"12" серпня 2009 р.
Справа № 34/76-09-2322
За позовом Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М"
до відповідача Військової частини А 1283
про стягнення на суму 39726,90грн.
Суддя Фаєр Ю.Г.
В судовому засіданні приймали участь представники
від позивача: Максименко Ю.Ф. - директор;
від відповідача: Вєрьовка О.А.- представник, діючий на підставі довіреності від 28.07.09р.;
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Мале приватне підприємство "Фірма "Альфа-М", звернувся до суду з позовною заявою та уточненням до неї, про стягнення з Військової частини А1283 заборгованості та фінансових санкцій за порушення строків по виконанню зобов'язань за договором №215 від 17.05.2006р. на виконання технічного обслуговування кінцевих станцій К-60П в/ч А1283 249 ЗС України на загальну суму 39726,90грн., з яких 34949,37грн. сума основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 1872,12грн. сума 3% річних, 2905,41грн. сума пені.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
17.05.2006р. між Військовою частиною А1283 (замовник) та Малим приватним підприємством "Фірма "Альфа-М" (виконавець) укладено договір №215, за умовами якого замовник передає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати технічне обслуговування кінцевих станцій систем К-60П в/ч А1283.
Пунктом 6.3 цього договору встановлено, що експлуатаційно-технічне обслуговування за цим договором виконується в 2006р. за кошторисом №3/215.
Пунктом 3.1 даного договору передбачено, що сума, на яку укладений цей договір, за кошторисом №3/215 на 2006р. становить 21041,16грн.
За умовами п.3.2 вказаного договору оплата за виконане технічне обслуговування проводиться замовником на підставі пред'явлених виконавцем рахунків з підписаними Замовником актами виконаного технічного обслуговування.
Відповідно до умов договору, а саме п.4.4. у випадку прострочення оплати виконаного технічного обслуговування нараховується пеня у розмірі ставки НБУ за кожен день прострочення з дня отримання бюджетних коштів.
Пунктом 6.1 договору сторони встановили, що даний договір діє з моменту підписання до повного виконання зобов'язань з можливістю подальшої пролонгації.
Позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав у повному обсязі згідно акту виконаного технічного обслуговування №9/6 від 30.06.06р., за яким виставив відповідачу рахунок-фактуру №9/6 від 30.06.06р. на суму 21041,16грн., який відповідачем, в порушення умов вказаного договору, своєчасно не сплачено, внаслідок чого позивач направив відповідачу претензію від 05.06.2008р. №2/6 з вимогою сплатити 31232,89грн. в рахунок погашення заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних згідно надісланого розрахунку цієї заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Порушення відповідачем зазначених договірних зобов'язань зумовило звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості на загальну суму 39726,90грн., з яких 34949,37грн. сума основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 1872,12грн. сума 3% річних, 2905,41грн. сума пені, нарахованої з 01.05.2008р. по 24.06.2009р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1,7 ст.193).
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно до п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, в доданій позивачем до позовної заяви копії акту виконаного технічного обслуговування №9/6 від 30.06.2006р. (оригінал був оглянутий судом в судовому засіданні) наявні підписи обох сторін договору та печатки сторін.
Водночас відповідачем поданий другий екземпляр акту виконаного технічного обслуговування №9/6 за 2006р. скріплений печаткою лише позивача та підписаний лише позивачем. При цьому, відповідач в обґрунтування відсутності підстав для задоволення позовних вимог послався на те, що в наявній в матеріалах справи копії цього акту підпис від імені особи, що прийняла виконанні позивачем роботи здійснений не В.М. Кутик, а іншою особою, проте ані обґрунтованих тверджень щодо неотримання від позивача виконаних ним робіт ані доводів нескріплення відповідачем його печаткою цього акту, ані доводів того що екземпляр позивача підписаний неуповноважною особою, останній суду не надав.
Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Доводи відповідача щодо штрафних санкцій та пені судом до уваги не беруться, оскільки з аналізу наказу МФ України №83 від 06.04.1998р., на який посилається відповідач в обґрунтування неправомірності здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем умов договору, вбачається, що він стосується нарахування та стягнення штрафних санкцій саме з виконавця -позивача у даному випадку, а не з замовника-відповідача, та цей наказ скасований наказом МФ України від 12.09.2006р. №890.
Враховуючи вищезазначені обставини справи, наведені норми матеріального права, правильність здійсненого позивачем розрахунку суми боргу, позовні вимоги Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За таких обставин, слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість на загальну суму 39726,90грн., з яких 34949,37грн. сума основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 1872,12грн. сума 3% річних, 2905,41грн. сума пені.
Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті держмита на суму 397,27грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах на суму 312,5грн.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Військової частини А 1283 (код ЄДРПОУ 22994917; 65063, м.Одеса-63, провулок Штабний, 1; п/р 35219004004209 в ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011) на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" (код ЄДРПОУ 30726900; 04053, м.Київ-53, вул.Артема, 59а, кв.37; п/р26004301454 в АКБ „Національний кредит” м.Києва, МФО 320702) заборгованість на загальну суму 39726(тридцять дев'ять тисяч сімсот двадцять шість)грн.90коп., витрати по сплаті держмита на суму 397(триста дев'яносто сім)грн.27коп, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах на суму 312(триста дванадцять)грн.50коп.
Рішення господарського суду Одеської області, підписане 17.08.09р., набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.
Суддя