Провадження № 22-ц/490/4688/12 Справа № 2/406/39/2012 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Макаров М.О.
Категорія 46
12 червня 2012 року м. Дніпропетровськ Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Гайдук В.І., Міхеєвої В.Ю.
при секретарі - Завідонової К.Д.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2012 року по справі
за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, треті особи: Комунальне підприємство «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризаці», приватний нотаріус Верхньодніпровського нотаріального округу ОСОБА_5, відділ державної виконавчої служби Верхньодніпровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, про поділ поділ спільного майна подружжя, визнання права власності-
У червні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2, треті особи: КП «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризаці», приватний нотаріус Верхньодніпровського нотаріального округу ОСОБА_5, відділ державної виконавчої служби Верхньодніпровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, про поділ поділ спільного майна подружжя, визнання права власності, в якій з урахуванням останніх уточнень просила визнати частково недійсним в ? частині свідоцтво про право власності на житловий будинок по вул. Шелєпова, 13 в м. Верхньодніпровську, виданого 04 серпня 2011 року на ім'я ОСОБА_2; визнати за нею право власності на ? частину вказаного житлового будинку .
Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено, визнано недійсним в ? частині свідоцтво про право власності на житловий будинок по вул. Шелєпова 13, в м. Верхньодніпровськ; визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину житлового будинку по вул. Шелєпова 13, в м. Верхньодніпровськ, а також стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованним. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що спіний будинок належить позивачу та відповідачу ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності подружжя, договір позики укладався не в інтересах сім'ї, а також позивачка не укладала угоди з відповідачем ОСОБА_2 щодо забезпечення виконання зобов'язань відповідачем ОСОБА_4, а тому вона не несе відповідальності за невиконання зобов'язань за договором позики.
Проте з таким висновком погодитися не можна з огляду на наступне.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб серії I-СП №404952, виданого 05 липня 1980 року, позивачка та відповідач ОСОБА_4 знаходяться в зареєстрованому шлюбі з 05 липня 1980 року (а.с. 7).
Відповідно до Типового договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на право приватної власності від 29 січня 1991 року відповідач ОСОБА_4 отримав земельну ділянку площею 600 кв.м. для будівництва житлового будинку по вул. Шелєпова, № 13, в м. Верхньодніпровську, а в подальшому вказаний будинок згідно Акту вводу в експлуатацію індивідуального домоволодіння, затвердженого рішенням виконкому Верхньодніпровської районної ради №27 від 31 січня 1996 року, введений в експлуатацію та за ОСОБА_4 зареєстровано право власності (а.с.5, 6,
109-111).
Згідно договору позики, укладеного 13 березня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, який було посвідчено нотаріального та зареєстровано в реєстрі за №2085, ОСОБА_2В передав, а ОСОБА_4 прийняв у власність 300000 грн. та зобов'язався повернути позичені гроші, з урахуванням відсотків, в строк до 01 серпня 2008 року, а відповідно до абз.3 п. 9 Договору позики згода дружини Позичальника - гр. ОСОБА_3 на отримання позики отримана, що підтверджується заявою, посвідченою приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 13 березня 2008 року та зараєстровано в реєстрі за №2084 (а.с.74).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 отримані грошові кошти в обумовлений строк не повернув, у зв'язку з чим відповідач ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості.
Відповідно до виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 від 17 грудня 2009 року запропоновано стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2В заборгованість за договором позики від 13 березня 2008 року в сумі 506063 грн. 01 коп. (а.с.76).
Крім того, за вказаним виконавчим написом постановою державного виконавця відділу ДВС Верхньодніпровського районного управління юстиції від 23 грудня 2010 року було відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса, а також згідно акту опису й арешту майна від 22 лютого 2011 року було описано та накладено арешт на житловий будинок №13 по вул. Шелєпова в м. Верхньодніпровську (а.с. 14-16).
