копія
Справа № 11-777/2010 Головуючий в 1-й інстанції Лазаренко А.В.
Категорія: ст. 286 ч.3 КК України Доповідач Ващенко С. Є.
29 грудня 2010 року Колегія суддів у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницького області в складі:
головуючого - судді Ващенка С.Є.,
суддів Курдзіля В.Й., Суслова М.І,
з участю секретаря Бондарук О.П.,
прокурора Леськіва В.О.,
перекладача ОСОБА_1,
потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представника потерпілих ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 на вирок Летичівського районного суду від 4 грудня 2009 року.
Цим вироком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця, жителя та громадянина Турецької Республіки, м. Антак'я, с.Кочьорен, 1, турка, ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючого водієм в міжнародному транспортно-торгівельному товаристві з обмеженою відповідальністю „Оз Гюльмен”, неодруженого, раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, та призначено йому покарання у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
Строк відбуття покарання постановлено обчислювати з 24 березня 2009 року.
Запобіжний захід ОСОБА_6 залишено попередній - тримання під вартою.
Речові докази:
-належний ОСОБА_2 автомобіль НОМЕР_1, - вирішено повернути власнику;
-два контрольні диски автомобіля „МАН”, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автомобіля „МАН” tga 18.480”, реєстраційний номер 31 FZ 236, А 002962 та свідоцтво про реєстрацію ТЗ „ARIS” 31-D-5459, А 002927 і посвідчення водія №74680 на ім'я ОСОБА_6 - залишено у справі.
-арешт на автомобіль „МАН” tga 18.480”, реєстраційний номер 31FZ236, з напівпричіпом марки „ARIZ” 31-D-5459, який знаходиться на зберіганні на автомобільній стоянці „Дюшес” смт. Летичів, залишено і вирішено конфісковати його в рахунок відшкодування шкоди потерпілим.
Постановлено стягнути з ОСОБА_6 судові витрати:
1059,24 грн. - за проведення автотехнічної експертизи;
441,29 грн. - за проведення автотоварознавчої експертизи;
282,36 грн. - за проведення комплексної експертизи.
Цивільні позови ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_4 задоволено частково, позови прокурора Летичівського району - повністю.
Вирішено стягнути з ОСОБА_6, власника автомобіля ОСОБА_9 та орендаря автомобіля ТОВ „ОЗ Гюльмен Улусларараси Ташимаджилик ВЕ Тіарет мілітед Шіркеті” солідарно на користь потерпілих:
- ОСОБА_3 - 11481,93 грн. у відшкодування матеріальної та 180000 грн. моральної шкоди;
- ОСОБА_2 - 150000 грн. у відшкодування моральної шкоди;
- ОСОБА_8 - 80000 грн. у відшкодування моральної шкоди;
- ОСОБА_4 - 30000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_6:
на користь Летичівської ЦРЛ - 66,49 грн. у відшкодування витрат на лікування ОСОБА_8 та ОСОБА_10;
на користь Хмельницької обласної клінічної лікарні №1 - 2061,88 грн. у відшкодування витрат на лікування ОСОБА_2;
на користь Кіровоградської обласної лікарні - 5166,77 грн. у відшкодування витрат на лікування ОСОБА_8 та ОСОБА_2
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винним і засуджено за те, що він 22.11.2008 року о 8 годині 20 хвилин, керуючи автомобілем марки „МАN tga 18.480”, реєстраційний номер 31 FZ 236, з напівпричепом марки „ARIS” на 294 км + 450 м автодороги Стрий - Тернопіль - Кіровоград - Знам'янка, поблизу с. Русанівці Летичівського району Хмельницької області порушив п.п.1.2., 1.3., 1.5. ч.1, 2.3. (б), 10.1., 11.2., 12.3. Правил дорожнього руху України та допустив зіткнення із зустрічним легковим автомобілем марки „ВАЗ-2108” під керуванням потерпілого ОСОБА_2 на його смузі руху, внаслідок чого пасажири автомобіля „ВАЗ-2108” неповнолітня ОСОБА_11 і ОСОБА_10 отримали тяжкі тілесні ушкодження, від яких померли, пасажиру цього ж автомобіля ОСОБА_8 були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження, а водієві ОСОБА_2 - тяжкі тілесні ушкодження.
За змістом апеляції засудженого він просить вирок скасувати, оскільки його вини в ДТП немає.
