Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203
Іменем України
20.07.2009
Справа №2-29/2818-2009
За позовом - Дочірньої компанії «Газ Україна» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденко, 1, код ЄДРПО України 31301827).
До відповідача - Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-А, код ЄДРПО України 03358593).
Про стягнення 829 691, 33 грн.
Суддя О.І. Башилашвілі
Від позивача - Яковенко П. А., довіреність №195/10 від 26.12.2008р., головний ю/к.
Від відповідача - не з'явився.
Сутність спору: Дочірня компанія «Газ Україна» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», звернулася до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» про стягнення заборгованості в сумі 829 691,33 грн., з яких: пеня в сумі 238 923,62 грн.; 556 406,91 грн. - індекс інфляції та 3% річних в сумі 34 360,80 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач виконав договірні зобов'язання в частині оплати поставленого газу пізніше строку встановленого договором, в зв'язку з чим останньому нараховані штрафні санкції, які відповідач не погашає.
Відповідач у відзиві на позов не заперечував проти пред'явленої до стягнення суми, однак зазначив, що причиною пізнього строку оплати вартості поставленого газу є те, що споживачами теплової енергії є зокрема громадяни, оплата яких за спожиту теплову енергію є на дуже низькому рівні причиною чого є безробіття, низькі доходи громадян, в зв'язку з чим відповідач не мов змоги своєчасно оплатити поставлений газ позивачем. Також, відповідач у відзиві посилаючись на Закон України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово - комунальні послуги» від 13.11.1996р. №486/96 - ВР та в зв'язку з тим, що підприємство відповідача знаходиться в скрутних економічних умовах, просить суд зменшити розмір пені на 60%.
Слід, зазначити, що в судовому засіданні яке відбулося 09.07.2009р. судом оголошувалась перерва в проведенні судового засідання на 20.07.2009р., та в продовженому судовому засіданні сторони підтримали раніше заявлені вимоги та заперечення.
Також, розгляд справи відкладався в прядку ст. 77 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд -
встановив:
29 вересня 2008р. між Дочірньою компанією «Газ Україна» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (постачальник) та Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» (покупець) укладено договір №06/08-1644БО-19 про поставку природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання (далі - договір, а. с. 18-23).
Згідно п.1.1 договору постачальник згідно з цим договором зобов'язується передати у власність покупця природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі зазначеному в статті 2 цього договору.
Відповідно до п.1 ст. 721 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 1.3 статті 1 договору, встановлено, що газ постачається за даним договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом даного договору.
Згідно статі 2 п. 2.1 договору, постачальник передає покупцю в період з 01 жовтня 2008р. по 31 грудня 2008р. газ в обсязі до 19 972 тис. куб.м., в тому числі по місяцях: жовтень - 1062,0 тис. куб.м.; листопад - 7 577,0 тис. куб.м.; грудень 11 333,0 тис. куб.м.
26 листопада 2008р. сторони підписали додаткову угоду №1 до договору, відповідно до п.3 якої, другий абзац п. 4. 4 договору викладено в наступній редакції: Приймання - передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання - передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги поставленого газу, його фактична ціна (визначена відповідно до постанови КМУ від 30.10.2008р. №998) та вартість. Акт приймання - передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання - передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки наданого постачальником.
Пунктом 5 додаткової угоди встановлено, що з 15 листопада 2008р., загальна вартість 1000 куб.м. природного газу з урахуванням усіх витрат, становить 1 857,31 грн., та згідно п.7 угоди, зазначено, що ця ціна може змінюватися у разі прийняття уповноваженим органом відповідних нормативних актів.
Відповідно до статті 6 п. 6.1 договору, оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку:
- перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця,
- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.
Остаточний розрахунок за фактично спожиті та транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання - передачі газу до 10 - го числа, наступного за місяцем поставки.
Стаття 626 ЦК України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, у виконання умов договору позивачем за період з жовтня по грудень 2008р. поставлений відповідачу природний газ на загальну суму 21 396 989,20 грн.
Факт прийняття газу відповідачем, підтверджується підписом та печаткою відповідача на актах приймання - передачі (а. с.24-38).