Також з листа начальника відділу ДВС Верхньодніпровського РУЮ за вих №03-14/4282 від 17 серпня 2011 року вбачається, що 11 квітня 2011 року згідно договору №08/133/11/А-06, укладеного з ПП «Спеціалізоване підприємство юстиція» вищезазначений житловий будинок було передано на реалізацію за ціною згідно висновку експерта 388000 грн. Призначені на
05 травня 2011 року, 22 червня 2011 року та 01 серпня 2011 прилюдні торги не відбулися у зв'язку із відсутністю покупців, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» було запропоновано стягувачу ОСОБА_2 про залишення за собою нереалізованого права, а стягувач у п'ятнадцятиденний строк письмово заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно (а.с. 37).
Відповідно до акту про передачу майна стягувачу від 04 серпня 2011 року та постанови про передачу майна стягувачу від 04 серпня 2011 року ОСОБА_2 було передано житловий будинок №13 по вул. Шелєпова в м. Верхньодніпровську Дніпропетровської області, а також приватним нотаріусом Верхньодніпровського районного нотаріального округу
ОСОБА_5 04 серпня 2011 року було видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги не відбулися, на ім'я ОСОБА_2, яке зареєстроване в реєстрі за №528 (а.с.60-66).
Згідно із ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості, а ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.
Не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.
У разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.
У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний у п'ятнадцятиденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягується виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.
Майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.
Як було зазначено вище відповідач ОСОБА_2 придбав будинок №13 по вул. Шелєпова в м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області саме з прилюдних торгів, оскільки прилюдні торги, як зазначалося вище не відбулися, а відповідач ОСОБА_4 в дорбровільному порядку не погасив заборгованість за договором позики у термін, що був наданий державним виконавцем, що також підтверджується постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2011 року, залишеної без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року, якою в задоволенні позову ОСОБА_4 до відділу ДВС Верхньодніпровського районного управління юстиції, третя особа ОСОБА_2, про визнання дій неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження відмовлено, а також постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до відділу ДВС Верхньодніпровського районного управління юстиції, треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про визнання незаконним дій та бездіяльності державного виконавця у відмові в зупиненні виконавчого провадження, відмовлено (а.с.99-104).
Відповідно до ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, адміністративній, господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Згідно ч.3,4 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення чи земельну ділянку держдавний виконавець подає запит до відповідних місцевих органів, що здійснюють реєстрацію та облік майна, про належність такого майна боржнику на праві власності та перевіряє, чи не перебуває це майно під арештом. Пілся надходження документального підтвердження належності боржнику на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна державний виконавець накладає на них арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідних реєстрів в установленому законом порядку.
Як вбачається з матеріалів справи на момент здійснення процедури накладення арешту та проведення прилюдних торгів єдиним власником спірного майна був відповідач ОСОБА_4, а тому набувач ОСОБА_2 не знав та не міг знати про претендування позивача на спірне майно.
Крім того позивачка, відповідно до вимог ч.2 ст.388 ЦК України не може витребувати спірну частину будинку, оскільки це майно продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Також відповідно до ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Як вбачачається з матеріалів справи позивачка при укладенні договору позики відповідачами у 2008 році дала свою письмову згоду на укладення цього договору, проте з цього часу вона не ставила питання про виділ своєї частки у спірному майні подружжя та визнання права власності.
Крім того, висновок суду першої інстанції про те, що отримані грошові кошти відповідачем ОСОБА_4 використовувалися останнім для розвитку власного бізнесу, а не в інтересах сім'ї, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки ці обставини не були предметом позовних вимог, сторонами вони не обговорювалися та не досліджувалися в судовому засіданні, а також жодних доказів цим обставинам не надано, а відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.
На підставі викладеного судова колегія вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, оскільки суперечать вимогам діючого законодавства, а тому, рішення Верхньодніпровського районного суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив порядок дослідження доказів колегія суддів вважає безпідставними, оскільки цим доводам не наведено жодних мотивів.
Керуючись ст.ст.209, 218, 303,307,309, 313-317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2012 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, треті особи: Комунальне підприємство «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризаці», приватний нотаріус Верхньодніпровського нотаріального округу ОСОБА_5, відділ державної виконавчої служби Верхньодніпровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, про поділ поділ спільного майна подружжя, визнання права власності відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: