18.08.09р.
Справа № 31/181(7/85-09)-09
За позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю „Джерело”,м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до
Ленінської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, с. Ленінське Апостолівський район Дніпропетровської області
про
визнання права власності на самочинно збудований об'єкт
Суддя Єременко А.В.
Від позивача:
не з'явився;
Від відповідача :
не з'явився
Позивач звернувся з позовом до суду та просить визнати за ним право власності на будівлі, які розташовані по вул. Набережна № 45 а., селища Ленінського Апостолівського району Дніпропетровської області, а саме: будинок, більярдна, туалет.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні об'єкти були побудовані позивачем на земельній ділянці площею 0,9932 га на території Ленінської сільської ради, яка передана позивачу у строкове платне користування для розташування оздоровчого майданчику згідно тимчасової угоди № 65 від 06.07.06 р., укладеної між сторонами по справі. Оскільки право власності на спірні об'єкти нерухомого майна за позивачем не визнано та не зареєстровано у встановленому законом порядку, останній позбавлений можливості належної реалізації законного права на розпорядження нерухомим майном.
Відповідач проти задоволення позову не заперечує.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.07 р. по справі № 18/38-07 р. за позовом Криворізького міжрайонного прокурора м. Кривий Ріг в інтересах держави в особі Апостолівської районної державної адміністрації м. Апостолове до Ленінської сільської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю „Джерело” з участю третьої особи: Державне підприємство „Марганецьке лісове господарство” про визнання недійсною тимчасової угоди та повернення земельної ділянки визнано недійсною тимчасову угоду № 65 від 06.07.06 р., укладену між Ленінською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю „Джерело”. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.06.07 р. по справі № 18/38-07 зазначене рішення суду залишено без змін.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.07 р. по справі № 18/38-07 відстрочено виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.07 р. по справі № 18/38-07 на термін розробки проекту та відведення земельної ділянки ТОВ „Джерело”.
Відповідно до рішення Апостолівської районної ради Дніпропетровської області № 163-18/V від 19 вересня 2007 року „Про надання згоди на надання в оренду земельної ділянки ТОВ „Джерело” позивачу надано згоду на надання в оренду земельної ділянки площею 0,9932 га, терміном на 49 років для рекреаційного призначення організації зони відпочинку на території Ленінської сільської ради за рахунок земель державного лісового фонду Марганецького держлісгоспу.
19 жовтня 2007 року Ленінською сільською радою прийнято рішення № 60/11-У про погодження про надання в оренду земельної ділянки площею 0,9932 га терміном на 49 років для організації зони відпочинку на території Ленінської сільської ради за рахунок земель державного лісового фонду Марганецького держлісгоспу ТОВ „Джерело”.
Позивач посилається на обставини самочинного будівництва на земельній ділянці площею 0,9932 га будинку, більярдної, туалету.
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи захисту цивільних прав та інтересів суб'єктів господарювання передбачені в ст. 16 Цивільного кодексу України.
Серед способів захисту цивільних прав та інтересів, встановлених ст.16 Цивільного кодексу України, є такий спосіб захисту, як визнання права.
Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Позивачем не надано жодних доказів, що підтверджують готовність до експлуатації вищевказаних об'єктів будівництва.
За загальним правилом, встановленим ч.2 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
В той же час, згідно ч.3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно, а згідно ч.5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Інших обставин, за наявності яких суд може визнати право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, законодавство не визначає.
Як до початку будівництва, так і після його закінчення (на час звернення з позовом, на час вирішення спору) земельна ділянка позивачу у встановленому порядку під уже збудоване майно не надана (доказів не надано), що виключає можливість застосування до спірних правовідносин ч.3 ст. 376 ЦК України.
Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статєю 126 ЗК України визначено перелік документів, що посвідчують право на земельну ділянку, зокрема, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Не може бути застосована до спірних правовідносин і ч.5 ст. 376 ЦК України, оскільки позивачем не є користувачем земельної ділянки під спірним нерухомим майном, з огляду на відсутність у останнього документів, що посвідчують право користування (оренди) земельною ділянкою відповідно до ст. 126 ЗК України.
Клопотання позивача про перенесення розгляду справи (вх. № 629 від 17.08.09 р.) задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано документів, які підтверджують обставини, викладені у клопотанні.
Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені неправомірно та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В позові відмовити.
Суддя А.В. Єременко