"04" вересня 2009 р.
Справа № 4-33-3/66-09-1904
За позовом: Дочірньої компанії "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України";
До відповідача: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Одесагаз"
про стягнення 13177993,62 грн.;
Суддя Літвінов С.В.
Представники:
Від позивача: Мацегорін А.О. - по довіреності;
Від відповідача: Ельчібекян І.М. по довіреності;
Суть спору: Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі -Позивач) звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Одесагаз» (далі -Відповідач) заборгованості за поставлений природний газ в сумі 3 420 006,25 грн., пеню в розмірі 705 307,36 грн., суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 7 833 017,41 грн., три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 1 219 662,60 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500 грн. та витрати пов'язані з інформаційно-технічним забезпеченням процесу в розмірі 118 грн. обґрунтовуючи свої позовні вимоги розрахунком наведеним у позовній заяві.
Позивач стверджує, що вартість обсягу природного газу спожитого населенням Одеської області складає 180 637 562,73 грн., а отримав від Відповідача в рахунок оплати спожитого населенням природного газу 177 217 556,48 грн. і таким чином заборгував йому 3 420 006,25 грн. При визначені вартості газу Позивач посилається на щомісячні акти прийому-передачі газу.
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Одесагаз»позовні вимоги не визнає і просить суд відмовити у позові в повному обсязі посилаючись на те, що виконуючи приписи договору та нормативних актів регулюючих галузь постачання, реалізації та розподілу природного газу спожитого населенням Одеської області в 2007 році повністю розрахувалось з Позивачем і не має заборгованості з оплати обсягів природного газу реалізованого населенню Одеської області. В обґрунтування своїх заперечень у відзиві та поясненнях Відповідач наводить обґрунтування та данні щодо зменшення фактичного споживання природного газу населенням.
По справі була оголошена перерва відповідно до ст. 77 ГПК України.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд, -
01.02.2009 року, після узгодження розбіжностей, Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Одесагаз» керуючись Законом України «Про нафту і газ», Постановою кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1729 «Про забезпечення споживачів природним газом»«Правилами подачі та використання природного газу в народному господарстві України», затвердженими наказом Держкомнафтогазу України від 01.11.1994 року № 355 та іншими нормативними документами, які регламентують поставку та розподіл природного газу, уклали договір № 06/06-825-1139.
Встановивши у преамбулі договору те, що сторони укладають договір керуючись не тільки переліченими актами, а також іншими нормативними актами Позивач та Відповідач погодились з тим, що визначаючи права та обов'язки за цим договором вони будуть враховувати вимоги інших (крім перелічених) нормативних документів які визначають порядок поставки а також розподілу природного газу, тобто його подальшу реалізацію населенню та облік його споживання.
Відповідно до п.1.2 договору газ, що постачається за даним договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації населенню і включає в себе можливі обсяги розбалансування газу (відтоки/притоки), а п.1.3 встановлено, що за даним договором передається газ видобутий на території України.
Сторони договору встановили, що у разі нестачі або відсутності газу, передбаченого п.1.3, за даним договором може передаватись газ іншого походження. Походження газу, що передається коригується Постачальником в односторонньому порядку в залежності від наявності відповідних ресурсів газу.
Постачальник протягом розгляду справи не заявляв та не надав суду доказів або інших даних про будь-яке корегування походження обсягів природного газу, що передавався Відповідачу для подальшої реалізації населенню, таким чином населення Одеської області протягом 2007 року споживало газ видобутий на території України.
У 2006 році населенням Одеської області спожито 682 262,153 тис. м. куб. природного газу. У 2007 році споживання газу склало 616 774,417 тис. м. куб.
Загалом, у порівнянні з попереднім роком та без врахування втрат газу, у 2007 році обсяг спожитого населенням природного газу скоротився на 65 487,736 тис. м. куб.
18.01.2008 року Відповідачем Позивачу було спрямовано акт приймання передачі природного газу за грудень 2007 року та акт корегування вартості фактично спожитого населенням Одеської області природного газу в 2007 році.
Листом від 22.01.2008 року № 31/17-502 Позивач відповів, що стосовно другої частини акту, в якій ВАТ «Одесагаз»відобразило проведення згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2007 року № 821 перерахування вартості обсягів газу спожитого населенням з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року, у нього відсутні правові підстави для здійснення перерахунків вартості природного газу спожитого населення у 2007році.
В січні 2008 року Відповідач (ВАТ «Одесагаз»), в залежності від обсягу фактично спожитого протягом 2007 року природного газу, провело станом на 1 січня перерахунок оплати вартості використаного природного газу окремо по кожному споживачеві залежно від обсягу його фактичного використання у попередньому році та від роздрібних цін, що діяли в зазначеному році та надав суду списки абонентів яким була встановлено іншу ніж прогнозувалось вартість природного газу.
Вартість фактично спожитого населенням природного газу від прогнозного зменшилась у м. Одесі на 2 255 123,72 грн., у Одеському міжрайонному управлінню газового господарства на 826 033,17 грн., у Ананьєвському Управлінню експлуатації газового господарства (надалі УЕГГ) на 237 696,79 грн., у Арцизському УЕГГ на 52 847,20 грн.,
Балтському УЕГГ на 193 190,00 грн., Белгород-Днестровському УЕГГ на 1 474,07 грн., у Березовському УЕГГ на 310 167,92 грн., Іванівському УЕГГ на 344 888,04 грн., у Котовському УЕГГ на 183 762,97 грн., у Ренійському УЕГГ на 431 361,92 грн., у Раздельнянському УЕГГ на 302 980,92 грн., у Ширяєвському УЕГГ на 252 104,33 грн., у Болградському УЕГГ на 406 164,12 грн., у Овідіопольському УЕГГ вартість на 371 542,64 грн., а загалом по Одеській області зменшення вартості фактично спожитого населенням природного газу від прогнозного відбулось на 6 115 100,97 грн.
Таким чином загальна вартість газу спожитого населенням Одеської області у 2007 році становить 174 522 461,76 грн. (180 637 562,73 грн. - 6 115 100,97 грн.).
Листом від 27.02.2009 року № 07/065 Відповідач просив вважати як оплату по договору № 06/08 -519 від 28.03.08 р. перераховані у лютому 2009 року платіжними дорученнями № 7 від 18.02.09 р. на суму 140 184,61 грн.; № 6 від 19.02.09 р. на суму 1 099 086,33 грн.; № 7 від 20.02.09 р. на суму 183 587,58 грн.; № 7 від 23.02.09. р. на суму 833 429,95 грн., а також перераховану платіжним дорученням № 7 від 17.02.09 р. 838 612,73 грн. вважати як оплату по договору № 06/08-519 від 28.03.08 р. у сумі 438 806,29 грн. та по договору № 06/06-825-1139 від 29.12.06 р. у сумі 399 806,44 грн. Загалом, вважати як оплату по іншому договору, а саме № 06/08-519 від 28.03.08 р., відповідач просив 2 695 094,76 грн.
Платіжними вимогами-дорученнями № 7 від 05.03.2009 року, через Одеське обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України» була проведена зміна призначення платежу, про що інформаційними документами сповіщено Головне управління ВАТ «Державний ощадний банк України»у м. Києві та позивача.
Правовідносини між сторонами щодо забезпечення природним газом населення Одеської області виникли як на підставі укладеного договору так і на підставі обов'язкових до виконання сторонами нормативних актів, а саме: Закону України «Про нафту і газ», постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 13.11.1998 № 1785 «Про вдосконалення розрахунків за спожитий газ», Постанови Кабінету Міністрів України від 09.02.1999 № 2246 «Про надання населенню послуг з газопостачання», Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1729 та інших, нормативними документів, які регламентують поставку та розподіл природного газу. Відповідно до вказаних нормативних актів, відповідач не мав можливості встановлювати ціну на природний газ, оскільки ціни (тарифи) встановлювалися нормативними актами, якими також затверджувалися тарифи на постачання та транспортування природного газу для газорозподільних підприємств
Не набув відповідач і права повного розпорядження коштами, які надходили на його розподільчий рахунок від населення за спожитий газ, а отримував лише певний відсоток, визначений НКРЕ за надані послуги з газопостачання в порядку, передбаченому алгоритмом розподілу коштів.
Згідно договору, укладеному сторонами, його предметом є цільове постачання у 2007 році природного газу виключно для потреб населення.
За таких обставин ні позивач, ні відповідач не набули права власності на природний газ в розумінні ст.ст. 316-320 Цивільного кодексу України, оскільки не могли вільно розпоряджатися цим газом на власний розсуд, а відповідач був зобов'язаний передати цей газ виключно населенню за встановленими Урядом цінами, строками і умовами розрахунків. За надані послуги по транспортуванню газу Відповідач отримував відповідний відсоток від його вартості.
Протягом розгляду справи Позивач не надав суду доказів або інших відомостей щодо придбання їм у власність обсягів природного газу які були поставлені Відповідачу для подальшої реалізації населенню, а також ліцензію на постачання газу за регульованим тарифом. Навпаки твердження щодо вільного розпорядження обсягами газу і встановлення ціни та умов договору спростовуються Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1729 «Про забезпечення споживачів природним газом»п.2 якої установлено, що Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», а не Позивач, є уповноваженим суб'єктом з формування і розпорядження ресурсами природного газу, що використовується для задоволення потреб населення, а реалізація природного газу для задоволення потреб населення здійснюється суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом, за роздрібними цінами, встановленими Національною комісією регулювання електроенергетики.
Уклавши договір і визначивши у розділі 4, відповідно до вимог Постанови НКРЕ від 19.12.2006 року № 1672 «Про роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення», ціну газу за умови, що споживання не перевищує встановлений для визначення його ціни відповідний обсяг, сторони не визначили кількість споживачів яка буде споживати газ у кожній категорії і таким чином обумовили свої права та обов'язки щодо визначення загальної вартості спожитого населенням газу обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні, тобто настання або ненастання певної події.
Пунктом 4.2 договору сторони визначили, що загальна сума договору буде дорівнювати вартості переданого Покупцю газу. Визначивши у п.4.1.1 договору вартість газу за умовою, що споживання не буде перевищувати певний обсяг газу на рік тим самим сторони встановили остаточний розрахунок вартості переданого протягом року природного газу за підсумками року і визначення його фактичної вартості.
Відповідач є відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації який отримав ліцензію Національної комісії регулювання електроенергетики України на постачання газу за регульованим тарифом і через це основним джерелом отримання коштів для розрахунку за природній газ є надходження платежів від населення.
У зв'язку з тим, що обов'язковими для виконання актами державних органів регулюються умови постачання, встановлення ціни газу, порядку розрахунків за спожитий газ постачання природного газу та його реалізація для потреб населення здійснюється за регульованим тарифом.
Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»пунктом 19 статті 9 встановлено, що підлягає ліцензуванню господарська діяльність з постачання природного газу за регульованим тарифом. Тобто постачальник газу укладаючи договір повинен мати ліцензію відповідно до вимог встановлених законом.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити на підставі слідуючього:
Конституція проголошує право власності Українського народу на природні ресурси, який має право на володіння, користування і розпорядження природними багатствами країни. Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення»вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Державне регулювання цін і тарифів відповідно до статті 8 Закону України “Про ціни і ціноутворення” здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів; введення Урядом України інших методів державного регулювання.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про ціни і ціноутворення»Кабінет Міністрів України: забезпечує здійснення в республіці державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
Відповідно до пункту 8 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)»Національна комісія регулювання електроенергетики регулює тарифи на електроенергію, що відпускається населенню для побутових потреб, єдині тарифи на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім тарифів на електричну енергію, що відпускається на побутові потреби населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, та встановлює: граничні рівні цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, а також граничні рівні цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання за погодженням з Мінекономіки; роздрібні ціни на природний газ для потреб населення; тарифи на транспортування магістральними трубопроводами газу природного, нафти, нафтопродуктів, аміаку та етиленових речовин, що поставляються споживачам України; тарифи на закачування, зберігання та відбір природного газу; тарифи на розподіл природного газу та його постачання;
Указом Президента України від 14 березня 1995 року № 213/95 «Про заходи щодо забезпечення діяльності Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України» затверджено Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, пунктом 1 якого встановлено, що Національна комісія регулювання електроенергетики України (НКРЕ) є незалежним позавідомчим постійно діючим державним органом. Комісія відповідно до покладених на неї завдань розробляє і затверджує обов'язкові для виконання нормативні акти з питань, що належать до її компетенції. Також пунктом 13 цього положення зазначено, що Комісія в межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства приймає рішення у вигляді постанов і розпоряджень. Рішення Комісії, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, які здійснюють діяльність на оптовому ринку електроенергії, ринках газу, нафти та нафтопродуктів.
З метою надійного забезпечення природним газом населення, підприємств комунальної теплоенергетики та бюджетних організацій і установ, стимулювання економного споживання ресурсів газу Постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 року № 1697 «Про заходи щодо подальшого вдосконалення механізму забезпечення природним газом вітчизняних споживачів» затверджено Тимчасовий порядок установлення роздрібних цін на природний газ для потреб населення, пункт 7 якого встановлює, що закупівельні ціни на природний газ для газопостачальних підприємств визначаються виходячи з роздрібних цін, затверджених для окремих категорій населення залежно від річних обсягів споживання, за вирахуванням цільової надбавки, що установлена законодавством, загального тарифу на транспортування природного газу та тарифу на його постачання.
Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 19.12.2006 року № 1672, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 20.12.2006 року за № 1330/13204 затверджено роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення передбачивши диференціацію цін в залежності від обсягу споживання на рік.
З метою підвищення якості та надійності надання населенню послуг з газопостачання, посилення відповідальності виконавців цих Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 р. № 2246 «Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання»затверджено Правила надання населенню послуг з газопостачання та покладено на Національну комісію регулювання електроенергетики надання роз'яснень щодо застосування цих Правил.
Пунктом 10 Правил встановлено, що розрахунок населення за надані послуги з газопостачання здійснюється починаючи з 1 січня 2007 р. за роздрібними цінами, диференційованими залежно від обсягів споживання, що встановлені НКРЕ, за показаннями лічильників газу, а у разі їх відсутності - за нормами споживання природного газу. Застосування роздрібних цін, диференційованих залежно від річних обсягів споживання, у поточному році для споживачів здійснюється залежно від річного обсягу фактичного використання природного газу (зафіксованого на кожному особовому рахунку споживача) у попередньому році.
Газопостачальні підприємства проводять щороку станом на 1 січня перерахунок оплати вартості використаного природного газу та суми нарахованих пільг окремо щодо кожного споживача залежно від обсягу фактичного використання газу у попередньому році та від диференційованих залежно від річних обсягів споживання роздрібних цін, що діяли в зазначеному році. При цьому п.32 Правил на газопостачальне підприємство покладено обов'язок проводити за підсумками року станом на 1 січня перерахунок оплати споживачем вартості спожитого в попередньому році природного газу залежно від обсягу його фактичного використання в попередньому році за роздрібними цінами, що діяли в попередньому році.
Вимоги до співвідношення актів цивільного законодавства і договору наведено у статті 6 Цивільного кодексу України, яка передбачає те, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Цивільні права та обов'язки згідно до статті 11 Цивільного кодексу України виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктами 3 та 4 цієї статті зазначено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства а у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Також у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події. При цьому, за загальним правилом, Позивач та Відповідач у своїх стосунках за договором по забезпеченню населення природним повинні діяти та здійснювати свої цивільні права та обов'язки приймаючи до уваги приписи статті 13 Цивільного кодексу України у межах, наданих їм договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особи зобов'язані утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускати дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживати правом в інших формах. У будь-якому разі при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Таким чином укладаючи договір, метою котрого є реалізація природного газу населенню, та визначаючи свої майново-господарські зобов'язання сторони повинні були враховувати вищезазначені обов'язкові для виконання акти державних органів регулюючих галузь постачання та реалізації природного газу населенню тим паче, що обов'язковість застосування положень цих актів випливає з їх змісту та із суті відносин між сторонами договору і не суперечить його умовам.
Суд не погоджується та відхиляє, як таке, що суперечить Конституції та Законам України твердженням Позивача, що нібито у нього відсутні правові підстави для здійснення перерахунків вартості природного газу спожитого населенням у 2007 році з того приводу, що якщо діючим законодавством або договором не встановлено обов'язку здійснити такий перерахунок то це не означає, що встановлено заборону на його здійснення. Жодним законом або актом діючого законодавства не заборонено Позивачу корегувати ціну обсягу природного газу який було спожито населенням в залежності від його остаточної вартості встановленої на підставі даних про його фактичне споживання за диференційованими тарифами, як у більшій так і у менший бік.
Також суд відхиляє наданий ДК «Газ України»в обґрунтування своїх позовних вимог розрахунок вартості природного газу спожитого населенням області у 2007 році і при визначені зобов'язань сторін приймає відомості щодо вартості газу надані Відповідачем через те, що відповідно з пунктом 12 «Порядку забезпечення споживачів природним газом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1729 газотранспортні та газодобувні підприємства НАК «Нафтогаз України», а також суб'єкти господарської діяльності, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу (яким є Відповідач), виконують диспетчерські функції з контролю та регулювання надходження і реалізації природного газу, ведуть приладовий облік і здійснюють контроль за якістю газу, протранспортованого та реалізованого споживачам, складають разом із споживачами та постачальником газу акти про обсяги газу, використаного за місяць, і на підставі цих актів складають до 10 числа місяця, що настає за звітним, реєстри обсягів реалізації газу тобто функції з контролю, регулювання, приладового обліку та складання актів покладено саме на ВАТ «Одесагаз».
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси іншої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Реалізувавши населенню Одеської області у 2007 році природний газ, виконавши вимоги обов'язкових до виконання актів Кабінету Міністрів України та Національної комісії регулювання електроенергетики, здійснивши приладовий облік реалізованого споживачам газу, визначивши його ціну у відповідності з встановленим диференційованим тарифом та перерахувавши вартість спожитого природного газу на рахунок ДК «Газ України», ВАТ «Одесагаз»виконало своє зобов'язання щодо оплати спожитого газу у відповідності з вимогами закону та договору і через це суд вважає його припиненим.
Також, через недотримання строку остаточного розрахунку встановленого п.5.1 договору внаслідок чого виконання зобов'язання проводилось не належним чином ДК «Газ України»на підставі ст.6.2 договору, вимагає від ВАТ «Одесагаз»сплатити неустойку у вигляді пені в розмірі 705 307,25 грн., суму на яку збільшився борг внаслідок інфляції в розмірі 7 833 017,41 грн. та 1 219 662,60 грн. три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки.
Стаття 599 ЦК України встановлює, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді цивільно-правової відповідальності.
Згідно ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Також відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 6.3 договору передбачено, що неустойка нараховується Постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом. Зокрема, ця умова договору стала підставою для нарахування пені протягом шести місяців, що передували моменту звернення з позовом про її стягнення
Пунктом 2 статті 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до положень ст.260 ЦК України позовна давність обчислюється за правилами встановленими ст.ст. 253-255 цього кодексу. Порядок обчислювання позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тобто початком перебігу строку позовної давності щодо нарахування пені є наступний день після дати остаточного розрахунку до 10 числа, наступного за місяцем поставки.
Нарахування пені за період з 15.10.2008 року по 15.04.2009 року суперечить статті 260 ЦК України оскільки при цьому є порушеним порядок обчислення строків давності щодо визначення розміру вимоги про стягнення пені. Також цей розрахунок не враховує ступень фактичного виконання зобов'язання з боку ВАТ «Одесагаз».
Суд також не приймає розрахунок та відхиляє вимогу ДК «Газ України»про стягнення індексу інфляції та відсотків річних з того приводу, що розраховуючи вимогу Позивач не врахував фактичне виконання зобов'язання Відповідачем.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази та викладені у судових засіданнях доводи сторін в їх сукупності суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-
В позові відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Суддя