенести перегородку між приміщеннями 2-1 і 2-2 в сторону приміщення 2-2 на 1,05 м, переобладнати систему електроосвітлення, водопостачання і опалення окремо для кожної квартири.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 компенсацію в сумі 48891 грн..
Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням ОСОБА_1, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити.
Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 19 листопада 2014 року рішення Хмельницького міськрайонного суду від 7 липня 2014 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 лютого 2015 року рішення апеляційного суду Хмельницької області від 19 листопада 2014 року скасовано, а справу передано на новий апеляційний розгляд.
Таким чином предметом даного апеляційного провадження є апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 7 липня 2014 року.
Апелянт вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Посилається на те, що суд неправомірно не застосував строк позовної давності.
Апелянт зазначає, що суд не звернув уваги, що він здійснив значні поліпшення квартири, що збільшило її вартість, тому сплата позивачам компенсації є неправомірною та несправедливою.
Також, ОСОБА_1 вказує, що суд не звертався до виконкому Хмельницької районної ради з приводу надання згоди на переобладнання житла.
Також, на думку апелянта, суд не прийняв до уваги, що відповідача рішенням суду зобов'язано сплачувати компенсацію за присуджену судом частину квартири, на яку він права не має.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності, відповідно до вимог ч. 1 ст.368 ЦК України, є спільною сумісною власністю.
З матеріалів справи видно, що 12 травня 1997 року Жмеринською дистанцією цивільних споруд сторонам було видано свідоцтво № 1981 від 12 травня 1997 року про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1. Загальна площа квартири становить 76,7 кв.м., житлова 38,6 кв.м (а. с. 12).
Таким чином, квартира АДРЕСА_1 є спільною частковою власністю сторін ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в рівних частинах, тобто по 1/3.
Відповідно до положень ст.ст. 183, 364, 367, 370 ЦК України, виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольованій квартири.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.п. 6, 7 постанови від 04 жовтня 1991 року № 7 „Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольованій квартири.
Згідно висновку будівельно-технічного експерта № 6-69-14 від 25 квітня 2014 року квартира АДРЕСА_1 складається з трьох кімнат. Поділ зазначеної квартири в ідеальних частках по 1/3 частині або по 1/3 та 2/3 частини провести неможливо, квартира є неподільною річчю в межах існуючих площ. Запропоновано варіанти поділу вказаного будинку з відхиленням від ідеальних часток - по 1/2 частині (а. с. 50-72).
Позивачі звернулись до суду з вимогою виділити їм частину квартири, що розташована на першому поверсі будинку, оскільки відповідач перешкоджає їм користуватись квартирою.
Рішенням суду вимоги позову задоволено, ОСОБА_3, ОСОБА_4 виділено ? частину квартири на першому поверсі, вже обладнану кухнею та санвузлом.
Зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 переобладнати дверний проріз в перегородці між приміщеннями 1-1 і 1-2, обладнати перегородку в приміщенні 1-1, обладнати перегородку для влаштування тамбуру в приміщенні 1-1, переобладнати приміщення 2-2 під кухню, перенести перегородку між приміщеннями 2-1 і 2-2 в сторону приміщення 2-2 на 1,05 м, переобладнати систему електроосвітлення, водопостачання і опалення окремо для кожної квартири.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 компенсацію в сумі 48891 грн..
Задовольняючи позов суд першої інстанції врахував погодження позивачів на зменшення їх часток в квартирі, отримання компенсації за частку на яку зменшена їх ідеальна частка по відношенню до частки відповідача та виходячи з наявності технічної можливості поділу квартири в натурі на дві рівні частини, провів поділ квартири згідно варіанту 1 висновку експерта зі зміною ідеальних часток позивачів і присудженням їм грошової компенсації за зменшення часток та припинення права спільної часткової власності на квартиру.
Між тим, вимоги позивачів і висновок суду першої інстанції є передчасним.
Рішенням суду, відповідачу, всупереч його волі, з порушенням принципу співмірності, виділено частину квартири на другому поверсі, яка приблизно на 50% більша від його ідеальної частки в квартирі. ОСОБА_1 необхідно буде обладнати квартиру санвузлом і кухнею, окремим входом та ще й виплачувати компенсацію від меншої ідеальної частки квартири, яку виділяється позивачам.
ОСОБА_1 заперечував проти виділення йому квартири в такому розмірі і на другому поверсі і проти виплати компенсації.
Можливості сплачувати компенсацію відповідач не має, що в подальшому потягне виникнення боргу і виселення з квартири.
Крім того, на першому поверсі квартири знаходяться добудови, які покращують загальну вартість частини квартири на першому поверсі і відповідно до пояснень сторін, прибудову провів ОСОБА_1.
Окрім того, припинення права спільної сумісної власності позивачів на усю квартиру та права власності на 1/6 частки квартири позивачів, за умови неможливості сплати відповідачем компенсації, призведе до порушення їх прав. У свою чергу, примушення відповідача викупити у позивача частку квартири призведе до порушення його прав, оскільки законодавством не передбачено можливості набуття права власності у примусовому порядку.
До того ж, наявні в матеріалах справи постанови про відмову в порушенні кримінальної справи по факту перешкоджання позивачам в користуванні спірною квартирою не підтверджують вимоги позивачів, що відповідач перешкоджає їм у користуванні квартирою (а. с. 15-16).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 знаходиться за кордоном, а ОСОБА_4 має інше житло.
Оскільки право власності є абсолютним правом, що включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом, то власник - позивачі на підставі ст. 391 ЦК України, ст. 150 ЖК Української РСР можуть захистити своє порушене право шляхом вселення, що відповідає ст. 16 ЦК України і є способом адекватним при встановленні порушення їх прав.
Оскільки відсутня технічна можливість виділення кожному із сторін окремо відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), і відсутня технічна можливість переобладнання будинку в ізольованій квартирі, в частинах які відповідають розміру їх часток у приватній власності, з врахуванням вищевикладеного, виділення позивачам ? частки спірної квартири є неможливим, поза як будуть порушуватись права сторін.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Зам результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення, тому відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України, змінює розподіл судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 7 липня 2014 року скасувати.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання права спільної часткової власності на нерухоме майно, поділ майна в натурі та припинення права спільної сумісної власності на нього.
Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 по 113 грн. судових витрат з кожного.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:/підпис/
Судді:/підписи/
З оригіналом згідно:
суддя апеляційного суду А.В. Купельський