Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
Іменем України
08.07.2009
Справа №2-7/2138-2009
За позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827)
До відповідача Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» (95001, м. Сімферополь, вул. Училищна, 42-А, ідентифікаційний код 03348117)
Про стягнення 25 041 352,72 грн.
Суддя ГС АР Крим І.І.Дворний
представники:
Від позивача - Чижевська Р. В., предст., дов. №170/10 від 26.12.2008 р.
Від відповідача - Кіріченко С. Л., предст., дов. №4842 від 31.12.2008 р.
Суть спору: Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» 25 041 352,72 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору №18-06/08-818 від 30.07.2008 р. відповідачеві протягом вересня-грудня 2008 року був поставлений природний газ на загальну суму 49 877 688,96 грн., у той час як його вартість була оплачена лише частково на суму 26 912 819,72 грн., у зв'язку з чим заборгованість Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» перед Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» складає 22 964 869,24 грн., яку позивач просить стягнути в примусовому порядку. Крім того, позивач також просить стягнути з ВАТ «Кримгаз» 1 254 203,37 грн. пені, 665 981,21 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 156 298,90 грн.
У судовому засіданні, що відбулося 14.05.2009 р., представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що сума основного боргу на 01.05.2009 р. зменшилася на 15 957 535,00 грн. та становить 7 007 334,24 грн. Відповідач також посилається на те, що при обчисленні розмірів річних та інфляційних втрат позивачем не були враховані платежі, які були здійснені 02 березня 2009 року у сумі 4 932 371,00 грн. та 27 березня 2009 року у сумі 7 205 692,00 грн., у зв'язку з чим сплаті підлягають 3% річних у розмірі 127 089,64 грн. та 569 851,38 грн. Стосовно стягнення пені відповідач заперечує з тих підстав, що газ, який поставлявся за договором №18-06/08-818 від 30.07.2008 р., був призначений виключно для подальшої реалізації населенню, а Закон України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги» забороняє нараховувати та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги (газ, електрична енергія тощо).
Заявою №31/10-5086 від 01.06.2009 р. позивач зменшив розмір вимог та просив суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 7 007 334,24 грн., 1 026 174,07 грн. пені, 665 981,21 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 128 871,76 грн.
У відзиві на заяву про зменшення позовних вимог відповідач зазначив, що у зв'язку з частковою оплатою та заявами про залік зустрічних однорідних вимог сума основного боргу зменшилася та станом на 20.06.2009 р. складає 4 781 533,10 грн. ВАТ «Кримгаз» зазначило, що не заперечує проти нарахування 3% річних у розмірі 128 271,76 грн., але наполягає на відмові у стягненні пені та стверджує, що сума інфляційних втрат становить 569 851,38 грн.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.
Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. По справі оголошувалася перерва. Після закінчення перерви слухання справи було продовжено.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
30.07.2008 р. між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» (Покупець) був укладений договір №18-06/08-818 на постачання природного газу, пунктом 1.1 якого передбачено, що Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю в 2008 році природний газ з урахуванням можливих обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
Відповідно до пункту 3.3 Договору приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці, оформляється щомісячними актами приймання-передачі газу, в яких визначається обсяг фактично переданого газу.
Акти приймання-передачі є підставою для остаточних розрахунків (п. 3.4 Договору).
В пункті 5.1 Договору сторони передбачили, що розрахунки за спожити газ здійснюються Покупцем плановим та авансовим платежами згідно затвердженому алгоритму відповідно до Постанови КМУ від 26.03.2008 р. №247 та постанови КРЕ шляхом перерахування на рахунок Продавця в поточному місяці грошових коштів, з поточного рахунку ВАТ «Кримгаз» зі спеціальним режимом використання. Остаточний розрахунок за звітний місяць здійснюється до 20 числа наступного за звітним місяця на підставі актів приймання-передачі природного газу, вказаних в пункті 3.4 Договору.
Додатковими угодами №1 від 30.09.2008 р., №2 від 26.11.2008 р., №3 від 30.12.2008 р. сторони уточнювали ціну за газ, що поставляється.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивач протягом вересня-грудня 2008 року поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 49 877 688,96 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі, підписаними обома сторонами та скріпленими печатями підприємств (а. с. 21-28).
