Справа № 466/1763/13 Головуючий у 1 інстанції: Глинська Д.Б.
Провадження № 22-ц/783/2995/15 Доповідач в 2-й інстанції: Мусіна Т. Г.
Категорія:48
29 липня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - Мусіної Т.Г.
суддів - Бермеса І.В., Савуляка Р.В.
за участі секретаря - Фейір К.О.
з участю: представника позивача за первісним позовом та відповідача за
зустрічним позовом - ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним
позовом - ОСОБА_4 та її представника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-
01 березня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, остаточно уточненим у лютому 2015 року, до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, в якому просив:
1. стягнути з ОСОБА_4 на його користь 449 110 грн. 50 коп. як частки доходу від здійснення нею підприємницької діяльності;
2. стягнути з ОСОБА_4 на його користь 1 143 321 грн. 25 коп. як частку від спільно нажитих коштів;
3.визнати за ним право власності на:
- аптеку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2;
- квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;
- земельну ділянку площею 6 соток, що знаходиться в АДРЕСА_5, кадастровий номер НОМЕР_5;
4. визнати право власності за ОСОБА_4 на:
- житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6;
- квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4;
- автомобіль НОМЕР_1;
5. стягнути з ОСОБА_4 судові витрати на проведення судової товарознавчої експертизи та судової будівельно-технічної експертизи.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що з 26 жовтня 1991 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою у справі ОСОБА_4, який було розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2012 року.
У період шлюбу до моменту фактичного припинення шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства подружжям було набуте спільне майно: житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6; аптеку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4; автомобіль НОМЕР_1 та земельну ділянку площею 6 соток, що знаходиться в АДРЕСА_5, кадастровий номер НОМЕР_5.
Зазначає, що до спільного майна подружжя також слід віднести грошові кошти, які були перераховані ним відповідачці з Російської Федерації - 67 300 доларів США та 2250 євро, 5000 доларів США, отриманих від ОСОБА_6, 1000 доларів США отриманих від ОСОБА_7, 4000 доларів ОСОБА_4. Крім цього до спільних коштів слід віднести суму коштів, отриману відповідачкою від здійснення підприємницької діяльності, а саме 245 071 грн. за 2011р. та 653 150 грн. за 2012р.
Посилаючись на те, що вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, а також на висновки судової будівельно-технічної експертизи від 24.11.2014р. та судової автотоварознавчої експертизи щодо вартості майна, просив задовольнити його позов.
02 квітня 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в якому просила в якому просить визнати спільною сумісною власністю подружжя наступне майно:
- житловий дерев'яний будинок, житловою площею 49,3 м. кв., за адресою - АДРЕСА_6;
- двокімнатну квартиру, житловою площею 36,9 м. кв., за адресою - АДРЕСА_4;
- двокімнатну квартиру, житловою площею 28.7 м. кв., за адресою - АДРЕСА_1;
- квартиру, яку було переведено в нежитловий стан (Аптека) загальною площею 68.1 м. кв., за адресою - АДРЕСА_2;
- земельну ділянку в садівничому товаристві «Струмочок», площею 0.0581 га. за адресою - АДРЕСА_5;
- легковий автомобіль Мазда 6: д.н.з. НОМЕР_1;
- 1/2 коштів (долари, Євро), які знаходяться на рахунках, відкритих відповідачем в Україні та в Російській Федерації;
- земельну ділянку площею 6 соток, що знаходиться в АДРЕСА_5, що така є;
- новозбудований двоповерховий житловий будинок, за адресою АДРЕСА_7;
- земельну ділянку площею 20 га. за адресою: АДРЕСА_7;
- двокімнатну квартиру, яка також знаходиться в Російській Федерації, за адресою, яка їй невідома;
- легковий автомобіль марки Volkswagen Passat B6, 2012 року випуску;
- грошові кошти (вклади), що знаходяться на рахунках відкритих ОСОБА_2 у ПАТ КБ «Приватбанк» - 79008 м. Львів, вул. Гуцульська, 15-21, у Львівському відділенні № 1 АО «СБЕРБАНК РОССИИ» - м. Львів, вул. Валова, 4, Західному регіональному відділенні ПАТ «Укргазпромбанк» у Львівській області, вул. Героїв УПА, 73, та ПАТ «Укргазпромбанк», 79026, м. Льв1в, вул. Рубчака, 27.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на:
- житловий дерев'яний будинок, житловою площею 49.3 м. кв., за адресою АДРЕСА_6;
- двокімнатну квартиру, житловою площею 36.9 м. кв., за адресою АДРЕСА_4;
- двокімнатну квартиру, житловою площею 28.7 м. кв., за адресою АДРЕСА_1;
- нежитлове приміщення (Аптеку) загальною площею 68.1 м. кв., за адресою АДРЕСА_2;
- земельну ділянку в садівничому товаристві «Струмочок», площею 0.0581 га. за адресою АДРЕСА_5;
- легковий автомобіль Мазда 6: д.н.з. НОМЕР_1;
- ? грошових вкладів що знаходяться на рахунках відкритих ОСОБА_2 у ПАТ КБ «Приватбанк» - 79008 м. Львів, вул. Гуцульська, 15-21, у Львівському відділенні №1 АО «СБЕРБАНК РОССИИ» - м. Львів, вул. Валова, 4, Західному регіональному відділенні ПАТ «Укргазпромбанк» у Львівській області, вул. Героів УПА, 73, та ПАТ «Укргазпромбанк», 79026, м. Львів, вул. Рубчака, 27.
Виділити ОСОБА_2:
- земельну ділянку площею 6 соток, що знаходиться в АДРЕСА_5;
- новозбудований двоповерховий житловий будинок, за адресою АДРЕСА_7;
- земельну ділянку площею 20 га. за адресою АДРЕСА_7;
- двокімнатну квартиру, яка також знаходиться в Російській Федерації, за адресою, яка їй невідома.
- легковий автомобіль марки Volkswagen Passat B6, 2012 року випуску;
- ? грошових вкладів що знаходяться на рахунках відкритих ОСОБА_2 у ПАТ КБ «Приватбанк» - 79008 м. Львів, вул. Гуцульська, 15-21, у Львівському відділенні № 1 АО «СБЕРБАНК РОССИИ» - м. Львів, вул. Валова, 4, - Західному регіональному відділенні ПАТ «Укргазпромбанк» у Львівській області, вул. Героів УПА, 73, та ПАТ «Укргазпромбанк», 79026, м. Льв1в, вул. Рубчака, 27.
Свої зустрічні позовні вимоги обґрунтовує тим, що вищевказане майно є спільним сумісним майном подружжя. Просить поділити вказане майно, відступивши від засад рівності часток подружжя, оскільки з нею залишилося проживати троє дітей, народжених у шлюбі з ОСОБА_2, який не дбав про матеріальне становище сім'ї, приховав певне майно, витрачав спільні кошти на шкоду інтересам сім'ї. на підставі наведеного просила у задоволенні первісного позову відмовити та задовольнити її зустрічний позов.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 26 лютого 2015 року первісний позов ОСОБА_2 задоволено частково:
-стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 647 553 грн. 75 коп. як частку від спільно нажитих коштів;
-визнано за ОСОБА_2 право власності на приміщення квартири (аптека), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2;
-визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;
-визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 6 соток, що знаходиться в АДРЕСА_5, кадастровий номер НОМЕР_5;
-стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 1827 грн. судового збору, 300 грн. витрат за проведення судової авто товарознавчої експертизи, 4245 грн. витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково:
- визнано за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_6;
- визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4;
- визнано за ОСОБА_4 право власності на автомобіль марки Мазда 6, д.н.з. НОМЕР_1;
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 1827 грн. судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_4 в користь держави 1583 грн. 40 коп. судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду оскаржили сторони.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 вказує на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, суперечить дійсним обставам справи, порушує її права та права трьох дітей. Суд виділив їй спірний автомобіль марки Мазда 6, хоча він належить іншій особі, заперечує виділення ОСОБА_2 квартири, оскільки така набувалась для забезпечення в майбутньому житлових потреб сина ОСОБА_8. Суд неправильно визначив розмір коштів, які були перераховані на її рахунок та безпідставно включив їх у розподіл, хоча гроші вона знімала та віддавала заробітчанам, які працювали разом з чоловіком. Суд безпідставно відхилив її клопотання про допит свідків на предмет передачі їм грошей з рахунків, а також про витребування доказів з різних реєстраційних служб Російської Федерації для підтвердження наявності у ОСОБА_9 нерухомості у різних областях Росії.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відступити від принципу рівності часок з урахуванням трьох дітей, виділити їй дві двохкімнатні квартири, приміщення аптеки, а ОСОБА_2 дерев'яний будинок та земельну ділянку.
В подальшому в апеляційній інстанції ОСОБА_4 зазначила, що з врахуванням збільшення її частки в інтересах дітей частка ОСОБА_2 підлягає зменшенню до 1/5 від усього майна, що відповідає 2/3 часткам в дерев'яному будинку по АДРЕСА_6.
Рішення суду в частині визначення розміру коштів в сумі 647 553,75 грн. та стягнення з нього судового збору в дохід держави оскаржив ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3
В апеляційній скарзі вказує на те, що суд допустив помилку у розмірі суми, що була перерахована на банківський рахунок ОСОБА_4, а саме зазначив 88 300 дол. США, хоча насправді ця сума становить 78 300 дол. США. Окрім того суд безпідставно визначив еквівалент валюти гривнями станом на 22.01.2015р., хоча рішення суду було ухвалено судом 26.02.2015р., тому станом на цю дату по курсу Національного банку в гривневому еквіваленті з ОСОБА_4 підлягає стягненню в його користь 1 227 962 грн. Суд необґрунтовано стягнув з нього 1827 грн. судового збору в дохід держави, хоча такий був ним сплачений в повному розмірі.
Просить скасувати рішення суду в оскаржуваній частині та ухвалити нове по задоволення його вимог, в решті залишити рішення без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши доводи осіб, які з'явились у в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційній скарги підлягає задоволенню частково: рішення суду підлягає скасуванню на підставі п.1 ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення первісного та зустрічного позовів, виходячи з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про поділ спільного майна суд вважав, що до його складу, окрім нерухомості належать 88 300 дол. США та 2250 євро, що надійшли на рахунки ОСОБА_4 в період шлюбу, що ОСОБА_2 слід відмовити у виділенні земельної ділянки площею 60 соток в кооперативі Вишенька, а земельну ділянку в садовому кооперативі «Струмочок» слід виділити ОСОБА_4
Проте такого висновку суд дійшов внаслідок неповного з'ясування обставин справи щодо складу спільного подружнього майна, яке є предметом поділу. Висновки суду в резолютивній частині рішення частково суперечать мотивувальній.
З матеріалів справи вбачається, що сторони у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 26 жовтня 1991р., який розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2012р.
У період шлюбу у сторін народилося троє спільних дітей: ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_3, який є неповнолітнім.
Шлюбний договір сторони не укладали.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таке ж положення містить і ч.3 ст. 368 ЦК України.
В силу статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна, частки майна дружини і чоловіка є рівними.
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Відповідно до пунктів 23, 24 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК) .
Доводи позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_2 у період шлюбу набув нерухомість та земельні ділянки у Київській області, в Московській та Воронезькій областях Російської Федерації, має гроші на рахунках в Укргазпромбаку, ПриватБанку, Сбербанку Росії, автомобілі, яке також підлягає поділу як спільне сумісне майно подружжя, перевірялись судом першої інстанції та не знайшли підтвердження.
Усі 12 клопотань ОСОБА_4 до суду першої інстанції про звернення у відповідні реєструючи органи на території Львівської, Київської областей України, Московської та Воронежської областей Російської Федерації (а.с. 24-26 т.1) щодо виявлення нерухомого майна та автомобілів, які могли бути зареєстровані за ОСОБА_2 на цих територіях, були задоволені судом першої інстанції, відповідні запити направлені в усі органи, зазначені ОСОБА_4 в клопотанні (а.с. 55-66 т.1, 122 т.1), на які від усіх адресатів надішли відповіді про відсутність даних про реєстрацію за ОСОБА_2 нерухомості, автомобілів, рахунків у банках на території цих областей та у зазначених банківських установах.
В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 відмовилась від своїх клопотань по повторному зверненню до реєстраційних служб Вороножської області, та визначила, що предметом поділу має бути дві квартири, аптека, будинок та одна земельна ділянка, решта її клопотань в апеляційні скарзі розглянуті та у їх задоволенні відмовлено.
Колегією суддів встановлено, що до обсягу спільно нажитого майна подружжя ОСОБА_4 на час прийняття рішення суду 24.12.2012р., яке підлягає поділу між сторонами належать:
-приміщення квартири (аптека) загальною площею 68,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 вартістю 1 223 500 грн., що зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 (а.с. 7 т.1);
-2-х кімнатна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 56,2 кв.м. вартістю 852 000 грн., що зареєстрована на праві власності за ОСОБА_4 (а.с. 5 т.1);
-2-х кімнатна квартира АДРЕСА_4 загальною площею 64,9 кв.м. вартістю 975 900 грн., що зареєстрована на праві власності за ОСОБА_4 (а.с. 6 т.1);
-одноповерховий житловий будинок садибного типу АДРЕСА_6 загальною площею 87.6 кв.м вартістю 1 163 200 грн., зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 (а.с. 8 т.1);
-земельна ділянка площею 0,0581 га, кадастровий НОМЕР_5, яка розташована на території Рясне-Руської сільської ради, с.т. Струмок Яворівського району Львівської області та згідно Державного акту, виданого 14.06.2008р. на підставі Договору купівлі-продажу від 21.06.2007р. зареєстрована на праві власності за ОСОБА_4. Вартість земельної ділянки 79 700 грн.
Колегією суддів встановлено, що в період шлюбу за спільні кошти було придбано автомобіль Мазда 6, д.н.з. НОМЕР_1, 2008р. випуску, вартість якого за висновком судової авто товарознавчої експертизи від 16.06.2014р. на момент проведення експертизи становить 194 780 грн. (а.с. 12-18 т.2), що був зареєстрований на ОСОБА_4.
Колегією суддів встановлено, що в процесі розгляду справи ОСОБА_4 без згоди ОСОБА_2 провела відчуження автомобіля марки Мазда 6 своєму старшому сину ОСОБА_10 і такий на час поділу майна належить останньому на праві власності.
Таким чином предметом поділу є 194 780 грн. вартості автомобіля марки Мазда 6.
Дійсна ринкова вартість нерухомості визначена висновком № 057/14 судової будівельно-технічної експертизи у даній справі від 24 листопада 2014р. (а.с. 97-147 т.2) і сторонами не оспорюється.
З матеріалів справи вбачається, що за період з 26.01.2009р. по 01.01.2012р. на ім'я ОСОБА_4 на її банківський рахунок від ОСОБА_2 через банківські перекази були перераховані: 63 00 дол. США та 2250 євро (а.с. 110-111 т.1), а саме: 26.01.2009р. - 8000 дол. США; 15.05.2009р. - 5000 дол. США; 12.09.2009р. - 1500 дол. США; 19.11.2009р. - 200 дол. США; 09.12.2009р. - 400 дол. CША; 16.05.2010р. - 4000 дол. США; 22.05.2010р. - 3000 дол. США; 20.06.2010р. - 5000 дол. США; 03.08.2010р. - 1000 дол. США; 17.08.2010р. - 1300 дол. США; 19.08.2010р. - 1000 дол. США; 05.09.2010р. - 3700 дол. США; 02.10.2010р. - 2700 дол. США; 11.10.2010р. - 1000 дол. США; 21.11.2010р. - 1200 дол. США; 14.12.20110р. - 600 дол. США; 09.02.2011р. - 1000 дол. США; 19.04.011р. - 1000 дол. США; 27.05.2011р. - 1000 дол. США; 08.06.2011р. - 1200 дол. США; 14.06.2011р. - 5000 дол. США; 25.06.2011р. - 1500 дол. США; 07.07.2011р. - 10 000 дол. США; 22.07.2011р. - 2000 Євро; 16.08.2011р. - 1000 дол. США; 01.09.2011р. - 1000 дол. США; 19.09.2011р. - 500 дол. США; 12.11.2011р. - 1000 дол. США; 18.11.2011р. - 250 Євро; 18.11.2011р. - 500 дол. США; 18.11.2011р. - 1000 дол. США; 16.12.2011р. - 2000 дол. США.
За період з 30.08.2010р. по 12.05.2011р. на рахунки ОСОБА_4 були зараховані 600 дол. США від третіх осіб (а.с. 162-164 т.1), а саме: від ОСОБА_6 - 1000 дол. США (30.08.2010р.) та 4000 дол. США (25.03.2011р.), ОСОБА_7 - 1000 дол. США (12.05.2011р.).
Особисто ОСОБА_4 на власні рахунки зарахувала 4000 дол. США (а.с. 162-164), а саме: 1000 дол. США (01.09.2010р.), 500 дол. США (21.09.2011р.), 1000 дол. США (12.10.2011р.), 1000 дол. США (18.11.2011р.) 500 дол. США (25.11.2011р.).
Таким чином за період з 26.01.2009р. по 01.01.2012р. на свої рахунки отримала кошти на загальну суму 77 300 дол. США та 2250 євро, які позивач ОСОБА_2 вважає спільною сумісною власністю подружжя та просить стягнути в його користь половину від цієї суми, що становить 28 650 дол. США та 1125 євро, що згідно курсу валют за даними Національного банку України станом на 24 липня 2015р. буде становити 1 198 181 грн. 50 коп. В суді першої інстанції до стягнення була заявлена вимога в розмірі 647 553,75 грн. як ? частина від спільно нажитих коштів.
Колегія суддів вважає, що кошти, які надійшли на рахунок ОСОБА_4 у період з 26.01.2009р. по 01.01.2012р. в загальній сумі 77 300 дол. США та 2250 євро не підлягають поділу як спільне майно подружжя, оскільки знімались ОСОБА_4 в сумах, що відповідали сумі зарахування на рахунок в період перебування у зареєстрованому шлюбі та на час розірвання шлюбу були відсутні.
Доказів про те, що ці кошти були використані ОСОБА_4 без відома чоловіка не в інтересах сім'ї з урахуванням кількості нерухомості, що належить сторонам та підлягає утриманню і ремонту, здійснення підприємницької діяльності в аптеці по вул. Патона, 13/51 та потреб сім'ї з трьома дітьми, позивач ОСОБА_13 суду не надав.
Ураховуючи, що поділу підлягає майно (кошти) , які є в наявності, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині поділу цих коштів та стягнення з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 647 553,75 грн. як ? частини від спільно нажитих грошових коштів підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Таким чином, колегія суддів вважає, що предметом поділу як спільне сумісне майно подружжя підлягає вищезазначена нерухомість та вартість автомобіля Мазда 6 в розмірі 194 780 грн., а усього загальна вартість майна, що підлягає поділу становить 4 489 080 грн.
Колегія суддів вважає, що вимоги позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_4 відступити від засад рівності часток подружжя та визначити частку позивача за первісним позовом ОСОБА_2 в розмірі 1/5 частки від загальної вартості спільного майна, що буде становити 2/3 житлового будинку АДРЕСА_6 не підлягають задоволенню, оскільки правові підстави для зменшення частки ОСОБА_2 передбачені ч.2 ст. 70 СК України відсутні, так як фактів, що він не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив, чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересах сім'ї не встановлено.
Доказів наявності у ОСОБА_2 іншого майна, крім спірного, суду не надано.
У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що при розподілі спільного майна подружжя ОСОБА_4 слід виходити із принципу рівності їх часток, проте вважає можливим різницю у вартості майна, яке виділяється ОСОБА_4 врахувати як збільшення її частки з врахуванням, що з нею проживає один неповнолітній син (двоє дітей вже досягли повноліття), на якого ОСОБА_2 сплачує аліменти в достатньому для розвитку молодшого сина розмірі.
