Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 221
Іменем України
19.05.2009
Справа №2-1/2264-2009
за позовом Дочірнього підприємства «Білогірськмй торговий дім», (97600, АР Крим, м. Білогірськ, вул. Чабан-Заде, 8А),
до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Кримської філії ВАТ «Укртелеком», (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Р.Люксембург, 1),
про стягнення 13235грн.,
Суддя Л. О. Ковтун
від позивача - Аширов Ф.Ю. - представник, дов. від 13.04.2009р.
від відповідача - Іванів Н.В. - представник, дов. від 23.07.2008р.
Суть спору: Дочірнє підприємство «Білогірськмй торговий дім» звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Кримської філії «Укртелеком» про стягнення 13235,00грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором зберігання від 14.03.2005р. в частині своєчасної оплати наданих послуг. Крім того, підприємство звертає увагу на укладений 10.03.2009р. між позивачем та ВАТ «Білогірський райагроснаб» договору про відступлення права вимоги, за яким ДП «Білогірськмй торговий дім» отримало право вимоги за договором зберігання від 14.03.2005р.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що товариством згоди на передачу пального іншій особі на зберігання не давалось, у зв'язку із чим у позивача з дійсного спору відсутні право вимоги. Крім того, відповідач звертає увагу на низку актів перевірки наявності на умов зберігання пального, складених ще у 2006 році, якими виявлено повну нестачу майна, переданого на зберігання.
Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, суд
14.03.2005р. між Кримською філією ВАТ «Укртелеком» та Відкритим акціонерним товариством «Білогірський райагроснаб» укладений договір про зберігання автобензину та дизельного пального Державного матеріального резерву України, (далі договір).
Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору, зберігач зобов'язується прийняти від власника й за оплату зберігати автомобільний бензин та дизельне пальне і повернути його у встановлений строк (або за вимогою власника) повністю і у відповідній якості згідно сертифікату заводу-виготовника.
Згідно пункту 2.1 договору власник передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання: автомобільний бензин марки А-80 у кількості 46 тонн 946 кілограм; дизельне паливо марки Л-0,5 у кількості 21 тон 713 кілограм.
Факт отримання на відповідальне зберігання пального, згідно умовам договору, підтверджується наявним в матеріалах справи листом - підлягаюче зберіганню зобов'язання, (ісх.№8 від 14.03.2005р.), (аркуш справи 10).
У пункті 7.1 договору сторони обумовили строк його дії, а саме до 31.12.2005р. При цьому, в разі відсутності письмового повідомлення сторони за договором про намір розірвати договір, направленого за один місяць до закінчення строку його дії, договір автоматично пролонгується на один календарний рік.
У позовній заяві позивач звертає увагу на припинення договірних відносин з 01.01.2007р., проте жодних доказів належного повідомлення про зазначений факт сторони за договором - відповідача у справі - суду не надано, у зав'язку із чим слід зробити висновок про чинність договору відповідального зберігання №6 від 14.05.2005р.
В подальшому, 10.03.2009р. між Відкритим акціонерним товариством «Білогірський райагроснаб» та позивачем укладений договір про відступлення права вимоги.
За умовами вищевказаного договору, первинний кредитор - ВАТ «Білогірський райагроснаб» передав належне йому право вимоги, а новий кредитор (позивач у справі) прийняв право вимоги виконання зобов'язань за основним договором про відповідальне зберігання №6 від 14.03.2005р.
Дослідивши надані сторонами докази у підтвердження своїх доводів і заперечень, суд приходить до висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом даного спору є стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Кримської філії ВАТ «Укртелеком» заборгованості за договором про відповідальне зберігання в сумі 1090,00грн. та 12145,00грн. витрат по зберіганню автобензину та дизельного пального.
Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою визначені правові наслідки та визначають межі доказування. Право визначення підстави позову належить виключно позивачу.
ДП «Білогірськмй торговий дім» у позовній заяві як на підставу стягнення вищевказаних сум посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного 14.03.2005р. договору про відповідальне зберігання та наявність у позивача внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги, права на звернення до суду з відповідним позовом.
Виходячи з предмету та підстави позову, для вирішення спору у даній справі суду слід з'ясувати факт обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Так, за загальним правилом, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Як вже зазначалось, відповідачем у справі Відкритому акціонерному товариству «Білогірський райагроснаб» передано певне майно, кількість та якість якого обумовлена пунктом 2.1 договору №6 від 14.03.2005р. Внаслідок неможливості утримання останнім майна на зберіганні, право вимоги виконання зобов'язань передано позивачу.
Положення статті 512 Цивільного кодексу України передбачають, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
В свою чергу, випадок обов'язкового повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні врегульований, зокрема, главою 66 Цивільного кодексу України.
Статтею 943 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто. Частиною другою вищевказаної статті передбачено, що про передання речі на зберігання іншій особі зберігач зобов'язаний своєчасно повідомити поклажодавця.
При цьому, про необхідність зміни умов зберігання речі, зберігач зобов'язаний негайно повідомити поклажодавця і отримати його відповідь, (стаття 945 ЦК України).
Аналіз змісту наведених норм, дозволяє зробити висновок, що зберігач зобов'язаний повідомити поклажодавця про необхідність передання речі на зберігання іншій особі до здійснення такої передачі. Необхідною умовою здійснення передачі майна третій особі є відповідь поклажодавця.
Матеріали справи містять повідомлення ВАТ «Білогірський райагроснаб» від 14.02.2008р. про здійснення передачі залишків автобензину та дизельного пального Дочірньому підприємству «Білогірськмй торговий дім».
Проте, докази належного повідомлення відповідача про передачу пального третій особі та наявності відповідної згоди поклажодавця суду не надані.
Також, матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів передачі пального Дочірньому підприємству «Білогірськмй торговий дім» (відповідні акти, підлягаюче зберіганню зобов'язання, розписки, тощо), що унеможливлює встановити виконання останнім обов'язків за договором зберігання.
Крім того, судом приймається до уваги посилання позивача у позовній заяві на здійснення передачі пального Дочірньому підприємству «Білогірськмй торговий дім» 20.08.2007року, у той час як договір про відступлення права вимоги, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Білогірський райагроснаб» та позивачем лише 10.03.2009року.
Між тим, матеріали справи, зокрема акти перевірки наявності та умов зберігання пального Державного матеріального резерву України №16-44 від 24.01.2008р. та №16-322 від 18.10.2006р., складені уповноваженими особами відповідача у присутності представників Державного комітету України по державному матеріальному резерву та контрольно-ревізійного департаменту Державного комітету України по державному матеріальному резерву свідчать про відсутність на зберіганні ВАТ «Білогірський райагроснаб» бензину та дизельного пального.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
До того ж, приписами статті 34 зазначеного кодексу встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Жодних доказів невиконання відповідачем умов договору відповідального зберігання №6 від 14.03.2005р. в частині своєчасної сплати за зберігання або своєчасного забирання речі, позивачем не надано, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини.
На підставі викладено, керуючись ст.ст.82-84, 85 ГПК України, суд
В задоволенні позову відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Ковтун Л.А.