ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 34/293
05.08.09
За позовом Комунального підприємства «Полтавське підрядне шляхове ремонтно-будівельне управління»Полтавської міської ради
до Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»
про стягнення 503 677,19 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Представники сторін:
від позивача -
Дігтярь Л.А., нач. юр. відділу, дов. №21 від 22.05.2009;
від відповідача -
Варяничко С.В., представник за дов. б/н від 11.02.2009.
У квітні 2009 року Комунальне підприємство «Полтавське підрядне шляхове ремонтно-будівельне управління»Полтавської міської ради (далі -позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»(далі -відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 503 677,19 грн., в т.ч. 500 000 грн. вкладу, 3677,19 грн. відсотків.
Обґрунтовуючи позовні вимоги невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №58/08-07 строкового банківського вкладу (депозиту) від 21.07.2008 (далі -Депозитний договір) щодо повернення депозитного вкладу та нарахованих на нього процентів, у передбачений строк, тобто до 30.01.2009.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в порядку ст. 59 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), в якому зазначив, що відповідно до положень постанови Правління Національного банку України від 10.02.2009 №59, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців -з 10.02.2009 до 10.08.2009.
При цьому, відповідач послався на ст.ст. 2, 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»та зазначив, що стягнення у примусовому порядку виконавчими та іншими документами, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України, не допускається. На думку представника відповідача, зазначена норма Закону унеможливлює примусове стягнення органами ДВС за будь-якими виконавчими документами незалежно від часу їх видачі протягом дії мораторію, тобто до 10.08.2009.
За таких обставин відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
15.04.2008 між сторонами відкрито договір №58/08 про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку, відповідно до п.1.1 якого Банк відкриває Вкладний рахунок для розміщення та обліку грошових коштів Вкладника (далі -Вклад) внесених на умовах (сума, строк, процента ставка, період нарахування та сплати процентів, умови дострокового розірвання, що визначаються при внесені Вкладу на Вкладний рахунок, про що укладається окремий договір.
21.07.2008 між позивачем (Вкладник) та відповідачем (Банк) укладено Депозитний договір, відповідно до п.1.1 якого Вкладник перераховує на вкладний рахунок №2615 7 099085 001 в філії ВАТ КБ «Надра»ПРУ, МФО 331809 (далі -Вкладний рахунок), відкритий у відповідності з договором про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку №58/08 від 15.04.2008, грошові кошти в сумі 500 000 грн. (далі -Вклад).
Пунктом 2.1 Депозитного договору передбачено, що Вкладник перераховує грошову суму платіжним дорученням у сумі, що зазначена у п.1.1 цього договору, на Вкладний рахунок з власного поточного рахунку, протягом трьох банківських днів з дня належного оформлення цього договору.
17.10.2008 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до Депозитного договору.
20.01.2009 між сторонами укладено додаткову угоду №2 до Депозитного договору, якою погодили, що строк Вкладу -193 днів. Дата повернення Вкладу -30 січня 2009 року.
Згідно з п.2.2 Депозитного договору в день закінчення строку Вкладу визначеному в п.1.2 цього договору, протягом одного дня, Банк повертає Вкладнику суму Вкладу на його поточний рахунок зазначений в р.8 цього договору.
Відповідно умов Депозитного договору Банк зобов'язаний забезпечити повне збереження та повернення Вкладу з нарахованими процентами (п.3.4.2); при закінченні строку дії цього договору, а також у випадках його дострокового розірвання, сплата процентів і повернення Вкладу здійснюється шляхом перерахування на поточний рахунок Вкладника зазначений у п.8 цього договору (п.3.4.5).
Платіжним дорученням 20.10.2008 були перераховані позивачу відсотки у розмірі 13 759,23 грн. за 72 дні, що додатково підтверджується випискою по особовому рахунку позивача.
У в'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач звертався до відповідача з листами про повернення депозитного вкладу та нарахованих на нього відсотків.