Мотивувальна частина рішення суду першої інстанції суперечить резолютивній частині, оскільки в мотивувальній частині зроблено висновки щодо виділення ОСОБА_4 земельної ділянки в неіснуючому садівничому товаристві «Струмочок» площею 0,0581 га в с. Рясне-Руська Яворівського району в той час як в резолютивній частині рішення земельна ділянка з аналогічним кадастровим номером, але площею 6 соток виділена ОСОБА_2 в неіснуючому кооперативі Вишенька 3 в с. Рясне-Руська при відсутності даних, що така земельна ділянка є об'єктом права спільної власності сторін.
Відтак, колегія суддів вважає, що в порядку розподілу спільного майна подружжя ОСОБА_2 слід виділити на праві власності: приміщення квартири (аптеки) за адресою: м. Львів, вул. Патона 13/51 вартістю 1 223 500 грн.; квартиру за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 852 00 грн., земельну ділянку площею 0,0581 га кадастровий НОМЕР_5 вартістю 79 700 грн., а усього майна на суму 2 155 200 грн.
ОСОБА_4 в порядку розподілу спільного майна подружжя виділити на праві власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_6 вартістю 1 163 200 грн., квартиру за адресою: АДРЕСА_4 вартістю 975 900 грн. та визнати за нею право на 194 780 грн. вартості відчуженого нею автомобіля марки «Мазда 6», а усього майна на суму 2 333 880 грн., тобто на 178 680 грн. більше.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційної інстанції підтвердив, що первісний позивач не претендує на стягнення грошової компенсації в сумі 178 680 грн. та просить залишити їх ОСОБА_4 з врахуванням інтересів одного неповнолітнього сина, який з нею проживає, тому колегія суддів вважає можливим на вказану суму відступити від принципу рівності, що є достатнім.
Колегія суддів вважає, що такий розподіл відповідає загальним засадам цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України) щодо добросовісності, розумності і справедливості та враховує права та інтереси обох співвласників, а також інтереси одної неповнолітньої дитини.
Колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції без достатніх правових підстав стягнув з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1827 грн., хоча такий ним сплачений в повному розмірі відповідно до ціни позову в розмірі 3679,40 грн. (а.с. 1 т.1 - 229,40 грн., а.с. 171 т.2 - 3450 грн.), тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з відмовою у стягненні в дохід держави судового збору.
Між тим ОСОБА_4 у неповному розмірі сплатила судовий збір в дохід держави - лише 229,40 грн. (а.с. 17 т.1), в той час як при пред'явленні позову, виходячи з ціни позову, мала сплатити 3441 грн., тому з неї в дохід держави слід стягнути 3211,50 грн. недоплаченого судового збору.
Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.1 ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_4задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 лютого 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Первісний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на приміщення квартири (аптека), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 вартістю 1 223 500 грн.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 852 000 грн.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,0581 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, кадастровий НОМЕР_5 вартістю 79 700 грн.
А усього виділити майна на суму 2 155 200 грн.
У задоволенні позовних вимог про стягнення 647 553,75 грн. - ? частину від спільно нажитих грошових коштів - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_6 вартістю 1 163 200 грн.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 вартістю 975 900 грн.
Визнати за ОСОБА_4 право на 194 780 грн. - вартості автомобіля марки Мазда 6, д.н.з. НОМЕР_1.
А усього виділити майна на суму 2 333 880 грн.
В задоволенні решти позовних вимог по зустрічному позові відмовити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 лютого 2015 рокув частині стягнення з ОСОБА_2 судового збору в сумі 1827 грн. в дохід держави скасувати та у стягненні судового збору в дохід держави відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 3211 (три тисячі двісті одинадцять) грн. 50 коп. недоплаченого судового збору в дохід держави.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.
Головуючий Т.Г. Мусіна
Судді: І.В. Бермес
Р.В. Савуляк