В апеляції та доповненні до неї захисник засудженого, посилаючись на неповноту досудового і судового слідства та істотні порушення кримінально-процесуального закону, просить вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, змінивши ОСОБА_6 запобіжний захід на інший, не пов'язаний з триманням під вартою. При цьому зазначає, що пред'явлене йому обвинувачення в порушенні п.п.1.2., 1.3., 1.5. ч.1, 2.3. (б), 10.1., 11.2., 12.3. Правил дорожнього руху України має загальний характер і ґрунтується на припущеннях та доказах, які викликають сумніви у їх достовірності та допустимості. Вказує, що з такого обвинувачення не зрозуміло, як саме він їх порушував, в чому вони проявилися і порушення вимог якого саме пункту призвели до ДТП. Акцентує увагу на тому, що згідно з висновком експертизи від 18.02.2009 року водій ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.п.10.1., 11.2., 11.3., 12.3. Правил дорожнього руху України, а також дотримуватися правил обмеження швидкості на даному відрізку дороги, де швидкість була обмежена 50 км/год., однак цього не зробив.
На думку захисника, справа розглянута необ'єктивним і упередженим судом, який неповно та однобічно провів судове слідство, безпідставно відхиливши показання безпосередніх очевидців події і не взявши до уваги наданого стороною захисту висновку спеціалістів Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз; висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки у справі є докази того, що саме автомобіль „ВАЗ” під керуванням ОСОБА_2, виїхавши на смугу зустрічного руху, створив аварійну ситуацію, на яку ОСОБА_6 не мав можливості та часу зреагувати.
Захисник також звертає увагу на те, що упередженість та необ'єктивність головуючого у справі судді, ще на стадії її попереднього розгляду давали підстави двічі заявити йому відвід.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого та його захисника на підтримку апеляцій з посиланням на зазначені у них доводи, потерпілих та їх представника, на думку яких доводи апелянтів є необґрунтованими, міркування прокурора про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, у тому числі шляхом проведення судового слідства у відповідній частині, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 п.3 ст.367 і ч.1 ст.370 КПК України підставами для скасування вироку є істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок. А згідно з ч.2 п.3 ст.370 КПК України вирок в усякому разі належить скасувати, якщо порушене право обвинуваченого на захист.
Як видно з матеріалів справи, органи досудового слідства пред'явили ОСОБА_6 обвинувачення у тому, що 22 листопада 2008 року о 8 годині 20 хвилин він керував автомобілем „МАN” з напівпричіпом марки „АRІS” по автодорозі Стрий - Тернопіль - Кіровоград - Знам'янка в напрямку м. Хмельницького поза межами населеного пункту. На 294 км + 450 м вказаної автодороги, поблизу с. Русанівці Летичівського району Хмельницької області, на смугу його руху виїхав зустрічний автомобіль марки ВАЗ-2108, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2.
З метою уникнення зіткнення ОСОБА_12, порушуючи вимоги Правил дорожнього руху України, не врахував дорожніх умов та обстановки, не переконався в тому, що це буде безпечним, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу і, продовжуючи рух, виїхав на смугу зустрічного руху. В цей час автомобіль НОМЕР_3 повернувся на смугу свого руху, де і відбулося зіткнення між даними транспортними засобами.
Внаслідок порушення водієм ОСОБА_12 вимог Правил дорожнього руху України, які призвели до виникненням дорожньо - транспортної пригоди, пасажири автомобіля ВАЗ 2108 неповнолітня ОСОБА_11 загинула на місці пригоди, ОСОБА_10 померла в той же день в Летичівській центральній районній лікарні, пасажиру ОСОБА_8 були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження, а водію ОСОБА_2 - тяжкі тілесні ушкодження.
Водій ОСОБА_12 порушив правила безпеки дорожнього руху, передбачені пунктами 1.2., 1.3., 1.5. ч.1., 2.3. (б), 10.1., 11.2., 12.3 Правил дорожнього руху України, де вказано:
п.1.2. - в Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів;
п.1.3. - учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими;
п.1.5. (ч. 1) - дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
п.2.3. - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
п. 10.1. - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
п. 11.3. - на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу;
п.12.3. - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечно для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Вищевказані порушення правил безпеки дорожнього руху знаходяться в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками - смертю двох потерпілих, спричиненням потерпілим середньої тяжкості тілесних ушкоджень та заподіяння тяжкого тілесного ушкодження.
Однак обвинувачення, викладене у такому вигляді, є неконкретним, оскільки у ньому спочатку зазначено, що саме ОСОБА_2 на своєму автомобілі виїхав на смугу руху, по якій рухався ОСОБА_6, а останній виїхав на зустрічну для нього смугу з метою уникнення зіткнення. І тут же вказано, що ОСОБА_6 зробив це, порушуючи вимоги Правил дорожнього руху, не врахував дорожніх умов та обстановки, не переконався в тому, що це буде безпечним, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу і, продовжуючи рух, виїхав на смугу зустрічного руху. В цей час автомобіль ВАЗ повернувся на смугу свого руху, де і відбулося зіткнення між даними транспортними засобами.
При цьому, навівши у такий спосіб перелік вказаних пунктів Правил дорожнього руху (далі - ПДР) з викладенням їх змісту, органи досудового слідства в обвинуваченні не конкретизували, порушення вимог якого саме пункту ОСОБА_6 призвело до ДТП, і чому вимоги цих пунктів він повинен був дотримуватися, тоді, коли, як видно з матеріалів справи, саме автомобіль „ВАЗ” виїхав на його смугу руху, після чого зустрічна для ОСОБА_6 смуга руху стала вільною, що давало йому змогу без створення небезпеки іншим учасникам руху об'їхати по ній перешкоду у вигляді автомобіля ВАЗ, яка раптово виникла на його (ОСОБА_6) смузі, з метою уникнення лобового зіткнення транспортних засобів.
Не вказано в обвинуваченні і того, чи ОСОБА_6 був неуважним і чи відволікався від керування, а також, чи він об'єктивно спроможний був виявити небезпеку, створену ОСОБА_2 за обставин, повідомлених учасниками ДТП та її очевидцями.
Не дивлячись на те, що відповідно п.1.4. ПДР кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники руху виконують ці Правила, в порушення вимог ст.ст.22 і 65 КПК України, зазначивши в обвинуваченні, що ОСОБА_6 виїхав на смугу зустрічного руху з метою уникнути зіткнення з автомобілем ВАЗ, який виїхав на його смугу руху, органи досудового слідства не з'ясували і не вказали дійсної причини таких дій водія ОСОБА_2, не зазначили, які вимоги ПДР при цьому порушив чи дотримався останній, виїжджаючи на смугу зустрічного руху, по якій їхав автомобіль під керуванням ОСОБА_6, як не зазначили, чи відповідала швидкість автомобіля „ВАЗ” вимогам дорожнього знаку 3.29. „Обмеження максимальної швидкості” (50 км/год.) і чому він не гальмував перед зіткненням, що має істотне значення для правильного вирішення справи і свідчить про передчасність винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2
Таке неповне, суперечливе і неоднозначне обвинувачення не відповідає вимогам ст.132 КПК України, відповідно до якої в постанові про притягнення як обвинуваченого, крім іншого, повинно бути зазначено: злочин, у вчиненні якого обвинувачується дана особа, час місце та інші обставини вчинення злочину, наскільки вони відомі слідчому; порушує передбачене ст.43 КПК України право обвинуваченого знати, в чому його конкретно обвинувачують і, всупереч вимог ст.21 КПК України, позбавляє його можливості ефективно захищатися від нього встановленими законом засобами.
Крім того, за наявності у висновку транспортно-трасологічної експертизи від 18.12.2008 року №283А, яку провели експерти НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області, суперечностей з даними, отриманими при відтворенні обстановки та обставин події за участю свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_1, який перед ДТП рухався за автомобілем „MAN” і був безпосереднім очевидцем події, органи досудового слідства призначили комплексну судову транспортно-трасологічну та автотехнічну експертизу, яку доручили провести тим же експертам, які 18.02.2009 року у своєму висновку за №26А, підтвердивши свій попередній висновок щодо обставин та місця зіткнення транспортних засобів, заперечили спроможність показань з цього приводу ОСОБА_6 та ОСОБА_1, а ознайомивши обвинуваченого з цими висновками експертизи лише 24.03.2009 року відмовили йому та його захиснику у задоволенні клопотання про проведення повторної комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи експертами іншої експертної установ з метою усунення вказаних суперечностей.
Таким чином органи досудового слідства порушили вимоги ч.6 ст.75 КПК України, відповідно до яких, коли висновок експерта буде визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або інакше викликає сумніви в його правильності, може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові або іншим експертам; вимоги ч.2 ст.221 КПК України, згідно з якою слідчий зобов'язаний задовольнити клопотання обвинуваченого і його захисника, якщо обставини, для з'ясування яких заявлено клопотання, мають значення для справи, а також порушили права обвинуваченого при призначенні і проведенні експертизи, передбачені ст.197 КПК України.
Суд же першої інстанції не тільки не звернув уваги на вказані порушення закону, які є істотними і виключали можливість постановлення вироку, а й сам допустив порушення кримінально процесуального закону.