У відповідь на службову записку позивача №1-3-9497 від 18.05.2009, відповідач повідомив, що станом на 21.05.2009 депозитні кошти в сумі 500 000 грн. обліковуються на рахунку №37395800003001 та №98047800002102 як невиконані зобов'язання Банку.
Аналогічним листом від 04.06.2009 за №627/09 відповідач послався на введення тимчасової адміністрації у Банку, та зазначив, що залишок коштів в сумі 500 000 грн. був перерахований 30.01.2009 на рахунок №26005710238110 згідно умов депозитного договору, та станом на 03.06.2009 обліковується на рахунку №3739580003001 та №980477800002102 як невиконані зобов'язання Банку.
У ході проведення судового засідання представник позивача повідомив суд про те, що Банком були перераховані відсотки за користування депозитним вкладом в повному обсязі, тобто 3677,19 грн., в зв'язку з чим ухвалою суду від 05.08.2009 припинено провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Банку 3677,19 грн. нарахованих відсотків.
За таких обставин позов в частині стягнення депозитного вкладу підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Таким чином Депозитний договір за своєю правовою природою належить до договорів банківського вкладу.
За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором (частина 2 статті 1060 ЦК України).
Як убачається з Договору, його було укладено на умовах строкового вкладу, тобто до 31 січня 2009 року.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2).
Аналогічні положення закріплені й у статті 526 ЦК України, згідно з якою зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, згідно з умовами Депозитного договору та додаткових угод до нього, Банк повинен був повернути Позивачу вклад у сумі 500 000 грн. у термін не пізніше 30.01.2009.
Відтак, факт наявності у Банку заборгованості за депозитом у сумі 500 000 грн. позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.
Як слідує з матеріалів справи, постановою Правління Національного банку України №59 від 10.02.2009 «Про призначення тимчасової адміністрації у Відкритому акціонерному товаристві Комерційному банку «Надра»призначено в Банку тимчасову адміністрацію строком на 1 рік -з 10.02.2009 до 10.02.2010, а з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 10.02.2009 до 10.08.2009.
Відповідно до частини 2 статті 85 Закону (у редакції статті, що діяла станом до 06.08.2009) мораторій на задоволення вимог кредиторів станом до 06.08.2009 поширювався на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.
Дана норма кореспондувалась з поняттям мораторію наведеного у статті 2 вказаного Закону (у редакції визначення терміну наведеного у цьому Законі станом до 06.08.2009). Зазначене поняття мораторію відображало його суть, та під яким розумілося зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Частиною 2 статті 58 Закону (у редакції визначення терміну наведеного у цьому Законі станом до 06.08.2009) передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання Банком своїх зобов'язань за Депозитним договором, до призначення тимчасової адміністрації у Банку.
Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).
Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.
Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.
Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.
Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту шляхом присудження до виконання обов'язку Банку щодо повернення депозитного вкладу в сумі 500 000 грн.
При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань під час дії мораторію, не звільняють ці банки від обов'язку виконувати зазначені зобов'язання.
Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов'язань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України), а також вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати Позивача підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) з рахунку №3739580003001 та №980477800002102 на користь Комунального підприємства «Полтавське підрядне шляхове ремонтно-будівельне управління»Полтавської міської ради (36022, м. Полтава, вул. Баяна, 17, р/р №260034580 в ВАТ КБ «Полтава-Банк», МФО 331489, ідентифікаційний код 03331938) 500 000 (п'ятсот тисяч) грн. депозитного вкладу.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) на користь Комунального підприємства «Полтавське підрядне шляхове ремонтно-будівельне управління»Полтавської міської ради (36022, м. Полтава, вул. Баяна, 17, р/р №260034580 в ВАТ КБ «Полтава-Банк», МФО 331489, ідентифікаційний код 03331938) 5 246 (п'ять тисяч двісті сорок шість) грн. 73 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя Сташків Р.Б.
Повний текст рішення підписано 17.08.2009