Провадження № Справа № 22ц-4515/10 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Романюк М.М.
Категорія
30 червня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Петренко І.О.
суддів Котушенко С.П., Романюк М.М.
при секретарі Кононенко І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області на постанову Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання виконати певні дії, -
У грудні 2009 року позивач звернулася до суду зі вказаним позовом, який у лютому 2010 р. уточнила. В обґрунтування позову посилалась на те, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалідом 2 групи довічно. Відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на отримання пенсії в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та право на додаткову щомісячну пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. У зв'язку з тим, що відповідач нараховує та виплачує пенсію та додаткову пенсію в розмірах нижче ніж це передбачено законом просить визнати ці дії відповідача неправомірними, стягнути заборгованість за період з 01.01.2003 р. по 31.12.2009 р. з урахуванням індексу інфляції в розмірі 345 260 грн. 34 коп., зобов'язати в подальшому нараховувати та виплачувати пенсію та додаткову пенсію в розмірах передбачених законом та стягнути на відшкодування моральної шкоди 50 000 грн.
Постановою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2010 року та додатковою постановою від 26 березня 2010 року позовні вимоги задоволено частково: визнано дії відповідача незаконними та зобов'язано провести перерахунок державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду 2 групи у відповідності з вимогами, встановленими ст.50, п.4 ст.54, п.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2007 року включно, та з 22 травня 2008 року з урахуванням індексу інфляції. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Додаткова постанова суду від 26 березня 2010 року сторонами не оскаржена.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є інвалідом 2 групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до категорії 1 щодо встановлення пільг і компенсації особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та отримує пенсію по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
20.11.2009 року позивачем подано заяву до управління ПФУ про перерахунок її пенсії з урахуванням її розміру, який визначено ст..ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Листом від 27.11.2009 року відповідач фактично відмовив позивачу у здійсненні перерахунку пенсії пославшись на те, що пенсія позивачу призначена у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-ХІІ, а розмір таких виплат розраховано виходячи з вимог Постанови КМУ від 03.01.2002р. №1 та Постанови КМУ №654 від 16.07.2008 року.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії діяв не у спосіб та не на підставах, що визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Так, судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування норм законодавства, які регулюють розміри виплат пенсій особам, які постраждали внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач вказуючи на неправомірність дій відповідача, посилався на те, що розмір пенсії, який підлягає до сплати, повинний розраховуватися у відповідності до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком для пенсії по інвалідності та 75% від мінімальної пенсії для додаткової щомісячної пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю.
Спору між сторонами щодо наявності у позивача права на отримання пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, як особі, що постраждала внаслідок ліквідації катастрофи на ЧАЕС та має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії і є інвалідом 2 групи, не існує.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з ч.4 статті 54 Закону № 796-ХІІ в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком. Ст.50 названого Закону визначено, що особам віднесеним до категорії першої призначається щомісячна додаткова пенсія: для інвалідів другої групи у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Право позивача на отримання пенсії у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду завдану здоров'ю не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку пенсійні органи, і несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов'язків (справа «Кечко проти України», рішення від 08.11.2005р.).
Наявність права у позивача щодо отримання пенсії у розмірах, які визначені Законом України № 796-ХІІ є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, за конституційними нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на частину п'яту статті 54 Закону № 796-ХІІ, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст.. 54 Закону № 796-ХІІ при визначенні розміру пенсії за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Тому колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про те, що ч.2 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст.50, 54 Закону № 796-ХІІ.
Відповідно до ч.3 ст.67 Закону № 796-ХІІ, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про те, що статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»із змінами внесеними Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визначено інші розміри пенсії та додаткової пенсії, які і застосовувались відповідачем при здійсненні виплат позивачу.
Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»було внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які набрали чинності з 01.01.2008 р. Статтею 54 Закону № 796-ХІІ з 01.01.2008р. передбачено, що розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою по ІІ групі інвалідності -200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. А ст.50 названого Закону передбачає, що особам , віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і виплачується для осіб, що належать до категорії 1: інвалідам ІІ групи -20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 вказані зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визнані неконституційним.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України (22.05.2008р.), відповідач мав керуватися вимогами ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Необґрунтованими колегія суддів вважає і посилання відповідача на Постанову КМУ від 16.07.2008 р. №654, якою з 01 липня 2008 року встановлені інші розмірі пенсії ніж ті, які визначено ст.ст.50, 54 названого Закону, оскільки, як зазначено вище, в силу ст.54 Закону № 796-ХІІ Кабінет Міністрів України наділений лише правом визначати порядок реалізації Закону № 796-ХІІ, а не встановлювати розмір пенсій та додаткових пенсій, які передбачено ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у позивача права на перерахунок пенсії, у розмірах, які визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що строк на звернення до суду позивачем пропущено без поважних причин, а тому це є підставою для відмови у позові, не може бути до уваги, тому що суд першої інстанції враховуючи усі обставини дійшов до обґрунтованого висновку про поважність причин пропуску зазначеного строку та його відновлення.
Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області - відхилити.
Постанову Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Судді: