Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215
Іменем України
18.08.2009
Справа №2-19/2579-2009
За позовом - ТОВ «Агросфера», м.Дніпропетровськ
До відповідача - ВАТ «Племінний завод «Славне», с.Славне Роздольненського району АР Крим
Про стягнення 152481,51 грн.
Суддя Мокрушин В.І.
Від позивача - Савченко О.А, представник, довіреність № 1631 від 19.11.2008 р.
Від відповідача - Мельник В.Д., представник, довіреність № 01/25 від 06.02.2009 р.
Суть спору:
Позивач звернувся до господарського суду АР Крим про стягнення з відповідача - ВАТ «Племінний завод «Славне» заборгованості у розмірі 84951,20 грн.; індексу інфляції у розмірі 44578,35 грн.; пені у розмірі 9104,91 грн.; 13847,05 грн. - суми процентів за користування товарним кредитом. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не розрахувався за отриманий товар за договором купівлі-продажу № 955-К від 23.04.2008 р.
Відповідач надав відзив на позов, згідно якому визнає позовні вимоги частково на суму заборгованості у розмірі 84951,36 грн., в інший частині просить у задоволенні позову відмовити.
Позивач заявою уточнив позовні вимоги та просить припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 84951,20 грн. у звґяку з оплатою відповідачем суми заборгованості. В інший частині позовні вимоги залишив без змін.
Відповідно до ст. 9, 10 Конституції України, ст. 9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст. 3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст. 10 Закону України «Про судоустрій» (від 07.02.2002 року № 3018), ст. 18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст. ст. 10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотанням представників сторін вони давали пояснення на російський мові.
У процесі розгляду справи клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами у порядку ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) заявлено не було.
Розглянув матеріали справи, суд -
23.04.2008 р. між ТОВ «Агросфера» (код ЄДРПОУ 31320991) та ВАТ «Племінний завод «Славне» (код ЄДРПОУ 00854204) був укладений договір купівлі-продажу № 955-К (а.с.9-10).
Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору встановлено, що продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, відповідно до умов даного договору.
Відповідно до п.4.6 вказаного договору сторони передбачили, що у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу долара США до гривні більше ніж 2% від його офіційного курсу встановленого НБУ на момент підписання договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю проіндексовану суму відповідного платежу за договором. Проіндексована сума платежу встановлюється як (А1/А0) Х СП=ПСП, де А1 - офіційний курс долара США на дату платежу; А0 - офіційний курс долара США на дату підписання договору; СП - сума поточного платежу; ПСП - проіндексована сума платежу.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 року № 435 із змінами та доповненнями) однією із підстав виконання цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 вказаного кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 року № 435 із змінами та доповненнями) передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 631 зазначеного вище кодексу строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Таким чином, якщо відповідач прострочив виконання зобов'язання і не здійснив оплату товару у встановлений у договорі термін, позивач вправі вимагати оплату товару і після спливу терміну платежу, визначеного договором.
Відповідно до ч.1 ст.632 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 року № 435 із змінами та доповненнями) ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Частиною 2 ст.524 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 року № 435 із змінами та доповненнями) передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до п.3 вказаного договору конкретний асортимент, кількість, ціна, дата поставки та умови оплати товару наведені у специфікаціях до даного договору (№ 1 від 23.04.2008 р. та № 2 від 01.09.2008 р.) Специфікації є невід'ємною частиною даного договору. Загальна сума договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору, які є невід'ємною його частиною.
Частиною 2 статті 694 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 року № 435 із змінами та доповненнями) передбачено, що товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 3 статті 691 вказаного вище кодексу встановлено, що якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладання договору і на момент передання товару.
Враховуючи, що факт зміни ціни на товар передбачений частиною 3 статті 691 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 року № 435 із змінами та доповненнями), пунктом 4 договору сторони передбачили спосіб її перегляду та визначили показники які зумовлюють зміну ціни на товар.
Відповідно до частини 2 статті 533 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 року № 435 із змінами та доповненнями) якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до п.7.1 вказаного договору встановлено, що у випадку порушення покупцем термінів оплати, обумовлених в специфікаціях до договору, він оплачує продавцю штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожен день прострочення оплати.
Таким чином, сума пені за порушення покупцем термінів оплати станом на 07.05.2009 р. складає 9104,91 грн.
Пунктом 7.2. вказаного договору встановлено, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно умов оплати, з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховується проценти за користування товарним кредитом з розрахунку 0,1% за кожний день прострочення оплати. Сума процентів за користування покупцем товарним кредитом станом на 07.05.2009 р. складає 13847,05 грн.
Фактично нарахована позивачем індексація за своєю правовою природою є сумою основного боргу та зменшенню на вимогу відповідача не підлягає.
З огляду на вищенаведене, а також виходячи з того, що умови індексації суми боргу визначені сторонами в укладеному між ними договорі, який в силу вимог частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 року № 435 із змінами та доповненнями), є обов'язковим для виконання сторонами, суд дійшов до висновку, що нарахована позивачем індексація не суперечить умовам договору та ґрунтується на нормах матеріального права.
Відповідно до п.11.1 вказаний договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2008 р., а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором.
Позивач заявою уточнив позовні вимоги та просить припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 84951,20 грн. у зв'язку із сплатою відповідачем суми боргу. В інший частині позовні вимоги залишив без змін.
Таким чином провадження у справі у частині стягнення основного боргу у розмірі 84951,20 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) у зв'язку з відсутністю предмета спору. З цих же підстав суд припиняє провадження по справі у частині стягнення судових витрат, оскільки вони теж сплачені відповідачем.
Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.526, 527 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 № 435 із змінами та доповненнями) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно із ст.173 Господарського кодексу України (у редакції від 16.01.2003 року) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст.174 Господарського кодексу України (№ 436 у редакції від 16.01.2003 із змінами та доповненнями) господарське зобов'язання може виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законодавстом.
Згідно із ст.193 Господарського кодексу України (у редакції від 16.01.2003 року) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідач не надав доказів виконання прийнятих на себе зобовґязань, у звґязку з чим суд задовольняє позовні вимоги у частині стягнення суми індексації у розмірі 44578,35 грн.; пені у розмірі 9104,91 грн.; 13847,05 грн. суми процентів за користування товарним кредитом.
Судові витрати господарський суд покладає на відповідача відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII) пропорційно задоволеним вимогам.
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.33, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодекса України суд, -
· Позов задовольнити.
· Стягнути з ВАТ «Племінний завод «Славне» (АР Крим, Роздольненський район, с.Славне, вул.Леніна, 14; р/р 26007000131188 в АКБ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції», м.Сімферополь, МФО 384577, ЄДРПОУ 00854204) на користь ТОВ «Агросфера» (м.Дніпропетровськ, вул.Собінова, 1, р/р 26003001300072 в ВАТ «АКТАБАНК» м.Дніпропетровськ, МФО 307394 ЄДРПОУ 31320991) суму індексації у розмірі 44578,35 грн.; пені у розмірі 9104,91 грн.; 13847,05 грн. суми процентів за користування товарним кредитом.
· В іншій частині позовних вимог провадження по справі припинити
· Видати наказ після набрання чинності рішенням суду.
Рішення оформлено
відповідно до ст.84, 85 ГПК України
21.09.2009 р.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Мокрушин В.І.