83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
27.08.09 р. Справа № 43/145пд
Господарський суд Донецької області у складі судді І. В. Зубченко
При секретарі судового засідання Батурської М.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК», м. Донецьк
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАР АЛЬЯНС», м. Горлівка
про визнання укладеним договору №33-492 на надання транспортних послуг від 26.12.08р. з урахуванням протоколу розбіжностей Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК» від 06.02.09р. та визнання нечинною з моменту підписання додаткової угоди №2 від 08.04.09р. до договору №33-492 на надання транспортних послуг від 26.12.08р.
В судовому засідання брали участь:
Представники сторін:
від позивача: Теслюк О. А. за дов. б/н від 26.05.09р., Свириденко Д.І. за дов. №02 від 22.07.09р.
від відповідача: представник не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК», м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАР АЛЬЯНС», м. Горлівка, про визнання укладеним договору №33-492 на надання транспортних послуг від 26.12.08р. з урахуванням протоколу розбіжностей Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК» від 06.02.09р. та визнання нечинною з моменту підписання додаткової угоди № 2 від 08.04.09р. до договору №33-492 на надання транспортних послуг від 26.12.08р.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.05.09р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №43/145пд.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 01.06.09р. зупинено провадження у справі №43/145пд до розгляду Донецьким апеляційним господарським судом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “ТАР АЛЬЯНС”, м. Горлівка, на ухвалу господарського суду від 27.05.09р. у справі №43/145пд.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.06.09р. відмовлено у прийнятті апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “ТАР АЛЬЯНС”, м. Горлівка на ухвалу господарського суду Донецької області від 27.05.09р. у справі №43/145пд.
При цьому, у постанові зазначено, що оскарження процесуальних документів, винесених на підставі статтей 61 та 65 Господарського процесуального кодексу України, не передбачено Господарським процесуальним кодексом України.
Таким чином, у даному випадку, відповідні дії відповідача можна визначити як такі, що спрямовані на затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, положень щодо обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони (Лист Верховного Суду від 10.09.08р. №3.2.-2008 “Щодо подання сторонами у справі апеляційних і касаційних скарг на ухвали господарського суду, які не може бути оскаржено ні в апеляційному, ні в касаційному порядку”).
23.06.09р., через канцелярію суду надійшла зустрічна позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю “ТАР АЛЬЯНС”, м. Горлівка, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “ІСТЕК”, м. Донецьк про визнання чинною з моменту її підписання Додаткової угоди №2 від 08.04.09р. до договору №33-492 від 29.12.08р. на надання транспортних послуг.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.06.09р. повернуто зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ТАР АЛЬЯНС”, м. Горлівка, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “ІСТЕК”, м. Донецьк про визнання чинною з моменту її підписання Додаткової угоди №2 від 08.04.09р. до договору №33-492 від 29.12.08р. на надання транспортних послуг, без розгляду.
Як встановлено судом, позивачем до позовної заяви не додано платіжних доручень про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Як наслідок, на підставі п.п.4, 10 ст.63 Господарського процесуального кодексу України зустрічну позовну заяву повернуто без розгляду.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.07.09р. поновлено провадження у справі №43/145пд.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 08.07.09р. зупинено провадження у справі №43/145пд до розгляду Донецьким апеляційним господарським судом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “ТАР АЛЬЯНС”, м. Горлівка, на ухвалу господарського суду від 30.06.09р. у справі №43/145пд.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.07.09р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ТАР АЛЬЯНС”, м. Горлівка залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Донецької області від 30.06.09р. у справі №43/145пд залишено без змін.
При цьому у постанові зазначено, що чинним законодавством передбачений обов'язок сплатити державне мито при зверненні до господарського суду з зустрічним позовом.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.08.09р. поновлено провадження у справі №43/145пд та призначено розгляд справи на 27.08.09р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів послугами залізничного транспорту, зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхніх послуг. Однак відповідач при укладенні договору ігнорував процес узгодження спірних питань, а саме протокол розбіжностей від 06.02.09р. відносно ціни послуг не передав на вирішення до суду. При цьому, позивач стверджує, що додаткова угода №2 до договору №33-492 була підписана сторонами тимчасово.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце слухання був належним чином повідомлений, що підтверджує штамп канцелярії суду на ухвалі від 14.08.09р. та клопотання №07-1344 від 26.08.09р.
