ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 49/200
26.08.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»
До Приватного підприємства «Новобуд»
Про стягнення 28 237,21 грн.
Суддя Митрохіна А.В.
Представники сторін:
Від позивача Локшин А.В. -за дов. № 1374 від 01.07.2008
Кошовець М.М. -за дов. № 623 від 06.01.2009
Від відповідача Костянко В.М. - директор
Обставини справи:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 28 237,21 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № 080303-01/ФЛ-Ю-С від 03.03.2007 року, з яких 23 489,48 грн. основного боргу, 591,83 грн. пені, 427,00 грн. інфляційних витрат, 74,09 грн. 3 % річних, 3 654,81 грн. штрафу, крім того 134,47 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач зобов'язується передати відповідачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в Специфікації до договору, а відповідач зобов'язується прийняти майно, своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки передбачені Договором.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2009 порушено провадження у справі № 49/200.
У судовому засіданні 20.07.2009 позивач надав подав заяву про зменшення розміру позовних вимог № б/н від 20.07.2009, відповідно до якої просив зменшити розмір позовних вимог на сплачену відповідачем суму основного боргу в розмірі 23 489,48 грн.
Ухвалами господарського суду міста Києва від 20.05.2009, 10.06.2009, 20.07.2009, 03.08.2009 розгляд справи відкладався відповідно до вимог ст. 77 ГПК України.
Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких містяться в матеріалах справи, господарський суд м. Києва, -
03.03.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(далі - Лізингодавець) та Приватним підприємством «Новобуд»(далі - Лізингоодержувач) був укладений Договір фінансового лізингу № 080303-01ФЛ-Ю-С (надалі - Договір).
Відповідно до умов зазначеного договору Позивач зобов'язується передати Відповідачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в Специфікації до Договору, а Відповідач зобов'язується прийняти майно, своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки передбачені Договором.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов Договору передав в користування відповідача майно, що є предметом лізингу, а саме: вилковий навантажувач Toyota, модель 62-8FD15 FV3000+A410, серійний № 11354, 2008 року випуску загальною вартістю на момент передачі 121 827,00 грн.
Вказана обставина підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі майна в користування від 30.03.2007 за договором № 080303-01/ФЛ-Ю-С від 03.03.2007
Відповідно до п. 3.1 Договору Лізингоодержувач виплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору).
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингоодержувач зобов'язаний, зокрема, своєчасно сплачувати лізингові платежі.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач прострочив виплату лізингових платежів, а тому позивач заявив до стягнення 591,83 грн. пені, 427,00 грн. інфляційних витрат, 74,09 грн. 3 % річних, 3 654,81 грн. штрафу.
Під час розгляду справи відповідач сплатив суму лізингових платежів у розмірі 23 489,48 грн., тому провадження в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК.
Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством та договором відповідальності.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
У відповідності із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 11.2 Договору лізингоодержувач несе відповідальність за порушення своїх, а саме сплачує лізингодавцю штрафні санкції. А саме пп. 11.2.1 визначено, що
за порушення обов'язку своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених п. 3.1 даного Договору та Графіком сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору), та інших платежів, передбачених Договором -пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочення, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочення та відшкодувати всі збитки, завдані цим лізингодавцем, понад вказану пеню.
Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені обчисляється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 591,83 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 427,00 грн. та 3% річних в розмірі 74,09 грн. також обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Крім того, згідно п. 8.2.1 Договору Боржник зобов'язаний щоквартально письмово інформувати Кредитора про стан та місце знаходження Майна шляхом направлення Кредитору звіту у формі, встановленій Сторонами (Додаток № 3 до Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, з 2 кварталу по 4 квартал 2008 року звіт у встановленій формі відповідач позивачу не надавав.
Відповідно до п. 11.2.3 Договору з використання Майна не за призначенням, не виконання обов'язку з утримуванням його у відповідності до технічних умов, правил технічної експлуатації та інструкції виробника Майна, неподання інформації про стан та місце знаходження Майна згідно до п. 8.2.1 Договору, порушення умов п. 14.7 Договору Боржник сплачує Кредитору штраф у розмірі 1 (один) % загальної вартості Майна на момент укладення цього Договору за кожен випадок такого порушення, а не за кожен випадок з наведеного в цьому пункті переліку порушень чи за кожне порушення, зазначене в даному пункті.
Сторони договору визначили, що лише невиконання всіх зазначених в пункті зобов'язань визнається порушенням, що тягне накладення на одну із сторін договору штрафних санкцій.
Таким чином згідно змісту п. 11.2.3. Договору випадком порушення, який тягне за собою накладення штрафних санкцій на відповідача, є порушення ним всіх перелічених в цьому пункті зобов'язань.
Порушення лише одного зобов'язання, зазначеного в переліку порушень, визначених п. 11.2.3. Договору не є випадком порушення згідно змісту п. 11.2.3. Договору, а отже не тягне за собою накладення на Відповідача штрафних санкцій, визначених цим пунктом договору.
Оскільки, на дату винесення рішення у Позивача відсутній звіт про стан майна, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 3 654,81 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрати, пов'язані з розглядом справи в суді. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в сумі 134,47 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Провадження по справі у частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 23 489,48 грн. припинити.
2. Позов задовольнити.
3. Стягнути з Приватного підприємства «Новобуд»(04070, м. Київ, вул. Набережно -Лугова, 4, код 31140532, п/р 2600646419001/980 а АК «Київська Русь», МФО 319092), а у разі відсутності грошових коштів -з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, літера «Г», рахунок 26005300115839 в ПКФ ВАТ «ВіЕйБі Банк», МФО 321637, код 33880354) 591,83 грн. пені, 427,00 грн. інфляційних витрат, 74,09 грн. 3 % річних, 3 654,81 грн. штрафу, крім того 134,47 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та оформлення у відповідності до ст. 84 ГПК України.
Суддя А.В. Митрохіна