Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
Іменем України
14.09.2009
Справа №2-9/2419-2009
За позовом Прокуратури АР Крим, м. Сімферополь в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я України, м. Київ
До відповідача № 1 Санаторія "Гірське сонце" МОЗ України, м. Алупка
До відповідача № 2 АТЗТ "Канон", м. Сімферополь
Про визнання недійсним актів
Суддя ГС АР Крим Н.С.Пєтухова
Представники:
Від позивача - не з'явився
Від відповідача № 1 - не з'явився
Від відповідача № 2 - Макарова О.Ю., пред-к., дов. пост. від 12.11.2008р.
За участю прокурора - Горная Є.В.
Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом про визнання недійсним договору про взаємовигідне співробітництво № 018-01 від 05.04.2001р., укладеного між санаторієм «Гірське сонце» МОЗ України та АТЗТ «Канон».
Позовні вимоги мотивовані тим, що вказаний договір № 018-01 від 05.04.2001 року укладений з метою створення заборгованості санаторію «Гірське сонце» перед АТЗТ «Канон», а не для будь-якого співробітництва, у зв'язку з чим має бути визнаний недійсним відповідно до ст. 58 Цивільного кодексу УССР, ст. 234 Цивільного кодексу України як фіктивний.
Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, листом від 07.09.09р. №14.02-01/223 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить розглянути справу у відсутності свого представника.
Відповідач №1 явку свого представника у судове засідання не забезпечив, позовні вимоги признав, відзив на позов суду не надав.
Відповідач №2 проти позову заперечує по мотивам, викладеним у відзиву на позов.
Справа розглядається по наявним у неї матеріалам, у відповідності до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, а також додатково надані сторонами документи, заслухавши пояснення представника відповідача № 2, висновок прокурору, суд -
05.04.2001 р. санаторій «Гірське сонце» МОЗ України та АТЗТ «Канон» уклали договір про взаємовигідне співробітництво № 018-01, згідно якому АТЗТ «Канон» передав за актом прийому-передачі № 1 від 30.04.2001 р. двоповерхову будівлю, розташовану за адресою: м. Алупка, вул. Леніна, 9, загальною площею 423,8 кв.м. на 10 номерів.
Протоколом узгодження № 05 від 07.07.2003 року до Договору Відповідачі узгодили суму, яку Відповідач 1 повинен сплатити Відповідачу 2 відповідно до п.6 Договору № 018-01 від 05.04.2001 р.
Відповідно до п. 7 Договору строк його дії закінчився 20.12.2003 р.
23.12. 2003 року за актом прийому-передачі санаторій «Гірське сонце» повернуло майно АТЗТ «Канон» у зв'язку із закінченням строку дії Договору.
Вказаному вище договору судами неодноразово було надано оцінку щодо відповідності його вимогам цивільного законодавства України.
Рішенням господарського суду АР Крим від 23.02.2004 року у справі № 2-14/4117-2004, яке на час розгляду справи є чинним, позов АТЗТ «Канон» до санаторію «Гірське сонце» про стягнення 270 116,70 грн. заборгованості за Договором № 018-01 від 05.04.2001 року, задоволений у повному обсязі, у межах розгляду справи договір про взаємовигідне співробітництво був перевірений судом на відповідність його вимогам Закону.
По друге, договору про взаємовигідне співробітництво № 018-01 було дано правову оцінку господарським судом АР Крим у межах провадження справи про банкрутство санаторію «Гірське сонце» № 2-8/3141-2005 (2-26/2657-2006, 2-4/2657-2006), в якої АТЗТ «Канон» виступив в якості ініціюючого кредитора з грошовими вимогами на суму 270 116,70 грн., яку санаторій «Гірське сонце» заборгував за вказаним вище Договором.
Ухвалами Господарського суду АР Крим по справі про банкрутство санаторію «Гірське сонце» від 19.05.2005 р. № 2-8/3141-2005; від 05.10.2006 № 2-26/2657-2006 за участю Прокуратури АР Крим та Міністерства охорони здоров'я України, грошові вимоги АТЗТ «Канон» у розмірі 270 116,70 були визнані та включені до реєстру вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 07.11.2007 р. у справі про банкрутство санаторію «Гірське сонце» № 2-4/2657-2006, залишеною без змін постановою Верховного суду України від 16.09.2008 р., затверджено мирову угоду, згідно до якої грошові вимоги АТЗТ «Канон» були включені до четвертої черги вимог кредиторів.
Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Щодо фактів встановлених досудовим слідством, на що Прокуратура АР Крим звертає увагу суду, вони приймаються та оцінюються судом на загальних підставах відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України та не є загальновідомими фактичними даними у розумінні ст. 35 ГПК України, оскільки лише факти встановлені рішенням господарського суду, рішенням суду з цивільної справи, вироком суду з кримінальної справи є обов'язковими для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Проте, Прокуратурою АР Крим не надано вироку суду з кримінальної справи № 10501410028, порушеної відносно посадових осіб санаторію «Гірське сонце» МОЗ України, що набрав законної сили, де було б зазначено факти, які мають значення для вирішення даної справи.
Посилання Прокуратури АР Крим на довідку КП Ялтинського бюро технічної інвентаризації від 12.11.2008 року, судом не може бути прийнято до уваги у зв'язку з наступним.
Відповідно до п. 9 Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 року № 01-8/98 свідоцтва про право власності не є правовстановлювальними документами, та можуть бути оцінені судом у сукупності з іншими доказами.
Отже, відсутність реєстрації на двоповерхову будівлю за АТЗТ «Канон» на час укладання договору № 018-01 не є безспірною підставою того, що вказане майно не існувало, та не перебувало у власності (володінні та розпорядженні) АТЗТ «Канон».
Також, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчинені фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. У діях сторін, що укладають фіктивний правочин, відсутня головна ознака правочину - спрямованість на встановлення, зміну, припинення цивільних правовідносин. При цьому позивач, який звертається з вимогою про визнання правочину фіктивним, має довести відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки. Для визнання правочину фіктивним, ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним. Але якщо на виконання правочину було передано майно або майнові права, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Як вже зазначалося, з боку АТЗТ «Канон» були здійснені певні дії, спрямовані на виконання умов договору про взаємовигідне співробітництво № 018-01 від 05.04.2001 року, а саме передана санаторію «Гірське сонце» двоповерхова будівля у користування, отже зазначений договір не може бути кваліфікований як фіктивний.
При таких обставинах, суд вважає, що позовні вимоги Прокуратури АР Крим про визнання недійсним договору № 018-01 від 05.04.2001 року не підлягають задоволенню, оскільки не є обґрунтованими та не підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При таких обставинах, суд вважає, що позовні вимоги Прокуратури АР Крим про визнання недійсним договору № 018-01 від 05.04.2001 року не підлягають задоволенню, оскільки не є обґрунтованими та не підтверджені матеріалами справи.
Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України і підписано 18.09.2009 р.
З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Петухова Н.С.