Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
Іменем України
02.07.2009
Справа №2-7/2912-2009
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» (81750, Львівська область, м. Ходорів, вул. Стрілецька, 11 ідентифікаційний код 30028622)
До відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Криммолоко» (95013, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 35, ідентифікаційний код 00450693)
Про стягнення 58 559,54 грн.
Суддя ГС АР Крим І.І.Дворний
представники:
Від позивача - Янклевич Я.Є - представ., дов. б/н від 26.06.2009р.
Від відповідача - Куліков М.В. - представ., дов. б/н від 01.06.2009р.
Сутність спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Криммолоко» 58 559,54 грн.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх обов'язків по повній та своєчасній оплаті поставленого позивачем за договором №14/ЦО від 10.04.2008 р. товару, через що заборгованість Відкритого акціонерного товариства «Криммолоко» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» складає 52 018,16 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 5 814,57 грн., 3% річних у розмірі 726,81 грн., а також 1 560,54 грн. витрат на адвокатську допомогу.
23 червня 2009 року представник позивача надав заяву про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 47 017,68 грн., пеню у сумі 5 814,57 грн. та 3 % річних у розмірі 726,81 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати по оплаті державного мита у розмірі 585,60 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 грн. та витрати за надання послуг адвоката у сумі 1560,54 грн. Заява мотивована тим, що відповідач у добровільному порядку частково сплати суму боргу у розмірі 5000,00 грн., про що свідчить банківська виписка від 27.05.2009 р. Надана заява була прийнята судом до розгляду.
Крім того, у судовому засіданні позивач надав заяву про відмову від стягнення основної суми боргу у розмірі 1000,00 грн. Вказана заява була прийнята судом до розгляду.
Представником Відкритого акціонерного товариства «Криммолоко» у судовому засіданні було задано клопотання, відповідно до якого відповідач просить суд відкласти розгляд справи на більш пізніший строк та зобов'язати сторін провести звірку взаємних розрахунків, а також зобов'язати позивача надіслати на адресу відповідача копію договору про надання юридичних послуг та відповідного платіжного доручення.
З цього приводу суд зазначає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, у зв'язку з чим підстави для відкладення справи відсутні. Крім того, суд вважає за необхідне повідомити, що відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право, зокрема знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги та знімати копії. Проте, наданим йому правом відповідач не скористався та не ознайомився з матеріалами справи, у зв'язку з чим необізнаність відповідача про наявність договору про надання юридичних послуг не є підставою для відкладення розгляду справи.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
10.04.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Криммолоко» (Покупець) був укладений договір №14/ЦО, згідно п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставляти і передати у власність Покупцю товар (найменування, кількість і ціна товару вказуються у заявках Покупця та у Додатках до Договору), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар у порядку і на умовах, передбачених даним Договором.
Товар постачається партіями в асортименті та кількості, які визначаються Сторонами у накладних і специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору, на основі письмових заявок Покупця, узгоджених з Постачальником.(пункт 2.2. Договору)
Датою поставки Товару вважається дата отримання Покупцем товару згідно видаткової накладної (пункт 3.5. Договору)
Відповідно до п.4.2. Договору Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем за кількістю і якістю згідно з підписаними Сторонами видатковими накладними.
Згідно з п.5.1. Договору Товар оплачується Покупцем протягом 14 календарних днів після отримання продукції.
Оплата проводиться Покупцем в українських гривнях шляхом перерахування відповідних коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, вказаний в рахунку-фактурі (пункт 5.2. Договору)
Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця в момент підписання представниками Сторін видаткової накладної, яка засвідчує момент передачі Товару (п. 5.3 Договору).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивачем була поставлена відповідачу продукція на загальну суму 57 017,68 грн., що підтверджується видатковою накладною №ЦО-00231 від 28.11.2008 р. (а. с. 10).
Зазначений товар був отриманий відповідачем, повноваження якого підтверджуються відповідною довіреністю на одержання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПД №650479 від 28.11.2008 р., заповненою відповідно до вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996 р.
