ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 53/293
11.09.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінгова компанія «ІЗОБУД»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пєноплекс-Україна»
про визнання Договору купівлі-продажу № 105/11-07 від 09.11.2007р. недійсним
Суддя Грєхова О.А.
Представники:
Від позивача: не з'явились
Від відповідача: Балабан І.А. -представник по довіреності від 12.05.2009р.
Заявлено позов про визнання недійсним Договору купівлі-продажу № 105/11-07 від 09.11.2007р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдінгова компанія «ІЗОБУД»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пєноплекс-Україна».
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що Договір купівлі-продажу № 105/11-07 від 09.11.2007р. підписано не директором позивача Петришиним О.Г., а невідомою особою.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2009р. порушено провадження у справі № 53/293, розгляд справи призначено на 05.06.2009р.
Позивач в судовому засіданні порушив перед судом клопотання про призначення почеркознавчої експертизи підпису на договорі купівлі-продажу № 105/11-07 від 09.11.2007р. від директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Пєноплекс-Україна».
Розглянувши подане клопотання суд відмовляє в його задоволенні за необґрунтованістю.
Відповідач в судовому засіданні зазначив, що даний позов є надуманим і поданим позивачем з метою уникнення виконання зобов'язань та відповідальності за спірним Договором.
Крім того, відповідач стверджує, що сторонами виконувались умови зазначеного Договору на виконання якого відповідач передавав у власність позивача товар, а позивач, в свою чергу, сплачував за поставлений товар кошти.
Також відповідач повідомив суд про те, що 21.04.2009р. Господарським судом міста Києва порушено провадження у справі № 49/174 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пєноплекс-Україна»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінгова компанія «ІЗОБУД»заборгованості за Договором купівлі-продажу № 105/11-07 від 09.11.2007р. в розмірі 615 514,20 грн.
В судовому засіданні 05.06.2009р. в порядку ст.. 77 ГПК України судом оголошено перерву до 19.06.2009р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2009р. у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів розгляд справи було відкладено на 10.07.2009р.
26.06.2009р. через відділ Діловодства суду від позивача надійшла заява про відвід судді.
Ухвалою від 30.06.2009р. заступник Голови Господарського суду міста Києва відхилив заяву ТОВ «Трейдінгова компанія «Ізобуд»про відвід судді.
10.07.2009р. через відділ Діловодства суду від позивача надійшла заява про відвід судді.
Ухвалою від 14.07.2009р. заступник Голови Господарського суду міста Києва залишив заяву ТОВ «Трейдінгова компанія «Ізобуд»про відвід судді без задоволення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2009р. розгляд справи призначено на 28.08.2009р.
25.08.2009р. через відділ Діловодства суду від позивача надійшла заява про відвід судді.
Ухвалою від 31.08.2009р. заступник Голови Господарського суду міста Києва залишив заяву ТОВ «Трейдінгова компанія «Ізобуд»про відвід судді без задоволення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2009р. розгляд справи призначено на 11.09.2009р.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про поважні причини нез'явлення в судове засідання повноважного представника позивача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від представника позивача не надходило.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог позивача заперечив.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 11.09.2009р., в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом, 09.11.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдінгова компанія «ІЗОБУД»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пєноплекс-Україна»було укладено Договір купівлі-продажу № 105/11-07 (далі Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався протягом дії даного договору передати відповідачу товар окремими партіями за цінами, в асортименті і кількості, що узгоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємними частинами даного договору, а позивач -прийняти товар і оплатити його на умовах, встановлених даним договором.
Як зазначено у Договорі, зі сторони покупця Договір укладено директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінгова компанія «ІЗОБУД»Петришиним О.Г., а його підпис скріплений печаткою цієї юридичної особи.
Згідно з ч.1 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Відповідно до положень розділу 10 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінгова компанія «ІЗОБУД», затвердженого установчими зборами засновників ТОВ «Трейдінгова компанія «ІЗОБУД»протоколом № 1 від 26.05.2006р. виконавчим органом товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є директор. Директор діє без довіреності від імені підприємства, представляє його на всіх підприємствах, в установах та організаціях; укладає договори, видає довіреності, відкриває в установах банків розрахункові та інші рахунки.
За твердженням Позивача, Договір підписаний не директором Товариства Петришиним О.Г., а іншою не відомою особою. При цьому зазначає, що особа, яка підписала Договір не була уповноважена на його підписання, тобто діяла з перевищенням повноважень, що не створює для Позивача правових наслідків, за таких обставин має бути визнаним недійсним.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»від 28.04.1978 р. № 3, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
В силу ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Позивач стверджує, що підпис на четвертому аркуші від Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінгова компанія «ІЗОБУД»вчинено не директором товариства Петришиним О.Г.
При дослідженні спірного договору судом встановлено, що перед посадою директора Петришина О.Г. стоїть коса риска, що відповідно до правил ділового обороту свідчить про те, що підпис на договорі поставила особа, яка виконувала обов'язки директора або його заступник.
Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Згідно зі ст. 1158 ЦК України якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків, особа має право без доручення вчинити дії, спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення. Особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір. Якщо особа, яка розпочала дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, не має можливості повідомити про свої дії цю особу, вона зобов'язана вжити усіх залежних від неї заходів щодо попередження, усунення або зменшення невигідних майнових наслідків для іншої особи. Особа, яка вчиняє дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана взяти на себе всі обов'язки, пов'язані із вчиненням цих дій, зокрема обов'язки щодо вчинених правочинів.
Відповідно до п.1.1 договору купівлі-продажу № 105/11-07 від 09.11.2007р. продавець зобов'язується протягом дії даного договору передати покупцеві товар окремими партіями за цінами, в асортименті і кількості, що узгоджується сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, установлених даним договором.
Розрахунки за товар здійснюються у національній валюті України -гривні шляхом перерахування покупцем грошової суми у розмірі 100 % вартості партії товару на розрахунковий рахунок продавця протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання покупцем рахунку на оплату товару (п. 4.1 Договору).
На виконання умов договору Відповідачем здійснювалась поставка товару Позивачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, довіреностями до них на отримання товару представником Позивача та рахунками-фактури, що виставлялись продавцем (Відповідачем у справі) покупцю (позивачу у справі).
Більше того, з наявних в матеріалах справи доказів, а саме платіжних доручень, вбачається, що позивачем здійснена часткова оплата за отриманий ним товар по договору.
Таким чином, Позивач прийнявши товар та здійснивши часткову оплату за товар згідно договору, вчинив юридично значимі дії, спрямовані на схвалення спірного договору купівлі-продажу.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем належних доказів невідповідності оспорюваного Договору купівлі-продажу № 105/11-07 від 09.11.2007р., положенням законодавства до суду не надано.
Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що підстави, встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України та статтею 207 Господарського кодексу України, для визнання недійсним Договору купівлі-продажу № 105/11-07 від 09.11.2007р. відсутні, а сам спірний договір є дійсним та таким, що відповідає чинному законодавству України.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що доводи позивача суперечать наявним доказам та встановленим обставинам справи, тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Грєхова О.А.