79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
18.07.06 Справа № 6/58-38.1
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
головуючого-судді Скрутовського П. Д.
суддів Онишкевич В. В.
Слука М. Г.
розглянув апеляційну скаргу ВАТ «Ковельське РТП», м. Ковель № 48 від 16.06.2006 р.
на рішення Господарського суду Волинської області від 05.06.2006 р.
у справі № 6/58-38.1
за позовом ВАТ «Волиньобленерго», м. Луцьк
до ВАТ «Ковельське РТП», м. Ковель
про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію, пеню, індекс інфляції та 3 % річних за користування коштами всього на суму 4 977, 79 грн.
за участю представників сторін:
від позивача -явка необов'язкова -Сорока А. П. -юрисконсульт (довіреність № 19/26-13 від 03.01.2006 р.)
від відповідача (скаржника) -явка необов'язкова -не з'явився
Представнику позивача роз'яснені права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотань про відвід суддів не надходило. Згідно клопотання, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, ведеться протокол судового засідання.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.06.2006 р. прийнята до свого провадження апеляційна скарга ВАТ «Ковельське РТП», розгляд справи призначено на 18.07.2006 р., явка сторін не була визнана обов'язковою.
Рішенням господарського суду Волинської області від 05.06.2006 р. у справі № 6/58-38.1 за позовом ВАТ «Волиньобленерго», м. Луцьк до ВАТ «Ковельське РТП», м. Ковель про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію, пеню, індекс інфляції та 3 % річних за користування коштами всього в розмірі 4 977, 79 грн. повністю задоволено позов.
При винесенні оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд керувався нормами ст.ст. 11, 526, 546, 625, 714 ЦК України, Закону України «Про електроенергетику», а також положеннями укладеного між сторонами договору на відпуск та користування електроенергією та мотивував його тим, що оскільки ВАТ «Ковельське РТП»не здійснювало своєчасно оплату за використану електроенергію, то в нього виникла заборгованість, а боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.
Скаржник, відповідач у справі, не погодився з рішенням господарського суду Волинської області, вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дане рішення в частині стягнення пені в сумі 650 грн., суми інфляції -723, 94 грн., 3 % річних -216, 37 грн., посилаючись на те, що господарським судом першої інстанції не враховано ст. 232 ГК України, яка містить норми про порядок застосування штрафних санкцій. Апелянт зазначає, що позивачем нараховано пеню за період з 01.04.2005 р. по 31.03.2006 р., тобто ним не врахований 6-місячний термін. Крім того, він вважає неправомірним нарахування збитків у формі індексу інфляції та 3 % річних, оскільки збитки повинні відшкодовуватися в частині, не покритій штрафними санкціями (пенею).
Скаржник не забезпечив явки уповноваженого представника у судове засідання, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового розгляду справи, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 1574682.
Позивач не скористався правом, наданим ст. 96 ГПК України, не подав відзиву на апеляційну скаргу. Проте, на виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2006 р. його представник у судовому засіданні надав суду уточнений розрахунок пені на борг ВАТ «Ковельське РТП»за період з 01.10.2005 р. по 01.04.2006 р. в межах 6 -місячного строку позовної давності.
Розглянувши наявні матеріали справи, доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі, врахувавши поданий позивачем уточнений розрахунок, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду слід змінити, а апеляційну скаргу задоволити частково з наступних підстав:
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що 12.02.1998 р. між ДАЕК «Волиньобленерго»(правонаступником якого є ВАТ «Волиньобленерго», що підтверджується копією статутних документів) в особі Ковельської філії та ВАТ «Ковельське РТП»було укладено договір № 213 на відпуск та користування електроенергією.
Відповідно до п. 2.1 цього договору, позивач зобов'язувався відпускати електроенергію відповідачу згідно з визначеними величинами постачання, а відповідач, відповідно до п. 4.1, зобов'язувався оплачувати використану електроенергію шляхом перерахування грошових коштів на відповідні рахунки відповідача.
У відповідності до умов цього ж договору, ВАТ «Волиньобленерго» в особі Ковельської філії свої зобов'язання виконало в повному обсязі, а відповідач оплату за використану електроенергію здійснював несвоєчасно, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 3 386, 65 грн. за період з 01.11.2003 р. по 01.04.2006 р.
Матеріалами справи, а саме особовим рахунком № 213 та рахунком № 526-213/03-АЕ і розрахунком боргу № 1, підтверджується споживання відповідачем електроенергії на вказану вище суму.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як вже було зазначено, між сторонами виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу.
Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Ст. 526 цього ж кодексу встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За нормами ст.ст. 546 та 625 вказаного кодексу, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи ці норми законодавчих актів, позивач нарахував відповідачу:
· Індекс інфляції за період з листопада 2003 р. по лютий 2005 р. в сумі 723, 94 грн.
· 3 % річних за період з листопада 2003 року по березень 2005 р. в розмірі 216, 37 грн.
· Пеню за період з 01.04.2005 р. по 31.03.2006 р. в сумі 650, 83 грн.
Апеляційна інстанція встановила, що місцевий господарський суд не врахував, що в розрахунку пені штрафні санкції нараховані поза межами 6 -місячного строку позовної давності. Відповідно до положень ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, колегія суддів погоджується з позицією скаржника в тому, що позивачем нараховано пеню за період з 01.04.2005 р. по 31.03.2006 р., тобто з порушенням 6 -місячного терміну.
За даними уточненого розрахунку пені, який поданий представником позивача в засіданні суду, розмір пені, враховуючи 6 -місячний термін, становить суму 320, 85 грн.
Таким чином, враховуючи наведене, а також положення чинного законодавства України, апеляційна інстанція дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним врахуванням обставин справи та з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає зміні в частині стягненої суми пені.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обстпавини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Керуючись ст.ст. 91, 99, 101-105 ГПК України
1. Апеляційну скаргу ВАТ «Ковельське РТП»задоволити частково.
2. Рішення господарського суду Волинської області від 05.06.2006 р. у справі № 6/58-38.1 змінити в частині стягненої суми пені і викласти в наступній редакції:
3. Стягнути з ВАТ «Ковельське РТП»на користь Ковельської філії ВАТ «Волиньобленерго»3 386, 65 грн. основного боргу, 320, 85 грн. пені, 723, 94 грн. індексу інфляції, 216, 37 грн. 3 % річних, 102 грн. державного мита, 118 грн. витрат по сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.
5. Постанова може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Головуючий суддя Скрутовський П. Д.
Суддя Онишкевич В. В.
Суддя Слука М. Г.