Так, 26.08.09р. відповідач через канцелярію господарського суду Донецької області подав клопотання №07-1344, в якому просив суд зупинити провадження у справі №43/145пд до вирішення касаційної скарги по суті. В підтвердження факту подання касаційної скарги №07-1330 від 20.08.09р. відповідач надав копію касаційної скарги №07-1330 від 20.08.09р. на якій наявна фотокопія фіскального чеку №6782. Проте з наявної фотокопії не вбачається дата вказаного чеку, що унеможливлює визначення судом дати відправки касаційної скарги на адресу Донецького апеляційного господарського суду.
За даними журналу “Реєстрації, апеляційних, касаційних скарг, подань та іншого (02-39)” станом на 10 год. 20хв. 27.08.09р. до канцелярії господарського суду Донецької області від Донецького апеляційного господарського суду не надходило запиту справи №43/145пд, для подальшого скерування її до Вищого господарського суду України, в зв'язку з касаційним оскарженням.
Внаслідок викладеного клопотання відповідача підлягає залишенню без задоволення, оскільки відповідачем не доведено факту подання касаційної скарги.
Поряд з цим, в ухвалах господарського суду Донецької області від 27.05.09р., 06.07.09р., 14.08.09р. суд визначив явку сторін як строго обов'язкову, а також витребував у відповідача письмові пояснення по суті позовної заяви.
Однак відповідач явку свого представника у жодне судове засідання не забезпечив та витребувані судом документи не представив.
Згідно ч.1 ст.69 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від одержання позовної заяви.
Позовна заява вх.№02-38/6551 була подана до канцелярії господарського суду Донецької області 26.05.09р., тобто в провадженні господарського суду справа №43/145пд знаходиться вже понад 3 місяців. При цьому, більшу частину означеного часу провадження у справі було зупинено, в зв'язку з оскарженням відповідачем ухвал суду, практика по розгляду скарг на які напрацьована судами апеляційної та касаційної інстанцій.
Таким чином можна зробити висновок, що своїми діями відповідач лише намагається перешкодити розгляду справи по суті та затягнути судовий процес.
З огляду на викладене, зважаючи на достатність представлених позивачем документів, неповідомлення відповідачем поважних причин нез'явлення у судове засідання та неподання відзиву справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.22 ГПК України.
Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
У відповідності до п.п.2, 3, 4 частини ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст.4І ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.4і ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, господарський суд, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК», позивач, користується під'їзними коліями, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ТАР АЛЬЯНС», відповідачу. Термін дії попереднього договору закінчився, і 20.01.09р. відповідач направив позивачу проект договору №33-492 на надання транспортних послуг від 26.12.08р.
22.01.09р. позивач повернув відповідачу надісланий проект договору для доопрацювання, внаслідок допущених в ньому неточностей щодо банківських реквізитів позивача та ін.
05.02.09р. відповідач надіслав позивачу повторно проект договору №33-492 разом з додатковою угодою №1 від 23.01.09р., якою були внесені зміни до декількох пунктів договору.
06.02.09р. позивачем був надісланий на адресу відповідача підписаний договір №33-492 з протоколом розбіжностей. В протоколі розбіжностей позивач зазначив ціну на надання послуг в розмірі від 2,07грн. за тн/км до 1,18грн. за тн/км, в залежності від обсягу надаваних послуг.
Відповідач протокол розбіжностей від 06.02.09р. не підписав, натомість в протоколі узгодження розбіжностей від 12.02.09р. зазначив нову ціну від 2,95грн. за тн/км до 1,45грн. за тн/км в залежності від обсягу надаваних послуг. Однак, протоколом узгодження розбіжностей не була узгоджена ціна, оскільки позивач цей протокол не підписав. Відповідач розбіжність стосовно ціни не передав на вирішення до суду, тому ціна в договорі №33-492 на надання транспортних послуг від 26.12.08р. діє в редакції, запропонованій позивачем протоколом розбіжностей від 06.02.09р. та вважається прийнятою відповідачем.
07.04.09р. між позивачем та відповідачем було підписано протокол погодження розбіжностей, проте ціна на послуги в цьому протоколі не була вказана.
08.04.09р. сторонами було підписано додаткову угоду №2 до договору на надання транспортних послуг №33-492 від 26.12.08р., пунктом 2 якої передбачено, що сторони тимчасово, до отримання документа від компетентного органу по встановленню ціни послуг застосовують у взаєморозрахунках визначені угодою ціни.
