Справа № 1407/2-378/11
"22" лютого 2011 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Лузан Л.В., при секретарі судового засідання - Боброві А.М.,
за участю: представника позивача -ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг - Лізинг» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу, штрафних санкцій та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг - Лізинг» про визнання поруки недійсною, -
В січні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Техноторг - Лізинг» (далі - ТОВ «Техноторг - Лізинг») звернулося до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_4 підприємства «Автотранс» (далі - ПП «Автотранс»), ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу, штрафних санкцій в розмірі 830 437грн. 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07.10.2009 року між ТОВ «Техноторг - Лізинг» та ПП «Автотранс» було укладено договір фінансового лізингу № 226.227.228 Н1, згідно якого позивач зобов'язувався набути у власність та передати у користування ПП «Автотранс» автомобільну техніку, визначену в п. 1.1 договору фінансового лізингу, загальною вартістю 972 000 грн. 00 коп., а ПП «Автотранс» у свою чергу зобов'язувалось сплачувати позивачу лізингові платежі, передбачені договором.
В якості забезпечення виконання даного зобов'язання було укладено договір поруки від 07.10.2009 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3.
Посилаючись на те, що ТОВ «Техноторг - Лізинг» у повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання, відповідно до умов договору фінансового лізингу, а відповідач ПП «Автотранс», незважаючи на це, порушив їх, оскільки, своєчасно не сплачував лізингові платежі, позивач просив захистити його права шляхом стягнення заборгованості, штрафних санкцій за договором фінансового лізингу.
Ухвалою судді від 24.01.2011 року було відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог ТОВ «Техноторг - Лізинг» до ПП «Автотранс» про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу на підставі п.1 ч.2 ст. 122 ЦПК України.
Відповідачем ОСОБА_3 був наданий зустрічний позов до ТОВ «Техноторг - Лізинг» про визнання поруки недійсною, який ухвалою від 21.02.2011 року був об'єднаний в одне провадження з первісним позовом. В обґрунтування позовних вимог останній посилався на невідповідність змісту поруки, в розумінні цього поняття, умовам договору поруки, а також діючим положенням Цивільного кодексу України.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив стягнути з відповідача заборгованість за договором фінансового лізингу, штрафні санкції за порушення його умов, всього - 830 437 грн. 50 коп., яка виникла станом на 25.08.2010 року. Зазначена сума складається з:
- 587 482 грн. 58 коп. - заборгованість по лізинговим платежам;
- 35 190 грн. 47 коп. - сума індексу інфляції за прострочення грошового зобов'язання (ч.2 ст. 625 ЦК України);
- 8 879 грн. 66 коп. - три процента річних від простроченої суми (ч.2 ст. 625 ЦК України);
- 53 084 грн. 79 коп. - пеня (п.10.4 Договору);
- 145 800 грн. 00 коп. - штраф (п.10.5 Договору).
Також просив стягнути з відповідача понесені позивачем при зверненні з даним позовом до суду судові витрати: 1 700 грн. 00 коп. судового збору та 120 грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.
У задоволенні зустрічного позову просив відмовити, посилаючись на його безпідставність.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги ТОВ «Техноторг - Лізинг» не визнав, оскільки, вважав недійсною поруку відповідача, вимоги якого за зустрічним позовом підтримав у повному обсязі. При цьому надав пояснення, аналогічні викладеним у зустрічній позовній заяві.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних доказів, відповідно до вимог ст.11 ЦПК України, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Зокрема, судом встановлено, що 07.10.2009 року між позивачем ТОВ «Техноторг -Лізинг» та ПП «Автотранс» було укладено договір фінансового лізингу № 226.227.228 Н1, відповідно до умов якого позивач зобов'язався придбати та передати у користування вказаному підприємству предмет лізингу, а останнє зобов'язалося прийняти предмет лізингу та використовувати його у відповідності до умов укладеного договору, а також сплачувати лізингові платежі (а.с. 10-16).
Виконуючи свої зобов'язання за обумовленим договором, позивач, передав, а ПП «Автотранс» прийняв у користування наступне майно: вантажний сідловий тягач -Е МАЗ - 643008, 2008 року випуску; напівпричіп самоскид -Е ТОНАР -9523, 2008 року випуску (в кількості - 2 одиниці), що підтверджується ОСОБА_2 прийому - передачі від 07.10.2009 року (а.с. 17, 18,19). Дані обставини не оспорювалися представником відповідача в судовому засіданні.
Зауважень щодо якості предмету лізингу з боку ПП «Автотранс» також не було, що свідчить про отримання останнім товару належної якості.
Вартість предмета лізингу на момент передачі у лізинг становила 972 000 грн. 00 коп., що зазначено в п.1.2. договору фінансового лізингу № 226.227.228 Н1 від 07.10.2009 року.