Проте, вартість товару була сплачена відповідачем лише частково в сумі 5000,00 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи банківська виписка (а. с. 27). Отже, сума заборгованості Відкритого акціонерного товариства «Криммолоко» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» складає 52 017,68 грн., яка до часу подачі позову до суду в добровільному порядку погашена не була, що стало підставою для звернення до суду. При цьому, суд звертає увагу на те, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості на момент звернення до суду саме у розмірі 52 017,68 грн., а не 52 018,16 грн., як вказано у прохальній частині позову, у зв'язку з чим суд не може прийняти до уваги заяву про уточнення позовних вимог в цій частині. Відповідно, у стягненні 0,48 грн. слід відмовити через безпідставність заявленої до відшкодування суми
Так, відповідно до статті 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. Як зазначається в п. 3.7 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального кодексу України» від 25.02.92 р. N 01-6/244 (з наступними змінами та доповненнями), суддя, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову або зменшення позовних вимог та відповідача про визнання позову. На підставі частини шостої статті 22 ГПК у разі якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства. Аналогічна позиція викладена в п. 3.7 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.97 р. N 02-5/289 (з наступними змінами та доповненнями). Тобто, перевірка відповідності дій сторін закону та відсутності порушення прав інших осіб є не правом, а обов'язком суду, тобто суд зобов'язаний відмовити в задоволенні відповідних заяв і клопотань сторін.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Як свідчать матеріали справи, після звернення позивача до суду (27.05.2009 р., про що свідчить штемпель на поштовому конверті) відповідачем була погашена заборгованість у розмірі 5 000,00 грн. (банківська виписка від 27.05.2009 р., а. с. 29), у зв'язку з чим відносно стягнення 5000,00 грн. заборгованості провадження у справі має бути припинено на підставі п.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України через відсутність предмета спору.
В п. 3 Роз'яснень «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» від 23.08.94 р. N 02-5/612 (з наступними змінами та доповненнями) Вищий арбітражний суд України зазначив, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК зокрема у таких випадках:
- припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;
- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
Заявою від 02.07.2009 р. позивач відмовився від стягнення основної суми боргу у розмір 1000, 00 грн. Вказана відмова приймається судом, оскільки встановлено, що відмова позивача від стягнення 1000,00 грн. не порушує чиї-небудь права, свободи та охоронювані законом інтереси та є законним правом позивача. Отже, в частині стягнення боргу в розмірі 1000,00 грн. провадження у справі має бути припинено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 8-0 ГПК України через відмову позивача від позову.
Таким чином загальний розмір заборгованості відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» складає 46 017,68 грн.
Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 46 017,68 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. При таких обставинах матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем обов'язків по повній та своєчасній оплаті поставленого йому за договором № 14/ЦО від 10.04.2008 р. товару, через що стягненню з відповідача підлягає заборгованість у сумі 46 017,68 грн.
Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
В п. 7.3 Договору № 14/ЦО від 10.04.2008 р. сторони передбачили, що при несвоєчасній оплаті поставленого товару Покупець на вимогу Постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної обілкової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня, нараховану на суму прострочення платежу за кожний день прострочення.
Таким чином, враховуючи встановлене судом порушення відповідачем умов укладеного договору, стягненню з Відкритого акціонерного товариства «Криммолоко» на користь позивача підлягає пеня у сумі 5 814,57 грн., розмір якої позивачем обчислений правомірно.
Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положення ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд визнає таким, що кореспондується зі ст. 536 ЦК України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.
Судом встановлено, що 3% річних у розмірі 726,81 грн., згідно з доданим до позовної заяви розрахунку, обчислені позивачем правомірно, а тому підляють стягненню з Відкритого акціонерного товариства «Криммолоко» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна».
Щодо заявленої позивачем до відшкодування суми вартості послуг адвоката у розмірі 1 560, 54 грн. суд вважає за необхідне повідомити наступне.
Відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами. Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Тобто, вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в рішенні Конституційного Суду України від 16.11.2000 р. у справі №1-17/2000.
Ст. 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розглді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Матеріалами справи, зокрема, платіжним дорученням №4001255 від 25.05.2009 р. підтверджується сплата адвокатських послуг у розмірі 1 560, 54 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про адвокатуру» №2887-ХІІ від 19.12.1992 р. (з наступними змінами та доповненнями) адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.
Таким чином, ст. 44 ГПК України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.
В матеріалах справи наявне свідоцтво № 1095, яке було видано Янклевич Я.Є Республіканської кваліфікаційно-дисциплінарно комісією адвокатів. Також представником позивача був наданий суду договір про надання юридичних послуг від 06.05.2009 р., за яким ціна договору складає 1560,54 грн.
Отже, заявлені позивачем до відшкодування суми адвокатських витрат у розмірі 1560,54 грн. підтверджуються відповідними доказами, через що також підлягають стягненню з Відкритого акціонерного товариства «Криммолоко» на користь позивача.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись п.1, 4 ч.1 ст. 80, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Криммолоко» (95013, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 35, ідентифікаційний код 00450693) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» (81750, Львівська область, м. Ходорів, вул.. Стрілецька, 11 ідентифікаційний код 30028622) суму заборгованості у розмірі 46 017,68 грн., пеню у сумі 5 814,57 грн, 3% річних у розмірі 726,81 грн., витрати на адвокатську допомогу у розмірі 1 560,54 грн., 585,60 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 6 000,00 грн.
4. Відмовити в позові в частині стягнення 0,48 грн. заборгованості.
5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Дворний І.І.