Так, всупереч вимог ст.245 КПК України, відповідно до якої за наявності достатніх підстав для розгляду справи в судовому засіданні суддя, не вирішую наперед питання про винуватість, виносить постанову про призначення справи до судового розгляду, в ході попереднього розгляду справи при вирішенні клопотань захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу та про направлення справи на додаткове розслідування, суддя в постановах як на підстави відмови у їх задоволенні, у тому числі вказував: „...що ОСОБА_6 вчинив особливо небезпечний злочин, ...” та „...що вина ОСОБА_6 у вчиненні злочину доведена матеріалами справи...”
Вживанням таких висловів у постановах суддя порушив визначені у ст.62 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципи невинуватості особи, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком, і дав підстави сумніватися у його безсторонності, а відтак й у тому, що вирок винесено законним складом суду.
Крім того, навівши у вироку лише перелік пунктів ПДР без розкриття їх змісту, суд не зазначив конкретних ознак злочину, чим порушив вимоги ст.334 КПК України і ще більше ускладнив можливості засудженого ефективно захищатися від обвинувачення, визнаного судом доведеним, в судах вищих інстанцій.
Оскільки наведені неповнота та неправильність досудового слідства позбавляли ОСОБА_6 ефективно захищатися від пред'явленого йому обвинувачення, виключали можливість постановлення вироку і не можуть бути усунені в судовому засіданні, то, на підставі ст.ст.365, 368, 370 КПК України, відповідно до вимог ч.1 ст.374 цього Кодексу, вирок підлягає скасуванню з направленням справи на додаткове розслідування, яке слід провести з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону.
З метою всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи в ході додаткового розслідування також необхідно встановити:
- швидкість, з якою рухався ОСОБА_2 під час виїзду на зустрічну смугу руху та в момент ДТП;
- дійсні причини виїзду ОСОБА_2 на зустрічну смугу руху;
- відстань між автомобілями в момент виїзду ОСОБА_2 на зустрічну смугу руху;
- чи відповідали такі дії ОСОБА_2 вимогам ПДР. Якщо так, то яким саме;
- чи спроможний був ОСОБА_6 об'єктивно виявити небезпеку чи перешкоду у вигляді легкового автомобіля, який виїхав йому назустріч;
- що в дійсності у цій ситуації змусило ОСОБА_6 частково виїхати на зустрічну смугу руху і майже одразу повертатися на свою смугу руху;
- яких заходів він повинен був вжити у створеній ОСОБА_2 ситуації, щоб забезпечити особисту безпеку та безпеку громадян, які знаходилися у легковому автомобілі, що виїхав на його смугу руху, їдучи назустріч, з урахуванням фактору раптовості виїзду, швидкості обох автомобілів, їх ваги і розмірів, погодних умов, стану покриття дороги тощо;
- провести повторну судову транспортно-трасологічну та автотехнічну експертизу. У випадку необхідності, з метою встановлення найбільш достовірних даних щодо обставин ДТП, провести відтворення обстановки та обставин події за участю усіх учасників ДТП та її очевидців, провести інші оперативні заходи та слідчі дії;
- дати належну оцінку усім зібраним у справі доказам і залежно від встановленого прийняти відповідне рішення.
Враховуючи, що вирок скасовується у зв'язку з порушеннями кримінально-процесуального закону, інші доводи апелянтів не обговорюються. Проте вони підлягають перевірці в ході додаткового розслідування справи.
При цьому колегія суддів вважає, що запобіжний захід щодо ОСОБА_6 слід залишити попередній - тримання під вартою, оскільки відомостей про наявність у нього місця проживання (перебування) в Україні у справі немає, апелянти таких відомостей не надали і заявили, що можливості внести заставу в необхідному розмірі у них немає, питання про можливість застосування інших конкретних видів запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не порушують.
Разом з тим колегія суддів звертає увагу на те, що за наявності підстав, передбачених ст.165 КПК України, під час додаткового розслідування цей запобіжний захід може бути змінений чи скасований мотивованою постановою слідчого або прокурора.
Підстав для зняття арешту з автомобіля „МАN” з напівпричіпом марки „АRІS” до закінчення додаткового розслідування немає, оскільки вони визнані речовими доказам, які долучені до справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Летичівського районного суду від 4 грудня 2009 року щодо засудженого ОСОБА_6 скасувати, а справу направити прокурору Летичівського району для додаткового розслідування.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 залишити попередній-тримання під вартою.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області ОСОБА_13