При цьому пунктом 3 додаткової угоди №2 передбачено, що дія додаткової угоди №2 до договору на надання транспортних послуг №33-492 від 26.12.08р. розповсюджується на термін з 01.01.09р. до 07.04.09р. та діє до отримання документу від компетентного органу по встановленню ціни послуг за вищевказаним договором, з 01.01.09р. за взаєморозрахунками сторони застосовують наступні ціни: від 2,51грн. за тн/км до 1,32грн. за тн/км без ПДВ в залежності від обсягу надаваних послуг.
Позивач вважає, що зазначена додаткова угода є нечинною, оскільки була укладена тимчасово, до отримання документу від компетентного органу по встановленню ціни.
За приписом ст.215 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Частинами 1, 5 статті 203 КЦ України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання, поміж іншим, виникають на підставі договорів та інших правочинів.
Як передбачено ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання його визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Отже, строком виконання зобов'язання є момент чи період часу, коли повинна бути вчинена дія, яка складає об'єкт зобов'язального правовідношення.
Проте, в Додатковій угоді №2 від 08.04.09р. сторони передбачили, що взаєморозрахунки за цією угодою діють до моменту отримання документу компетентного органу по встановленню ціни.
Частиною 1 ст.632 ЦК України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Статтями 6-13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» передбачено, що існують вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи; вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання, яке здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін, граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. При цьому передбачено, що державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку; державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів.
Пунктом 3 Положення про Державну інспекцію за цінами, затвердженого Постановою КМУ від 13.12.2000р. №1819 передбачено, що основними завданнями Держцінінспекції є організація та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів) та проведення цінових спостережень на споживчому та товарних ринках.
Тобто, органи контролю за цінами не встановлюють ціни самостійно, а лише здійснюють за ними контроль. Надавані позивачу послуги щодо подачі та збирання вагонів на під'їзних коліях не справляють визначальний вплив на загальний рівень та динаміку цін, не мають суттєвого значення для населення, а тому їх вартість не може бути предметом державного регулювання шляхом встановлення фіксованих та регульованих цін і тарифів.
У постанові Кабінету Міністрів України від 25.12.96р. №1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» визначено, що Мінтрансзв'язку України за погодженням з Мінекономіки та Мінфіном встановлює тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги. Однак, на даний час, вартість послуг з подачі та збирання вагонів, які надають власники під'їзних колій своїм контрагентам, не встановлена. Немає також і органу, компетентного встановлювати ціни на даний вид послуг.
Відповідно до п.32 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.09р. № 317, розрахунки за роботи й послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються суб'єктами господарювання за згодою сторін у порядку, що не суперечить чинному законодавству про захист економічної конкуренції; до переліку перевезень, які виконуються за вільними тарифами, відносяться подача й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на станції, не відкриті для використання комерційних операцій, а також роботи, пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням на цих станціях.
Таким чином, уклавши додаткову угоду №2 тимчасово, до встановлення ціни компетентним органом, сторони послалися на обставину, яка не настане, оскільки встановлених тарифів на такий вид діяльності не існує, органу, який компетентний встановлювати ціни на такі послуги також не існує, - тобто обставина, на яку сторони послалися в додатковій угоді №2, всупереч ст.530 ЦК України, не настане.
Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочинів не повинен порушувати положень як законів, так і інших нормативно-правових актів, прийнятих на основі Конституції України.
Оскільки, правочин є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, то завідомо на момент вчинення правочину об'єктивна неможливість настання правового результату не породжує у сторін тих чи інших прав та обов'язків (частина 5 статті 203 ЦК України).
07.04.09р. в 15-09 годин позивач отримав від відповідача письмове попередження про зупинку надання транспортних послуг з 17-00 цього дня. Хоча п.5.3 договору № 33-492 на надання транспортних послуг з урахуванням підписаного між сторонами 07.04.09р. протоколу погодження розбіжностей відповідач має право призупинити надання послуг лише попередньо повідомивши позивача за 10 банківських днів. Для недопущення аварійної ситуації на виробництві позивача, бо воно відноситься до надкатегорійних по небезпеці підприємств, 08.04.09р. останній був змушений підписати запропоновану відповідачем додаткову угоду №2 до договору № 33-492.
У даному випадку додаткова угода №2 суперечить актам цивільного законодавства, оскільки органу, компетентного у визначенні ціни на транспортне обслуговування щодо подачі та збирання вагонів на під'їздних коліях не існує, тарифів на дані послуги також не існує, отже умова щодо виконання зобов'язання, обумовлена цією угодою (правочином), не настане, тому додаткова угода № 2 є недійсною.
