ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 44/254
03.08.09
За позовом Закритого акціонерного товариства “Українські вантажні кур'єри”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейд Лайн ЛТД”
про стягнення 544 410,75грн.
Суддя Чеберяк П.П.
Представники:
Від позивача Горкуша Ю.М. - представник
Від відповідача Рудометкіна О.С. - представник
Рішення прийняте 03.08.2009р., оскільки в судовому засіданні 09.06.2009р. розгляд справи відкладався у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України, а в судових засіданнях 07.07.2009р. та 21.07.2009р. оголошувалась перерва відповідно до ч. 3 ст.77 ГПК України.
У судовому засіданні 03 серпня 2009 року, згідно з вимогами статті 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 355 894,39 грн. боргу.
Ухвалою суду від 12.05.2009р. порушено провадження у справі № 44/254 та призначено до розгляду на 09.06.2009р.
Ухвалою суду від 04.06.2009р. розгляд справи було відкладено на 07.07.2009р. у зв'язку з неявкою представника позивача.
07.07.2009р. оголошено перерву у судовому засіданні до 21.07.2009р.
07.07.2009р. до Господарського суду надійшов відзив на позовну заяву від Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейд Лайн ЛТД”, в якому відповідач просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
21.07.2009р. оголошено перерву в судовому засіданні до 03.08.2009р.
У судовому засіданні представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 544 410 (п'ятсот сорок чотири тисячі чотириста десять) грн. 75 коп.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти позовних вимог, оскільки відповідно до п.4.2 договору оплата вартості товару здійснюється в гривнях України, протягом 5-ти банківських днів з моменту надходження рахунку, разом з тим, рахунки позивачем не виставлялися.
Крім того, нарахування пені та штрафних санкцій є необґрунтованим та таким, що суперечить діючому законодавству України та договору, оскільки позивач не виконав умови договору в частині надання позивачу рахунків -фактур для здійснення оплати за даним договором.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
07.07.2008р. між Закритим акціонерним товариством “Українські вантажні кур'єри” (виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Трейд Лайн ЛТД” (замовником) був укладений договір № 08-15/МЛС про надання послуг по декларуванню та зберіганню товарів на митному-ліцензійному складі.
Згідно п.1.1 договору виконавець здійснює від свого імені та за рахунок замовника операції по декларуванню, по розміщенню та зберіганню під митним контролем вантажів замовника в митному ліцензійному складі виконавця, послуги по митному оформленню вантажів, виконує завантажувально-розвантажувальні послуги.
Позивач виконав свої зобов'язання за договором, надавши відповідачеві послуги, про що свідчать акти приймання передачі наданих послуг, надані позивачем:
Акт № УВ-00000003617 від 19.01.2009р. на суму 97 870,75грн.
Акт № УВ-00000003647 від 31.01.2009р. на суму 8 760,95грн.
Акт № УВ-00000003646 від 31.01.2009р. на суму 65 750,95грн.
Акт № УВ-00000003881 від 28.02.2009р. на суму 159 683,93грн.
Акт № УВ-00000004156 від 31.03.2009р. на суму 90 088,74грн.
Акт № УВ-00000004938 від 30.06.2009р. на суму 90 000,00грн.
Акт № УВ-00000004686 від 31.05.2009р. на суму 90 000,00грн.
Відповідно до п. 4.1 договору, розрахунки між сторонами в рамках даного договору здійснюються на підставі рахунків, що виставляються Виконавцем. Рахунок формується у відповідності до тарифної угоди, погодженої сторонами у додатку до чинного договору.
Згідно п. 4.2. оплата вартості послуг виконавця здійснюється у гривнях України, на протязі 5-ти банківських днів з моменту надходження рахунку.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 530 ЦК України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Отже, п. 4.2. договору визначає подію, з якою пов'язується строк настання зобов'язання відповідача оплатити надані послуги - момент отримання відповідачем рахунку на оплату послуг.
Позивачем надано реєстри наданої документації від 19.01.1009р., 31.01.2009р., 28.02.2009р., 31.03.2009р., 31.05.2009р., 30.06.2009р., у яких зазначено, що відповідні рахунки на оплату послуг були надані відповідачеві, проте відсутні документи, що підтверджують повноваження представника, яким підписані, зазначені реєстри.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує факт отримання ним зазначених рахунків.
Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суду не було надано доказів, що підтверджували б пред'явлення позивачем відповідачеві рахунків на оплату наданих послуг у відповідності до вимог п. 4.2 договору,
Згідно ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Як вбачається з наданих суду доказів, відповідачем не були порушені договірні зобов'язання щодо здійснення оплати вартості наданих послуг, оскільки строк оплати, обумовлений договором (п.4.2 договору) ще не настав.
Позивач в позовній заяві вимагає крім відшкодування 530 155,32 грн. основного боргу відшкодувати також 12 394, 87 грн. інфляційних збитків та 1 860, 56 грн. -3% річних.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, позивачем не доведено факт порушення відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань щодо оплати наданих послуг, відсутні підстави для нарахування та стягнення інфляційних збитків та трьох відсотків річних.
Враховуючи викладене та оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги позивача необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 526, 530, 610, 625, 626, 629, 681, 903 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя П.П. Чеберяк
Дата підписання рішення 03.08.2009р.