Проте, несплата відповідачем вартості газу в обумовлений договором строк стало підставою для звернення до суду з позовом про примусове стягнення з ВАТ «Кримгаз» заборгованості в розмірі 22 964 869,24 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду 14.04.2009 р. (позов був зданий до відділення поштового зв'язку). У той же час, відповідач платіжним дорученням №1 від 26.02.2009 р. сплатив позивачеві частину боргу у сумі 4 932 371,00 грн., а платіжним дорученням №9 від 17.03.2009 р. - 7 205 692,00 грн. Отже, частина заборгованості в загальному розмірі 12 138 063,00 грн. була сплачена відповідачем ще до звернення Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до суду та не була врахована позивачем при обчисленні розміру боргу.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, факт порушення або оспорювання права повинен існувати до часу звернення до суду, який, відповідно, надає право на таке звернення. У той же час, відповідно до статті 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. Як зазначається в п. 3.7 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального кодексу України» від 25.02.92 р. N 01-6/244 (з наступними змінами та доповненнями), суддя, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову або зменшення позовних вимог та відповідача про визнання позову. На підставі частини шостої статті 22 ГПК у разі якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства. Аналогічна позиція викладена в п. 3.7 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.97 р. N 02-5/289 (з наступними змінами та доповненнями). Тобто, перевірка відповідності дій сторін закону та відсутності порушення прав інших осіб є не правом, а обов'язком суду, тобто суд зобов'язаний відмовити в задоволенні відповідних заяв і клопотань сторін.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в п. 3 Роз'яснень «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» від 23.08.94 р. N 02-5/612 (з наступними змінами та доповненнями) Вищий арбітражний суд України зазначив, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК зокрема у таких випадках:
- припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;
- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
У випадках відмови позивача від позову (пункт 4 статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб (п. 5 Роз'яснень).
Таким чином, приймаючи до уваги те, що частина заборгованості у загальному розмірі 12 138 063,00 грн. була сплачена відповідачем ще до часу звернення Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до суду, у позивача було відсутнє право заявляти до суду вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у зазначеному розмірі, через що судом не може бути прийнята заява позивача про зменшення розміру позовних вимог на суму 12 138 063,00 грн., відповідно, в частині стягнення заборгованості у зазначеному розмірі в позові слід відмовити.
У той же час, матеріали справи свідчать, що після звернення позивача до суду відповідачем була погашена заборгованість у сумі 6 045 273,17 грн., а саме:
- платіжним дорученням №13 від 27.04.2009 р. на суму 3 819 472,00 грн.;
- платіжним дорученням №15 від 21.05.2009 р. на суму 2 188 643,00 грн.;
- заявою про залік зустрічних однорідних вимог №1432 від 13.05.2009 р. - на суму 443,15 грн.;
- заявою про залік зустрічних однорідних вимог №1433 від 13.05.2009 р. - на суму 36 715,02 грн.
Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 6 045 273,17 грн. підлягає припиненню за пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України через відсутність предмету спору.
При цьому, суд вважає за необхідне повідомити наступне.
Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Суд зазначає, що зарахування за правовими наслідками не відрізняється від виконання зобов'язання, здійсненого належним чином. Особливість зарахування полягає в тому, що воно може припинити одразу два зустрічних зобов'язання. При цьому не має значення та обставина, на якій підставі виникли ці зобов'язання. Зарахуванням можуть припинятися тільки однорід ні вимоги. Вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту. Однорідність вимог, що є предметом зарахування, передбачає і їх юридичну однорідність, Один вид вимоги - це грошова заборгованість за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Отже, враховуючи те, що між сторонами у справі існують взаємні грошові зобов'язання (наявність заборгованості за поставлений природний газ та заборгованість за виконані роботи по відключенню газопостачання споживачів-боржників), вимоги сторін є однорідними, через що їх залік можливий на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України.
З приписів ст. 601 Цивільного кодексу України вбачається, що зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином, може бути здійснено за заявою однієї із сторін зобов'язання та не потребує обов'язкової згоди іншої сторони.
В свою чергу, відповідач не надав суду доказів погашення іншої частини заборгованості у сумі 4 781 533,07 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. Таким чином, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем умов договору №18-06/08-818 від 30.07.2008 р. в частині повної та своєчасної оплати вартості природного газу, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» 4 781 533,07 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлені до відшкодування 3% річних, нараховані за період з 21.01.2009 р. по 14.04.2009 р. включно (84 календарних дня).
