Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 323
Іменем України
20.08.2009
Справа №2-21/2862-2009
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галактика-А», м. Сімферополь, вул. Б, Куна, 7, кв. 54;
до відповідача Дочірнього підприємства «Фіолентмехпласт» Відкритого акціонерного товариства «Завод «Фіолент», м. Сімферополь, вул. Глинки, 67;
про стягнення 1756,00 грн.
Суддя Господарського
Суду Автономної Республіки Крим
С.І. Чонгова
Представники:
Позивач Возний В.В., директор, паспорт ЕТ № 137185 від 12.06.2008 р., Дубаненко С.І., представник, д/п б/н від 22.05.2009 р.
Відповідач Фоміна Т.С., довіреність б/н, б/д, юрисконсульт.
Сутність спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Галактика-А», м. Сімферополь, звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Дочірнього підприємства «Фіолентмехпласт» Відкритого акціонерного товариства «Завод «Фіолент», м. Сімферополь, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 1756,00 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з оплатою державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача у судове засідання з'явився, позовні вимоги не визнає з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву (а. с. 30).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представника позивача, відповідача, суд, -
Стаття 11 Цивільного кодексу України встановлює, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до вимог статті 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.
Позивач посилається на те, що за усною домовленістю сторін ним були виконані підрядні роботи з ремонту та технічного обслуговування належного відповідачу автомобілю ГАЗ-3110 д/н 226-07 КО на загальну суму 2376 грн.
26.02.2007 р. позивачем був виписаний рахунок-фактура № СФ-0000162 на загальну суму 2376,00 грн. з переліком проведених робіт та найменування деталей, що підлягають використанню при проведенні ремонту.
22.11.2007 р. згідно з банківською випискою відповідач частково оплатив рахунок платіжними документами № 933 на суму 270 грн. та № 392 на суму 350 грн., зазначивши у документах як передплату рахунку.
За поясненнями позивача між сторонами таким чином було досягнуто домовленості по умовам договору на ремонтні роботи, частковою сплатою відповідачем визнано наявність боргу.
Відповідач посилається на те, що рахунок-фактура не є доказом виконання позивачем робіт у повному обсязі, проведена передплата не підтверджена документом про виконання робіт.
Отже, сторонами не заперечується намір здійснення ремонтних робіт за оплату.
Проте, суд не може вважати доведеним домовленість сторін щодо означення проведення конкретних робіт, їх вартості, порядку виконання та здачі замовнику, порядку та строків оплати таких робіт.
Відповідно статті 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна господарська діяльність на власний ризик.
Таким чином, не обумовивши суттєві умови домовленості належним чином, кожна із сторін щодо виконання спірних робіт та їх оплати діяла на власний ризик.
Стаття 837 Цивільного кодексу України визначає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Позивач не надав суду докази передання виконаних робіт відповідачу.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При таких обставинах, суд дійшов висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати державного мита та судові витрати, пов'язані з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу підлягають віднесенню на позивача.
У засіданні суду було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення оформлено та підписано відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 31 серпня 2009 р.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 11, 202, 205, 208, 837 Цивільного кодексу України, ст.. ст.. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволені позову відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Чонгова С.І.