Стосовно ціни на надавані відповідачем позивачу послуги слід зазначити наступне.
Відповідно до ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства; власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Частиною 2 ст.21 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що власники залізничних під'їзних колій, споруди та устаткування, вантажно-розвантажувальних комплексів, які не належать до залізничного транспорту загального користування за своїми пропускними і вантажопереробними можливостями, повинні забезпечувати необхідні обсяги перевезень, навантаження і розвантаження транспортних засобів, їх зберігання та ефективне використання.
Відповідно до п.64 Статуту залізниць, затвердженого Постановою КМУ від 06.04.98р. №457, до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам-суб'єктам підприємницької діяльності; під'їздні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.
Пунктом 73 Статуту залізниць передбачено, що порядок обслуговування контрагентів - підприємств, що мають у межах залізничної під'їзної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці, безпосередньо між контрагентами і підприємством, якому належить залізнична під'їзна колія.
Відповідно до ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання виникають, між іншим, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч.1 ст.179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання, або між суб'єктами господарювання та негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Як передбачено ч.6 ст.179 ГК України, суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг).
Відповідно до частин 3-5 ст.181 ГК України, сторона, яка отримала проект договору, при згоді з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факс тощо у двадцятиденний строк після одержання договору; за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження в договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором; сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
Разом з тим, ч.7 ст.181 ГК України встановлено, що якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладання якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
Враховуючи, що відповідач зобов'язаний був укладати договір з позивачем на транспортне обслуговування, та згідно вимог законодавства не передав у двадцятиденний строк на вирішення суду розбіжність стосовно ціни, то ціна, вказана позивачем в протоколі розбіжностей, рахується прийнятою відповідачем, та такою, що діє з часу укладання договору №33-492 на надання транспортних послуг.
Відносно позовної вимоги про визнання укладеним договору №33-492 на надання транспортних послуг від 26.12.08р. з урахуванням протоколу розбіжностей Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК» від 06.02.09р., слід зазначити, що заявлена позивачем вимога не відповідає встановленим ст.16 ЦК України способам захисту судом цивільних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, тому в задоволенні цієї вимоги слід відмовити.
Згідно до приписів ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін.
Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст.129 Конституції України, ч.6 ст.179, ч.ч. 3-7 ст.181 Господарського кодексу України, ст.203, ч.1 ст.215, ст.ст.233, 319, 509, 530, ч.1 ст.632 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.21 Закону України «Про залізничний транспорт», п.п.64, 73 Статуту залізниць, затвердженого Постановою КМУ від 06.04.98р. №457, ст.ст. 6-13 Закону України «Про ціни і ціноутворення», п.3 Положення про Державну інспекцію за цінами, затвердженого Постановою КМУ від 13.12.2000р. №1819, п.32 Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.09р. №317, п.2.7 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 21.11.2000р. №644, постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.96р. №1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)», ст.ст.1, 4, 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК», м. Донецьк, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАР АЛЬЯНС», м. Горлівка, про визнання укладеним договору №33-492 на надання транспортних послуг від 26.12.08р. з урахуванням протоколу розбіжностей Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК» від 06.02.09р. та визнання нечинною з моменту підписання додаткової угоди №2 від 08.04.09р. до договору №33-492 на надання транспортних послуг від 26.12.08р., задовольнити частково.
Визнати нечинною з моменту підписання додаткову угоду №2 від 08.04.09р. до договору №33-492 на надання транспортних послуг від 26.12.08р.
В задоволенні позовних вимог про визнання укладеним договору №33-492 на надання транспортних послуг від 26.12.08р. з урахуванням протоколу розбіжностей Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК» від 06.02.09р., відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАР АЛЬЯНС» (84609, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Умова, 1/1; ЄДРПОУ 33853132, п/р 260029599968816 у філії ПУМБ м. Донецька, МФО 335537) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК» (83028, м. Донецьк, вул. Майська, 66; ЄДРПОУ 32510349, п/р 26008001300039 у ВАТ “Європромбанк” м. Донецька, МФО 377090) витрати по сплаті державного мита у сумі 42,50грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 156,25грн.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК» (83028, м. Донецьк, вул. Майська, 66; ЄДРПОУ 32510349, п/р 26008001300039 у ВАТ “Європромбанк” м. Донецька, МФО 377090) надмірно сплачене держмито у сумі 85грн.
Видати наказ та довідку після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Надруковано 3 примірники: 2- сторонам, 1 - у справу.