Враховуючи здійснені відповідачем часткові оплати вартості спожитого природного газу платіжним дорученням №1 від 26.02.2009 р. у сумі 4 932 371,00 грн. та платіжним дорученням №9 від 17.03.2009 р. у розмірі 7 205 692,00 грн., стягненню з відповідача підлягають 3% річних у наступних розмірах:
- за період з 21.01.2009 р. по 25.02.2009 р. - 67 950,85 грн. (22 964 869,24 грн. х 3% : 365 дн. х 36 дн.);
- за період з 26.02.2009 р. по 16.03.2009 р. - 28 160,34 грн. (18 032 498,24 грн. х 3% : 365 дн. х 19 дн.);
- за період з 17.03.2009 р. по 14.04.2009 р. - 25 806,36 грн. (10 826 806,24 грн. х 3% : 365 дн. х 29 дн.).
Отже, загальний розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», складає 121 917,55 грн.
Крім того, позивачем допущені помилки також при обчисленні розміру належних до відшкодування сум інфляційних втрат.
Так, зокрема, при індексації суми простроченого платежу (22 964 869,24 грн.) за лютий 2009 року повинна бути врахована лише частиною індексу - 25/28 - з урахуванням загальної кількості днів в лютому (28) та кількості днів прострочення платежу в лютому (25). Аналогічним чином повинні здійснюватися розрахунки інфляційних втрат в лютому 2009 року за прострочення заборгованості у сумі 18 032 498,24 грн., та інфляційні втрати за березень 2009 року.
Оскільки індекси інфляції в лютому та березні 2009 року становили 101,5% та 101,4% відповідно, стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у наступних розмірах:
- за період з 01.02.2009 р. по 25.02.2009 р. - 307 565,21 грн. (344 473,04 грн. (22 964 869,24 грн. х 101,5% - 22 964 869,24 грн.) : 28 дн. х 25 дн.);
- за період з 26.02.2009 р. по 28.02.2009 р. - 28 980,80 грн. (270 487,47 грн. (18 032 498,24 грн. х 101,5% - 18 032 498,24 грн.) : 28 дн. х 3 дн.);
- за період з 01.03.2009 р. по 16.03.2009 р. - 130 299,34 грн. (252 454,98 грн. (18 032 498,24 грн. х 101,4% - 18 032 498,24 грн.) : 31 дн. х 16 дн.);
- за період з 17.03.2009 р. по 31.03.2009 р. - 73 342,88 грн. (151 575,29 грн. (10 826 806,24 грн. х 101,4% - 10 826 806,24 грн.) : 31 дн. х 15 дн.).
Отже, загальний розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», складає 540 188,23 грн.
Стосовно заявленої позивачем до відшкодування суми пені суд зазначає наступне.
Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
В пункті 6.2 Договору №18-06/08-818 від 30.07.2008 р. сторони передбачили, що в разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені в п. 5.1 даного договору, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
В пункті 1.3 Договору сторони зазначили, що газ, що постачається за даним договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації населенню та включає в себе можливі обсяги розбалансування газу (відтоки/притоки). Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом даного договору.
Крім того, про поставку природного газу саме для потреб населення безпосередньо зазначено в актах приймання-передачі газу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.99 р. N 2246 "Про затвердження Правил надання послуг населенню з газопостачання" передбачено, що споживач сплачує пеню згідно із законом або договором.
Разом з тим, у ст. 1 Закону України "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" від 13.11.96 р. зазначено, що у зв'язку з невиконанням державою зобов'язань по виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій, інших грошових виплат населенню тимчасово забороняється нараховувати по розрахунках з 1 жовтня 1996 р. та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична енергія, теплова енергія, водовідведення, утримання і експлуатація житла та прибудинкових територій, сміттєзбирання, ліфтове господарство).
Таким чином, оскільки заборгованість виникла у зв'язку з неналежною оплатою населенням вартості спожитого природного газу, що підтверджується відповідною довідкою №1824 від 22.06.2009 р. (а. с. 77), вимоги позивача в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.
За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно з приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» (95001, м. Сімферополь, вул. Училищна, 42-А, ідентифікаційний код 03348117) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» (95001, м. Сімферополь, вул. Училищна, 42-А, ідентифікаційний код 03348117) заборгованість у сумі 4 781 533,07 грн., 3% річних у розмірі 121 917,55 грн., 540 188,23 грн. інфляційних втрат, 11 699,34 грн. державного мита та 54,14 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 6 045 273,17 грн. заборгованості.
4. В іншій частині в позові відмовити.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Дворний І.І.