Розмір щомісячних лізингових платежів, строк їх внесення сторони погодили, відповідно до Додатку №1 до вищевказаного договору, в тому числі відшкодування вартості предмета лізингу та лізингові відсотки.
В якості забезпечення ПП «Автотрас» своїх зобов'язань щодо сплати лізингових платежів, можливих штрафних санкцій, між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 07.10.2009 року був укладений договір поруки, відповідно до якого останній на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед Банком відповідати по зобов'язанням боржника - ПП «Автотрас», які виникають з умов договору фінансового лізингу № 226.227.228 Н1 від 07.10.2009 року, в повному обсязі цих зобов'язань.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, зокрема з договорів та інших правочинів.
Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Водночас, з положень ст.ст. 553, 556 ЦК України вбачається те, що особливим видом договорів є договір поруки, змістом якого є забезпечення виконання дійсного зобов'язання, а саме за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником частково або в повному обсязі.
До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Таким чином, зі змісту наведених норм випливає, що порука є правочином, за якою третя особа, яка не є стороною основного договору, бере на себе обов'язок поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов'язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання боржником шляхом відшкодування в грошовій формі того, що не було виконане останнім.
У відповідності зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Між тим доказів на підтвердження обумовлених обставин в судовому засіданні не було надано. Навпаки вбачається, що відповідач ОСОБА_3 діяв з метою досягнення певних юридичних наслідків, поручившись за виконання ПП «Автотранс» договору фінансового лізингу, укладеного між останнім та позивачем.
За такого, підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 суд не вбачає, оскільки дані вимоги не ґрунтуються на законі.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Обов'язок лізингоотримувача своєчасно і в повному обсязі сплачувати періодичні лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлений ч.1 ст. 806 ЦК України, ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг".
Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Ст. 554 ЦК України передбачено, що уразі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого поруко, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Відповідно до ч.1,2,4 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь - кого окремо.
Так, судом встановлено, що ПП «Автотранс» дійсно порушило умови договору фінансового лізингу в частині вчасної сплати лізингових платежів, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 25.08.2010 року, становить 587 482 грн. 58 коп. (а.с.5)
Як вбачається із матеріалів справи, в зв'язку з порушенням зобов'язань за даним договором в грудні 2010 року поручителю був направлений лист-претензія про необхідність сплати заборгованості за договором, однак вимога позивача про усунення порушень основного зобов'язання боржником виконана не була (а.с. 26,27).
Вказане порушення продовжується й на момент розгляду справи, здійснення платежів по договору відсутнє.
Таким чином, враховуючи те, що відповідачем не надано доказів, які б спростували наявність заборгованості перед позивачем, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Техноторг - Лізинг» про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості по сплаті лізингових платежів у розмірі 587 482 грн. 58 коп.
Окрім того, позивач просив стягнути з відповідача за порушення строків виконання грошового зобов'язання пеню в розмірі 53 084 грн. 79 коп., а також додатково штраф у розмірі 145 800 грн. 00 коп.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України штраф та пеня визначені як є різновиди неустойки. Так, штраф може, по суті, встановлюватися за будь - яке порушення зобов'язання, в той час як пеня - на випадок прострочення виконання зобов'язання. При цьому, за одне й теж саме порушення підлягає застосуванню лише один з визначених видів неустойки.
За такого, враховуючи наведене з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню пеня в розмірі 53 084 грн. 79 коп., тоді як підстав для стягнення штрафу суд не вбачає.
Що стосується вимог про додаткове стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних від суми невиконаного зобов'язання, то суд виходить з наступного.
Дійсно, ч.2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за час прострочення.
Однак такі правила можуть бути застосовані лише у разі, якщо інше не випливає із суті укладеного між сторонами договору, зокрема плата та відповідальність сторін не передбачена відповідним договором.
Оскільки такі умови чітко визначені та узгоджені сторонами в договорі фінансового лізингу, вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат та 3% річних не можуть бути визнані такими, що ґрунтуються на законі або договорі.
В силу ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, з урахуванням ступеня їх задоволення (77 %) в сумі 1 401 грн.40 коп.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг - Лізинг» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу, штрафних санкцій - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг - Лізинг» заборгованість за договором фінансового лізингу № 226.227.228 Н1 від 07.10.2009 року в сумі 587 482 грн. 58 коп. та пеню в розмірі 53 084 грн. 79 коп., станом на 25.08.2010 року , а всього 640 567 (шістсот сорок тисяч п'ятсот шістдесят сім) грн. 37 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг - Лізинг» судові витрати в розмірі 1 401 (одна тисяча чотириста одна) грн. 40 коп.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг - Лізинг» про визнання поруки недійсною - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів після його проголошення.
Особи, які приймали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Л.В.Лузан