Однак, відповідач у порушення умов договору оплачував вартість поставленого газу частково, та остаточно розрахувався з позивачем тільки 25.02.2009р., що підтверджується розрахунком боргу, який міститься в матеріалах справи (а. с.15-17), та яким також підтверджено, що станом на 01.04.2009р. у відповідача відсутній борг перед позивачем.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо в зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню в цей термін.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений законом або договором.
Згідно ч. 1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Згідно статті 7 пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Так, позивачем розрахована пеня за період з 25.12.2008р. по 25.02.2009р. в сумі 238 923,62 грн.
Однак, суд вважає, що вимога позивача про стягнення пені в сумі 238 923,62 грн. підлягає задоволенню частково, при цьому суд виходить з наступного.
Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Дійсно, як вбачається з розрахунку суми пені, позивачем правомірно у відповідності зі ст.. 232 ГК України та умовами договору, розрахована пеня від суми боргу 21 396 989,20 грн. в розмірі 238 923,62 грн.
Однак, суд вважає розмір суми пені значно великим у порівняні з тим, що відповідач є державним підприємством і що по спірному договору (п. 1.1) природний газ поставлявся, як населенню так і бюджетним установам та організаціям, сума основного боргу відповідачем, хоча не строк передбачений договором, але сплачена в повному обсязі, та прямої вини від ухиляння виконання договірних зобов'язань з боку відповідача не має, в зв'язку з чим суд вважає за можливе зменшити належний до сплати розмір пені на 50 відсотків, що становитиме - 119 461,81 грн., при цьому суд керується наступними нормами ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст.. 233. ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч. 2.вказаної статті, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, Господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Також, суд не приймає посилання відповідача на Закон України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово - комунальні послуги» від 13.11.1996р. №486/96 - ВР, оскільки даний Закон передбачає заборону стягнення з громадян України, а не юридичних осіб, пені за несвоєчасне внесення плати за житлово - комунальними послугами (водопостачання, газ, електрична енергія, теплова енергія, водовідведення, утримання і експлуатація житла та при будинкових територій, сміттєзбирання, ліфтове господарство), в даному випадку спірні правовідносини сторін ґрунтуються на договорі №06/08-1644БО-19 від 29.09.2008р., в статті 7 якого, дві юридичні особи передбачили відповідальність за порушення договірних умов, зокрема в статті 6 договору в частині оплати поставленого газу, на підставі чого, зазначений Закон застосуванню не підлягає.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, позивачем розраховані 3% річних в сумі 34 360,80 грн. та індекс інфляції в сумі 556 406,91 грн. (а. с. 4-5).
Суд, приймає розрахунок позивача та задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.
За викладених обставин, позов підлягає частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення пені в сумі 119 461,81 грн., 3% річних в сумі 34 360,80 грн. та індексу інфляції в сумі 556 406,91 грн., а всього в сумі 710 229,52 грн.
Витрати позивача по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судом покладаються на відповідача, пропорційно задоволених вимог в порядку ст. 49 ГПК України.
На підставі викладено, керуючись ст.ст. 49, 82 - 84 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», (95026, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-А, код ЄДРПО України 03358593) на користь Дочірньої компанії «Газ Україна» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», (04116, м. Київ, вул. Шолуденко, 1, код ЄДРПО України 31301827, р/р 26008301970 в ВАТ «Ощадбанк» м. Київ, МФО 300465) пеню в сумі 119 461,81 грн., 3% річних в сумі 34 360,80 грн. та індекс інфляції в сумі 556 406,91 грн., а всього 710 229,52 грн.
3. В частині позовних вимог про стягнення пені в сумі 119 461,81 грн., в задоволенні позову - відмовити.
4. Стягнути з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», (95026, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-А, код ЄДРПО України 03358593) на користь Дочірньої компанії «Газ Україна» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», (04116, м. Київ, вул. Шолуденко, 1, код ЄДРПО України 31301827, р/р 26008301970 в ВАТ «Ощадбанк» м. Київ, МФО 300465) судові витрати по сплаті держаного мита в сумі 7 102,29 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 267,51 грн.
5. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.